Огляд Heavy Rain (2019): ремейк у 4К, що викликає заздрість у власників PlayStation

24 червня 2019 року на ПК (поки що лише в Epic Games Store) вийшов колишній ексклюзив Playstation під назвою Heavy Rain. Я вважаю її переоціненою грою і все ж не можу закривати очі на культовість гри. Давайте подивимося на творіння Quantic Dream через майже 10 років з моменту виходу та заново з'ясуємо всі вдалі та невдалі рішення Девіда Кейджа і його команди.

Оригінальна Heavy Rain вийшла на Playstation 3 в лютому 2010 року. Саме тоді я її і пройшов, і це здавалося неймовірним проривом в індустрії, якщо ви, звичайно, любили інтерактивне кіно - так називають ігри французької студії Quantic Dream та керівника Девіда Кейджа. І хоча Fahrenheit я досі люблю більше, але в Heavy Rain тоді з'єднали кілька крутих речей, які спрацювали позитивно і зробили гру культовою: новий QTE, неймовірна графіка та захоплююча історія.

Через десятиліття ми, геймери, надивилися на варіації QTE, побачили достатньо крутих картинок та почули купу ульотних історій, тому при повторному проходженні назовні вилазять безглуздості та криворукість розробників Heavy Rain. А якщо гру запустить молодий геймер, то навряд чи він буде у такому ж захваті, в якому були ми, діти 90-х. І тут винна не тільки гра, але індустрія в цілому, що летить вперед швидше вітру. Але у випадку з Heavy Rain проблеми саме з грою, адже запустивши її на ПК в 2019-м, я насилу дійшов до фіналу, постійно лаючись матом на розробників. Давайте ж з'ясуємо, чому так сталося і хто винен.

Похмура, дощова та суїцидальна Heavy Rain починається зі свята - у старшого сина архітектора Ітана Марса День народження. Сім'я відзначає його вдома, а йде догулювати в торговий центр, де хлопець спочатку губиться, а потім потрапляє під машину і гине. Марс розлучається з дружиною, у нього депресія, а молодший син Шон віддаляється та стає чужим. І коли Шон вирішує налагодити відносини з сином, того краде серійний вбивця Майстер Орігамі.

Щоосені, коли на Філадельфію обрушуються сильні зливи, він викрадає та замикає в ямі одного хлопчика, поки той не потоне від прибуває дощу. Кожному батькові жертви маніяк пропонує пройти ряд випробувань, щоб врятувати дитину. Це ж повідомлення отримує Ітан Марс і він кидається рятувати сина. Паралельно з ним божевільного злочинця шукають приватний детектив Скотт Шелбі, якого найняли батьки загиблих дітей, та агент ФБР Норман Джейден. В історії про Майстра Орігамі також замішана колишня журналістка Медісон Пейдж.

Головна проблема Heavy Rain - дірявий, як сир, сценарій та десятки найбезглуздіших помилок в оповідань, які не одразу і не до кінця, але потроху дратують і дратують. Під час проходження задаєшся десятками питань, на які творці не дають відповідей і це відволікає від головної історії. Наприклад, загиблий під колесами машини хлопчик Джейсон. Мені досі незрозуміло як він загинув, якщо до дитини встиг кинутися батько Ітан Марс і закрити його собою. І все ж він помер, а на батькові ані подряпини. Невже не можна було придумати щось інше, щоб подібних ситуацій і питань не виникало або показати цю сцену з іншого ракурсу?

А ще сценаристи Heavy Rain з самого початку обманюють гравців, адже хоч би як ви не намагалися, здогадатися хто вбивця в цій детективно-інтерактивній грі не можливо. До таких раптових фіналів іноді вдаються у фільмах і на телебаченні, але хороший детектив завжди будується інакше - читачеві/гравцеві/глядачеві потроху підкидають правильні факти та приправляють їх невірними, щоб вони разом з головним героєм поступово йшли до розгадки і, можливо, здогадалися хто вбивця. Я дуже люблю такі історії, особливо коли називаю ім'я злочинця до фіналу і опиняюся правим, але зробити так у Heavy Rain вийде.

Звичайно ж, перед нами не класичний детектив Агати Крісті або Рекса Стаута, але все ж хотілося, щоб гравець був на рівних з героями і міг не лише співпереживати, а й вести своє розслідування. Під час першого проходження я займався саме цим, але засмутився в фіналі, коли стався той самий несподіваний хід сценаристів.

На паскудну історію працюють безглузді екшен-ціни, які для чогось вставили розробники, але вони жодним чином не впливають ані на сюжет, ані на розкриття персонажів. Останні теж викликають багато нарікань, адже, за винятком одного з головних героїв, вони майже не описані і часто роблять нелогічні, а часом і дурні речі. Наприклад, навряд чи Ітан Марс в реальному житті відволікся на любовні ігри із Медісон Пейдж, коли до смерті сина залишаються буквально лічені години, а маніяк вимагає пройти нове випробування. Але у грі він все таки вирішує приділити їй годинку-другу та витратити дорогоцінний час даремно. Подумаєш, син тоне в ямі з дощем.

Таких нелогічностей та недоробок у грі купа і ще жменька. І щонайменше тому у Heavy Rain не може бути вісімок, дев'яток і тим більше десяток у рецензіях різних ігрових ресурсів. Не можна так високо оцінювати гру, яка бісить вже за кілька годин і не припиняє дратувати до фіналу, а після нього примудряється дістати ще раз.

Звичайно ж, далеко не всі помилки помічаються під час першого проходження, але якщо врахувати описані вище нюанси та просто уважно стежити за історією, багато з них вилазять і в перший раз. У далекому 2010-му деякі сценарні дурниці дратували і мене, але тоді я під враженням від графіки та «революційного» управління, яке насправді виявилося чимось надускладненим, про що ми поговоримо нижче, не помітив багато інших дуростей, і тому залишився в захваті. Але ви попереджені, а значить озброєні і здатні зробити новий аналіз гри.

Тепер поговоримо про керування та QTE. Одразу скажу, що люблю усі ігри Девіда Кейджа, але в той же час вважаю, що в них усіх жахливе управління персонажем. Якою б новою або старою не була гра Quantic Dream, керувати героєм в ній незручно - він не слухається стіка, прагне піти в інший бік, впертися у стіну або в меблі.

QTE в іграх цієї студії теж різний: цікавий та складний, як у тій самій Fahrenheit, або незрозумілий та навмисне ускладнений, як у Heavy Rain. Тут, творці чомусь вирішили, що гравець здогадається сам, а ціною кострубатості управління цілком може настати смерть одного з другорядних персонажів або навіть головних героїв. Я не жартую, не завжди розуміючи, чого від мене хоче гра у потрібний момент, я вбив кілька людина, не бажаючи цього. А все через недолугість управління, адже цього ніколи не траплялося у Beyond: Two Souls, Detroit: Become Human або в інших подібних проектах, а в Heavy Rain було і не раз.

Поступово ми дісталися і до графіки. У 2010-му вона була проривною і тішила око навіть у 2016-м при портуванні на PS4. На ПК зробили ще краще та дали можливість зіграти в 4К. Щоправда, для таких налаштувань буде потрібна серйозна збірка, а люди скаржаться на просадки у fps, але пограти в Full HD з оновленою графікою можна і на бюджетному ПК. І при цьому з картинкою все добре, а деталізація осіб, якої домоглися десять років тому, досі викликає повагу.

На мій погляд Heavy Rain - найгірша гра Quantic Dream, але наприкінці все ж хочу сказати і про хороше. Незважаючи на перераховані вище мінуси, гра варта уваги та 8-10 годин вашого часу. Це захоплива інтерактивна пригода з похмурою атмосферою безвиході, закрученою історією, привабливими персонажами та чарівною музикою. Разом з цим, Heavy Rain - добротна і якісна гра, яку просто треба тверезо оцінювати і не звеличувати через ностальгічні почуття, як робилося всі ці роки. У неї варто пограти, щоб зрозуміти, від чого фанатіла індустрія на початку 2010-х та долучиться до історії. Давайте зійдемося на тому, що Heavy Rain - нормальна гра, яка варта покупки на PS4 або ПК. Думаєте інакше? Пишіть в коментарях чому.