Як роблять кращу в світі побутову техніку: заводи LG своїми очима

Автор:  | 06 серпня 2019, 00:00

Відверто кажучи, всі заводи зі збірки електроніки, незалежно від виробника, виглядають однаково. Якщо ви бачили один - вважайте, що ви бачили всі. Складальні лінії довжиною в кілька сот метрів, люди в халатах та обов'язкові стенди для тестування продукції на падіння, температуру і механічний вплив. За своє життя я був на кількох таких заводах - у Китаї, Південній Кореї та Україні. Де збирали ноутбуки, телефони та іншу дрібну електроніку. Різні компанії - LG, Samsung, Toshiba, Jabil, та приблизно однаковий вид цехів. Але вперше я побував на заводі, де збирають велику побутову техніку (нехай і напхану електронікою) - пральні машини і холодильники з виходом в інтернет та взаємодією з іншими компонентами розумного будинку. І варто сказати, що прогрес торкнувся і цієї частини світу сучасної електроніки: на заводах LG заборонено піднімати вантажі більше 5 кілограмів (їх перевозять роботизовані візки), всі компоненти (крім електронних) виробляються сторонніми компаніями-партнерами, робота логістики побудована так, що складів запчастин та готової продукції практично немає, а робітники конвеєра отримують близько 2500-3000 доларів на місяць.

Як роблять кращу в світі побутову техніку: заводи LG своїми очима

Щиро кажучи, всі заводи зі збірки електроніки, незалежно від виробника, виглядають однаково. Якщо ви бачили один - вважайте, що ви бачили всі. Складальні лінії довжиною в кілька сот метрів, люди в халатах та обов'язкові стенди для тестування продукції на падіння, температуру і механічний вплив. За своє життя я був на кількох таких заводах - у Китаї, Південній Кореї та Україні. Де збирали ноутбуки, телефони та іншу дрібну електроніку. Різні компанії - LG, Samsung, Toshiba, Jabil, та приблизно однаковий вид цехів. Але вперше я побував на заводі, де збирають велику побутову техніку (нехай і напхану електронікою) - пральні машини і холодильники з виходом в інтернет та взаємодією з іншими компонентами розумного будинку. І варто сказати, що прогрес торкнувся і цієї частини світу сучасної електроніки: на заводах LG заборонено піднімати вантажі більше 5 кілограмів (їх перевозять роботизовані візки), всі компоненти (крім електронних) виробляються сторонніми компаніями-партнерами, робота логістики побудована так, що складів запчастин та готової продукції практично немає, а робітники конвеєра отримують близько 2500-3000 доларів на місяць.

Чханвон: промислова зона Південної Кореї

На самому заводі знімати заборонено, тому всі свої камери і смартфони ми залишили в автобусі, а всі ці знімки надані представництвом LG Electronics, але розмах підприємства ви зможете оцінити. Ми були на двох різних заводах, розташованих у місті Чханвон (Changwon), що знаходиться в 40 кілометрах від курортного Пусана. Це відносно молоде місто (статус отримало у 1980 році), бурхливий розвиток якого почався наприкінці 70-х років минулого століття. В окрузі розташовані підприємства LG та Samsung, тут, наприклад, збирають використовувані в Україні швидкісні поїзди Hyundai Rotem. 

Сказати, що заводи LG займають величезну площу - не сказати нічого:

При в'їзді на завод нас зустрічає напис «Work Smart, Do it Right, Be First» (працюй з розумом, роби все правильно, будь першим/кращим). Такі написи, з одного боку, завжди викликають іронію та нагадують про мотивуючі плакати у кабінеті Барні Стінсона, з іншого - недвозначно нагадують всім, включаючи персонал фабрик, про те, як досягається лідерство на глобальному ринку. На першому заводі, де ми були, випускають п'ять типів пристроїв: пральні машини з вертикальним завантаженням, фронтальним завантаженням, сушарки, парові шафи LG Styler та пилососи. Складальну лінію пилососів ми не побачили, але з нами поділилися цікавим фактом: у LG три лінійки пилососів, назви яких утворюють слово ART (мистецтво): A9 - пилососи у вигляді штанги CordZero, R9 - роботи-пилососи та T9 - звичайні пилесоси- «каністри» (tank). 

Як збирають пральні машини LG

Виробництвом пральних машин LG зайнялася ще у 1969 році, з 2003 року почався знаковий для компанії експорт до США. Зараз у світі є 11 заводів LG за межами Південної Кореї, де виробляються пилососи. Зазвичай рішення про будівництво такого заводу приймається виходячи з обсягів продажів та специфіки конкретного ринку, оскільки пристрої ці великі і логістика (витрати на перевезення) складають вагому частку вартості такої техніки. Будь-яка пральна машина займає місце у вантажному контейнері, як сотні смартфонів, що сумарно коштують на кілька порядків дорожче і, відповідно, приносять компанії набагато більше прибутку. Від країни до країни змінюються конфігурації моделей - наприклад, у США популярні пральні машини з вертикальним завантаженням. До того ж там люблять величезну техніку, яка часто розміщується в підвалах будинків. У Європі та Азії квартири менші, та й у нас покупці частіше віддають перевагу малогабаритним моделям із фронтальним завантаженням. У країнах Азії, де великі сім'ї, охочіше купують пральні машини з двома незалежними відсіками для прання. 

Раніше складальна лінія пральних машин включала в себе близько 300 компонентів. Сьогодні їх кількість зменшили до 49 блоків, виробництвом яких займається навіть не сама LG, а її компанії-партнери. При цьому заводи партнерів, що виготовляють всі ці шланги, кабелі/трубки та інверторні двигуни, розміщуються в радіусі 5 кілометрів від заводу LG, щоб скоротити витрати на доставку. До речі, під час відкриття свого заводу за кордоном LG створює умови для відкриття своїх заводів і партнерам. Таким чином, даючи заробляти і їм, і стимулюючи зростання економіки своєї країни. 100% компонентів пральних машин, вироблених на заводі, виготовляється у Південній Кореї. Імпортними можуть бути лише окремі матеріали, що поставляються з сусідніх Китаю та Японії. Сама LG контролює тільки найважливіше - електроніку, що керує пральною машиною, і зовнішній вигляд (фактично - корпус) моделі.

На заводі працюють близько 1000 чоловік (жінки складають 20-30%), на одній складальній лінії (загалом їх 7) одночасно працюють близько 60 осіб. Робочий день триває з 8 до 17 години, кожні дві години конвеєр зупиняється на 10-хвилинну перерву. І на годину - для обідньої перерви. За переробку (якщо замовлення на виробництво велике) доплачують окремо, але переробка не може тривати більше 2-3 годин на день. 

Компанія постійно працює над зниженням шуму в цехах (ми слухаємо розповідь нашого гіда по заводу через бездротові гарнітури, а менеджер LG, що виконує роль перекладача, використовує радіомікрофон) та максимально піклується про комфорт і безпеку робітників. Наприклад, їм заборонено піднімати запчастини вагою понад 5 кілограмів - для цього призначені напівавтоматичні роботи з електродвигунами, здатні перевозити вантажі до 200 кілограмів. Вони рухаються спеціальними напрямними, що вмонтовані у підлогу. Їх маршрути позначені наклеєними на підлогу цехів яскравими стрічками. У кожного робота є свій водій, який контролює початок і закінчення руху. Поки ми всією групою ходили цехом, вони зупиняли свої машини та з різним ступенем терпіння на обличчі чекали, доки ми витріщались у всі боки на 360 градусів та робили начерки в блокноти, адже смартфони були залишені. Як нам сказали, заряду акумулятора такого робота вистачає на повний робочий день. Скрізь на заводі (щось подібне я бачив на заводі Jabil під Ужгородом) висять таблички з нагадуваннями про техніку безпеки. В очі постійно впадала фраза Foolproof («захист від дурня»).

Виробництво починається з величезних листів металу, яким надає потрібну форму прес - ця процедура займає 7 секунд. Конвеєрна лінія збірки тягнеться метрів на 300, на її повне проходження пральною машиною потрібно лише 5 хвилин. Кожну хвилину з конвеєра сходить 6 пральних машин. Одна складальна лінія за зміну здатна призвести 2500-3000 машин, загальна продуктивність заводу - близько 20 000 пральних машин в день. Складу готової продукції просто немає - машини одразу ж вантажаться та вивозяться до порту Пусан, звідки вони вирушають в одну з 170 країн світу. Відсоток браку, як мені сказали, знаходиться на рівні 0.4% - усі пральні машини встигають протестувати ще на складальній лінії. Якщо брак виявляється, машину розбирають, з'ясовують причину та повідомляють підряднику, щоб він виправив ситуацію. Немає і окремих складів для компонентів - їх постійно підвозять для збірки. Кожні 20-30 хвилин - дрібні компоненти, а кожні 2-3 години - крупновузлові. Загалом за зміну на завод привозять до 5 000 тонн комплектуючих.

Як збирають холодильники LG

Ще більш вражаючим виявився завод, де збирають холодильники LG. Слідом за японськими виробниками електроніки, південнокорейські компанії намагаються переносити виробництво в інші країни, але найбільш високотехнологічні пристрої (для холодильників, наприклад, це старші двохдверні моделі, напхані електронікою, та серія Signature) виробляють лише у себе на батьківщині, де краще контролюють весь процес, а також відпрацьовують нові технології, які згодом переносять на інші підприємства по всьому світу. Тому, якщо у вас є холодильник LG за кілька тисяч доларів, то його майже певно зібрали саме на цьому заводі. До речі, саме в цьому місці приходить усвідомлення простого факту: перевезти таку махину на інший кінець світу, за багато тисяч кілометрів, мабуть стає в добру копійчину. Є відчуття, що в ціні такого холодильника витрати на транспортування становлять 30-50%. Це вам не дріт чи смартфон перевезти.

Взагалі холодильники виробляють у Південній Кореї з 1956 року. Перший завод для масового виробництва холодильників LG побудувала ще у 1976 році. У 1984 році LG вперше випустила на ринок холодильник для кімчі - національної корейської закуски з пекінської капусти, без якої не обходиться жодна трапеза. Кімчі в корейських сім'ях заготовляють у великих обсягах, і спеціальні холодильники (вони відрізняються більшим діапазоном температур, ніж традиційні - до -1.5° в основній камері, і до -20° - в морозильній) дозволяють краще зберігати кімчі на різних стадіях її приготування і зберігання. У 1998 році LG освоїла виробництво «американських» варіантів холодильників - з двома дверима side-by-side. У 2004 році з'явився перший холодильник з дверима в двері (в першому поколінні це була відкидна барна полиця). У 2006 році у холодильниках LG з'явилися диспенсери для води та льоду. У 2016 році була запущена преміум-лінійка Signature, призначена не для масового ринку. І в ній теж з'явилися холодильники. Сьогоднішній холодильник Signature оснащений вбудованими камерами, прозорим дисплеєм у дверцятах, що виконують роль планшета на Android (докладніше читайте про нього в попередньому матеріалі, присвяченому техніці LG для розумного будинку).

Наразі LG виробляє 10 мільйонів холодильників на рік. Цим займаються 8 заводів у 7 країнах: Росії, Польщі, Китаї, Індії, Індонезії, Мексиці та Південній Кореї. Як і у випадку з пральними машинами, рішення про відкриття провадження в іншій країні приймається, коли там є свій величезний ринок збуту та свої особливості. Наприклад, нижнє розташування морозильної камери, яке ми вважаємо найбільш практичним, найпопулярніше в Європі. У США, як я вже згадував, користуються попитом дводверні моделі.

Чим вражає цей завод? По-перше, розмірами складальної лінії - її протяжність близько 500 метрів і вона вигнута у вигляді букви П, щоб оптимально розміститися у цехах заводу. Таких ліній на заводі 5. Одна виробнича лінія забезпечує виробництво до 2100 холодильників на день і близько 500 000 на рік, випускаючи з конвеєра новий холодильник кожні 16 секунд. Свій шлях новий холодильник, як і пральна машина, починає з преса, де формується його корпус. Для підняття на конвеєрну лінію використовується спеціальний ліфт. Весь конвеєр холодильник проходить за 2.5 години. За цей час до нього встигають припаяти паяльною лампою компресор. У процесі холодильник проходить через 6 камер та датчиків, що зчитують QR-код та перевіряють правильність комплектації кожного конкретного виробу. Звучить фантастично, але одночасно на конвеєрі збирають різні моделі холодильників. У кожного може бути своя власна комплектація (наприклад, є диспенсер для води чи ні). Залежно від країни у холодильник може закачуватися різний газ-холодоагент. 

Посеред складальної лінії знаходиться табло, що в режимі реального часу демонструє роботу конвеєра. Коли ми були в цеху посеред робочого дня, на табло були цифри: мета - 2100, план - 1300, факт - 1129, тобто конвеєр працював з відставанням по графіку і робітників явно чекали понаднормові години. Взагалі на цьому заводі рівень автоматизації, що не вимагає участі людини, становить, як нам сказали, 35%. Цей показник планують довести до 50%. У 2022 році LG планує запустити новий, повністю комп'ютеризований завод, на якому люди будуть лише обслуговувати техніку, яка робить збірку холодильників. Зараз там повним ходом йдуть підготовчі роботи - пишуть необхідний для такої роботи софт і налагоджують всі виробничі процеси. Отриманий досвід буде поступово переноситися на інші заводи, в інших країнах. А частина автоматизованого конвеєра вже працює на цьому заводі.

У сухому залишку

Південнокорейські «дракони» явно йдуть шляхом, второваним японськими компаніями, залишаючи найтехнологічніше виробництво на батьківщині та відкриваючи заводи по всьому світу там, де під них є споживчі ринки. У великій побутовій техніці транспортування має важливе значення і сильно впливає на вартість пристроїв. При цьому найбільш технологічно складні моделі LG виробляє лише на заводах у Південній Кореї. Справжнім одкровенням для мене стало те, що у своїх власних пральних машинах і холодильниках LG виробляє лише критично важливі компоненти - інверторні компресори, корпуси та електроніку, віддаючи все інше на аутсорс. При цьому, тримаючи підрядників під рукою для спрощення логістики. Для зниження витрат створені такі умови виробництва, за яких на заводі немає складських приміщень для зберігання компонентів і готової продукції - все підвозиться в режимі реального часу і одразу ж відвантажується в порт. Сама збірка йде з готових блоків компонентів - на конвеєрі не припаюють кожну деталь, працюючи лише з великовузловими елементами. Всупереч поширеній думці, конвеєр зупиняють кілька разів за робочу зміну, щоб зробити перерву. При цьому масштаби виробництва вражають. Страшно уявити наскільки складно організувати таку махіну, щоб вона працювала як годинник. Окремо дивує той факт, що на конвеєрі можуть одночасно збирати різні моделі для різних ринків: з різною комплектацією та призначені для різних ринків. Точність та ретельність роботи контролює електроніка, якій довіряють все більше, плануючи у 2022 році запустити повністю автоматизоване виробництво, де людський фактор якщо не буде відсутнім, то буде зводитися до мінімуму. Саме так і має виглядати виробництво в 21 столітті. 

Далі буде

Для тих, хто хоче знати більше

Розповісти іншим: