Велике переселення: куди виробники електроніки тікають з Китаю та як це позначиться на нас
З 1 вересня набули чинності нові торгові мита США на товари, вироблені в Китаї. Цього разу в осередок бойових дій потрапили американські технологічні компанії, адже подорожчання торкнеться і дрібної електроніки, а з 15 грудня - дістанеться комп'ютерів, смартфонів та планшетів. Для захмарно дорогих "айфонів" воно може виявитися надмірно важким. Apple і так вийшла за межі здорового глузду з цінником вище $1000 і вже котрий квартал втрачає продажі. Але не лише Apple не бажають піднімати ціни на свою продукцію через зростання податкового навантаження. Великий переїзд замислили всі великі компанії, які продають свої товари в США. І не тільки вони.
Дорого і нецікаво
Тренд на перенесення виробництва з Китаю спостерігається вже давно. Першою в низці причин стало зростання вартості праці в Китаї. Як не намагався уряд стримувати курс юаня, а китайські фабрики - вже не найдешевше задоволення у світі. Дешевше В'єтнам, Малайзія та інша Азія.
Друга - це Індія. Індійський ринок смартфонів (а смартфони - одна з найбільших категорій споживчої електроніки у світі, щорічно продається майже 1,5 млрд пристроїв) - величезний. Це друга країна у світі після Китаю із населенням більше 1 млрд людей, при цьому, на відміну від Піднебесної, він далекий від насичення. Місцевий уряд обклав додатковими митами імпортну електроніку, тому компанії, які хочуть серйозно поборотися за місцевого покупця, відкривають майданчики тут (Apple, Samsung, Lenovo тощо вже виробляють електроніку всередині країни).
Нарешті, останній за хронологією, але аж ніяк не за наслідками, фактор - це торговельна війна між США та Китаєм, особливо її останній виток - у вигляді мит.
Азіатське диво
У жовтні 2018 журналісти Bloomberg з'ясували, що в країнах Південно-Східної Азії з перехідною економікою - інвестиційний бум. Таїланд, В'єтнам та Філіппіни стануть новими виробничими майданчиками для компаній, які постачають свою електроніку в США. Так, інвестиції в економіку Таїланду виросли на 53% і досягли $7,6 млрд. Філіппіни побачили в шість разів більше інвестицій ($861 млн). У В'єтнамі виробництво зросло на 18%. Ще один популярний напрям - Малайзія, тут, згідно з публікацією Bloomberg, планували виробництво Kayamatics та Panasonic.
Крім того, частина компаній має намір повернутися на Тайвань. На відміну від інших конкурентів Китаю, ця локація дорожча, але виробникам вона цікава тим, що тут більш західно-орієнтований менеджмент, виробляється частина компонентів та є культура виробництва і налагоджена логістика. За словами Олега Науменка, CEO Hideez, Тайвань сьогодні вже став дорожчим за Китай приблизно на 10%, і ціни в регіоні очевидно будуть підвищуватися через зростання попиту.
Нова прописка
Ближче до весни і літа у ЗМІ стала просочуватися інформація про те, куди саме планують переїхати ті чи інші IT-гіганти.
Так, стало відомо, що Apple планує скоротити виробництво в Піднебесній та попросила постачальників оцінити, у скільки обійдеться компанії перенесення 15-30% виробництва до Індії. На той момент в Китаї на компанію вже працювало 5 млн чоловік. А ще у Apple вже існує налагоджене виробництво в Індії, де випускалися топові моделі та бюджетники SE. Окрім Індії компанія розглядала Мексику та В'єтнам. А засновник Foxconn, до речі, просив Apple розглянути Тайвань.
Google перевозить виробництво материнських плат на Тайвань, Nest, ймовірно, переїде на Тайвань, в Малайзію або Таїланд. Смартфони Pixel, за даними видання Nikkei Asian Review, переберуться до В'єтнаму на колишню фабрику Nokia.
В'єтнам в якості додаткового майданчика для виробництва ігрових приставок розглядають Nintendo, телевізорів - TCL.
Виробники серверного обладнання Quanta Computer та Inventec розглядають виробничі майданчики на Тайвані.
Про плани HP та Dell перевезти з Китаю 30% виробництва комп'ютерів стало відомо раніше цього літа. Компанії розглядали Таїланд чи Тайвань. Крім того, навесні Dell запустила пробне виробництво у В'єтнамі та на Філіппінах.
Виробник компонентів для Apple Delta Electronics і виробник навушників для компаній на кшталт Bose розширюють виробництво у Таїланді.
Для Lenovo Group, Acer та Asustek Computer американський ринок не менш важливий, і ці компанії розглядають інші локації для переїзду. Sony, Microsoft також планують залишити Китай (хоча з планами Microsoft наразі все доволі туманно, компанія заперечує інформацію про переїзд).
Генеральний секретар Китайської асоціації з розвитку підприємств за кордоном (China Overseas Development Association, CODA) Хе Чженьвей заявив, що малі та середні підприємства Китаю також розглядають інші країни для виробництва товарів для ринку США.
Samsung ще рік тому відкрив найбільшу фабрику з виробництва смартфонів у Індії. Щоправда, тоді компанія керувалася скоріш надією відвоювати індійський ринок у китайських брендів, перш за все Xiaomi, адже за імпорт своєї електроніки на другий найбільший азіатський ринок компанія мусила б платити мито. Крім того, рік тому Samsung оголосила, що закриє завод у Китаї та відкриє два у В'єтнамі. Взагалі видання BusinessKorea називає Samsung та LG двома головними інвесторами у в'єтнамську економіку, а також компаніями, які активно рекрутують робочу силу зараз. У публікації йдеться, що Samsung планує найняти 180 000 співробітників, на LG поки що працює 2000 чоловік, але компанія планує інвестувати в економіку країни $1,5 млрд доларів до 2028 року.
В Індії відкрила виробництво носимої електроніки компанія Lenovo. Влітку про розширення виробництва в Індії повідомив один з найбільших контрактних виробників Flex.
Jabil зростає в Азії, за межами Китаю, але також компанія цієї весни відкрила ще одну площадку під Ужгородом - таким чином, український завод став одним з найбільших в Європі. Керівництво Jabil зазначає, що запит на виробництво "де завгодно, аби не в Китаї" спостерігається вже давно, загалом у світі спостерігається попит на більш локальне виробництво. У Мексиці - для Мексики, в Європі - для Європи тощо.
Насправді великі контрактні виробники вже давно вийшли за територію Китаю і відкрили виробництва у різних частинах світу, з урахуванням попиту на різну продукцію та локальної експертизи. Наприклад, у Jabil зараз 120 заводів по всьому світу. Азіатський хаб найбільший, за ним - мексиканський і європейський. У Flex виробництво існує в Європі, Африці, на Близькому Сході, в Америках та в Азії. У Foxconn також є виробництво у всьому світі, включно із США. У Foxconn є майданчики у всіх великих виробничих локаціях.
За словами Олега Науменка, CEO Hideez, зараз практично кожен завод, який займається виробництвом у Китаї, відкриває майданчики в інших юрисдикціях. Якщо раніше цим лише великі фабрики займалися, то тепер настав час середніх. Деякі купують обладнання, деякі перевозять зі старих локацій.
Своя специфіка
Гігант виробництва, Китай - це країна із населенням майже 1,4 млрд. Промисловість приносить Китаю 46,6% ВВП, тут виробляється більшість компонентів для електроніки. У китайській Кремнієвій долині, Шеньчжені, виробляється 90% всієї електроніки у світі, а тільки на одній з фабрик Foxconn у Китаї працює 1,5 млн осіб, фактично ціле місто.
У Китаї виробляє техніку кілька сотень американських компаній, а даних щодо замовників по всьому світу хоч і немає, але ця цифра напевно більша в рази. Дані про середню зарплатню на виробництві в Китаї коливаються від джерела до джерела, але станом на 2019 рік йдеться про порядок сум у $1000. Головним вигодонабувачем від торговельної війни Китаю і США називають В'єтнам.
У В'єтнамі проживає 95 млн чоловік. Середня зарплатня у країні наближається до $300. У В'єтнамі ще до торговельної війни знаходилося близько 500 фабрик з виробництва електроніки. В тому числі таких компаній, як Samsung, Fujitsu, Canon, Intel, Sony, Sanyo, JVC, LG, Toshiba, Panasonic. У В'єтнамі вироблений кожен десятий смартфон у світі, і електроніка - одна з головних статей експорту. Експорт смартфонів ще у 2016 році приніс країні $41,3 млрд, іншої електроніки - $23,6 млрд.
В регіоні ще не сформована така культура виробництва, як в Китаї. Але для компаній країна цікава низькою вартістю праці, наявністю вже якогось виробництва, в тому числі компонентів (хоча з Китаєм це не зрівняється), розташуванням (до Китаю, де виробляється більшість компонентів, недалеко), а також низькими екологічними нормами та підтримкою з боку держави.
Російські "Ведомости" пишуть, що ВВП країни зросла лише за перший та другий квартали майже на 7% відносно минулого року. Товарообіг цієї країни зі Штатами виріс на 40% за перші чотири місяці 2019. В'єтнам входить до топ-5 країн щодо дефіциту торгового обороту США, і він зростає, а це те, що зазвичай дуже нервує президента США.
Вже відомі випадки, коли китайські компанії постачали товари до В'єтнаму, там дещо їх змінювали, перепаковували та везли у Штати (такий собі білоруський хамон, тільки в промисловості). Трамп уже дав зрозуміти, що знає про це і ситуація йому не подобається, а В'єтнам "поводиться навіть гірше, ніж Китай". В'єтнамський уряд обіцяв боротися з лазівкою. Імовірно, йдеться про товари на мільярди доларів тільки в перші п'ять місяців цього року.
Хоча Індія не входить до світових топів, як найкраще місце для виробництва електроніки, завдяки законодавству та величезному населенню країна також стала притулком для фабрик електроніки.
У світі технологій Індія здобула собі ім'я на аутсорсингу розробки ПЗ. Але в уряду країни ще з початку 2010-х були виробничі амбіції. У 2013 році країна ввела мита на імпорт електроніки, що стимулювало компанії відкривати заводи в країні, і навіть в якийсь момент призвело до розквіту місцевих виробників смартфонів (але китайські акули все одно перетягнули ковдру на себе останніми роками).
В Індії діють спеціальні економічні зони, орієнтовані на розвиток експорту. Дві третини компаній у цих зонах припадають на IT та виробництво електроніки. У 2015 році, коли Foxconn оголосив про інвестиції у новий завод в Індії, прем'єр-міністр Індії повідомив про плани наростити виробництво до 25% ВВП до 2022 року, на той час йшлося вже про 18%. Втім, не все так однозначно в індійській державі - і Foxconn, і Nokia вже доводилося закривати тут виробництво через складнощі з податками та бюрократією.
Тайвань - ще одна локація, вигода якої від торговельної війни очевидна. Тут зосереджена велика експертиза, а також виробництво компонентів. За обсягами експорту в 2016-2017 рр острів увійшов до світового топ-20. Третина припадає на електроніку. Тайвань - один з лідерів у напівпровідниках. Також займає четверте місце у глобальному рейтингу країн для розміщення виробництва. Рейтинг враховує ризики, вартість та умови ведення бізнесу.
Тайвань дорожчий за Китай, недарма тамтешні вендори вподобали виробництво у Піднебесній, і за рахунок попиту ціна ще буде рости. Населення острова - майже 24 млн, удвічі більше, ніж у "китайській Кремнієвій долині". Однак у порівнянні з іншими локаціями про Тайвань кажуть, як про маленьку локацію, де точно не помістяться усі бажаючі. І це штовхне ціни вгору. При тому для компаній, яким потрібна сильна експертиза та дуже важлива якість, ця локація залишиться привабливою.
Ще до торговельної війни Таїланд був країною з більш-менш розвиненою промисловою галуззю. Електроніка (компоненти для комп'ютерів, автомобілів та самі автомобілі) - основна стаття експорту для Таїланду (43%), при тому, що у сфері виробництва задіяно 14,5% населення (близько 1 млн осіб). Країна знаходиться на 3-му місці у світі за виробництвом мікросхем та жорстких дисків.
Також він відомий нелегальним виробництвом та недбалим ставленням до навколишнього середовища (наприклад, у Таїланд звозилися відходи електроніки з ЄС, коли Китай відмовився його приймати). У Таїланді великий обсяг тіньової економіки (близько 40% за оцінками уряду) і в той же час створені ВЕЗ для розвитку експортного напрямку.
Філіппінам також дістанеться зі святкового столу китайського пирога. У країні, незважаючи на складну політичну ситуацію, вже котрий рік зростає ВВП (див. Графік вище), перш за все - за рахунок виробництва. За даними на травень 2018, 60% експорту - це електроніка та напівпровідники. Промисловість приносить 30% ВВП, а у галузі задіяно 14% робітників. Філіппіни займають 12-й рядок у рейтингу привабливості країн із розміщення виробництва (вище з азіатських країн лише Китай, Малайзія, Тайвань). У країні низька вартість праці за межами Маніли (мінімальна оплата $5-10 на день), середня зарплата становить $200 на місяць.
Крім Азії ще одним популярним місцем виробництва стає Бразилія. Недорога робоча сила, густонаселений регіон, зручна логістика по всім Америкам. Нещодавно навіть Huawei оголосив про будівництво власної фабрики у цій локації. У фабрику в Сан Паулу компанія вкладе $800 млн. Компанія планує наростити частку в смартфонах на цьому ринку та виробляти тут пристрої для внутрішнього ринку та інших ближніх країн. Виробничі майданчики у Бразилії є у Foxconn та інших великих контрактних виробників.
Переїзд гірше пожежі
Редакція gg попросила українські хардверні стартапи прокоментувати, що буде найскладнішим у перенесенні виробництва до нових регіонів.
Олег Науменко виділяє дві ключові проблеми - це компонентна база та контроль якості. 90% всіх компонентів виробляються в Китаї і відмовитися від них компаніям буде складно, адже, по суті, будь-яка заміна - це вже новий пристрій, його потрібно тестувати заново. А з часом політичні загострення можуть торкнутися і компонентної бази. Виробництво компонентів - на порядок складніший та ресурсномісткий процес, в ньому більше ризиків.
Контроль якості сьогодні є у будь-якого пристойного заводу, і серйозні вендори будують систему контролю якості прямо на ньому. За словами CEO Hideez, найчастіше це робиться декількома способами - автоматична система для тестування прошивки та стенд, який перевіряє кожну плату, а також ручна перевірка. Також у вендорів є люди, які займаються перевіркою електроніки перед відвантаженням.
Зазвичай контролем якості займаються співробітники компанії, які були перевезені до Китаю, а також місцеві. Але без менеджменту з боку компанії в Китаї неможливо забезпечити нормальну перевірку якості, бо китаєць з китайцем завжди домовиться. У разі переїзду виробництва в іншу країну потрібно перевозити й команду, яка займається контролем. Якщо це люди з сім'ями або ті, хто встиг пустити коріння в Китаї, це буде складніше. На новому місці потрібно буде шукати нових людей. Або навіть перевозити з собою китайських співробітників, якщо в локації немає культури виробництва.
Є ще одна проблема - проблема довіри. Саме вона жене виробників з Китаю, адже після "шпигунських скандалів" навколо обладнання Huawei Китаю перестають довіряти.
Валентин Гриценко, маркетинг-директор Ajax Systems, нагадує, з чого починався виробничий бум у Китаї - з того, що держава забезпечила оптимальні умови для виробництва, плюс дешева робоча сила. Якщо з дешевою робочою силою в інших азіатських країнах справи навіть кращі, ніж у Китаї, то з умовами добре не повсюдно. Та ж Індія - джерело сюрпризів з боку держави. Третій фактор - це виробництво компонентів, про яке вже говорилося вище.
Ajax спочатку відмовилися від Китаю. На ранніх етапах стартапу особливо важлива близькість виробництва та R&D, можливість контролювати всі процеси. Крім того, він випускає охоронні системи, а у сфері безпеки власне виробництво цінується, як знак якості, і Україна, як країна виробництва, має набагато сильніший бренд. Особливо для Європи.
Коли процеси виробництва та тестування були налагоджені і задокументовані, близькість виробництва до розробки для Ajax стала не настльки важливою. На думку Гриценка, великі виробники, які зараз переїжджають з Китаю, не зіткнуться з великими проблемами, позаяк у них усі процеси вже налагоджені. Складніше буде маленьким новачкам. Ускладниться логістика компонентів, тому найбільші шанси на спадкоємність є у країн Азії, які знаходяться близько до Китаю.
На великому масштабі попервах може виникнути інша проблема - нестача кадрів. Ринку праці потрібен час на адаптацію до змін. "В цілому, немає у виробництві якоїсь вищої математики, можна навчити людей. Але в Китаї людей і справді більше, і в новій локації доведеться витрачати час на навчання, пошук. Це все буде стимулюватися зарплатами", пояснює маркетинг-директор Ajax Systems. Якщо в полі платитимуть менше, ніж на заводі, то все підуть на завод.
Зачепило всіх
І хоча в пресі звертають увагу переважно на те, що великим американським та міжнародним вендорам доведеться переносити виробництво, це лише частина проблеми. На практиці це стосується будь-яких компаній, які хочуть продавати свої товари на території США. Навіть українські стартапи, які продають свої гаджети в Америці, змушені шукати нові майданчики.
Наприклад, Hideez повертає виробництво на Тайвань, звідки все починалося. Науменко каже, що американські партнери давно вмовляли його перенести виробництво у Штати - мовляв, у Китаю і так погана репутація в питаннях безпеки (формально, гоніння на Huawei починалося з обвинувачень у шпигунстві). Але виробництво у Штатах обійдеться дорожче приблизно на 30%, причому компоненти все одно доведеться возити з Китаю, в США майже нічого не виробляється.
У сухому залишку
Розмови про те, яка країна стане новим Китаєм, ведуться вже багато років. Мабуть, з того часу, як технологічна міць Китаю стала очевидною, як і той факт, що країна перестала бути світовим сировинним придатком. Тож поточна ситуація скоріше прискорила і загострила процеси, які вже йшли в світі. У різних публікаціях вже можна знайти прогнози щодо того, наскільки знизиться ВВП Китаю через перенесення виробництв. Але це тільки одна сторона медалі. На іншій - зростання доданої вартості китайських товарів за рахунок технологічності та унікальних розробок. Можливо, торговельна війна відкине китайську економіку на кілька років назад. Можливо (точніше навіть ймовірно) призведе до невеликого зростання цін на деякі товари через метушню з виробництвом. Абсолютно точно, Китай не покинуть усі, адже ця площадка залишається привабливою за рахунок експертизи, зручності, наявності кадрів та все ще непоганої ціни, тут залишаться виробництва, націлені на інші ринки збуту. Але абсолютно точно у найближчому майбутньому ми побачимо ще більший технологічний розкол між Сходом і Заходом. І ще більше власних китайських технологій.
