Пам'ятаєте 3D-лихоманку на ринку телевізорів? Якщо п'ятнадцять років тому ви не слідкували за розвитком техніки, то нагадаю: двіжуха була на кшталт нинішньої навколо штучного інтелекту, тільки в телевізорах. І якось раптом все зникло. 3D-телевізорів більше нема. Як це сталося і як бути любителю тривимірної картинки? Зараз розберемося.
Як все починалося
Популярна думка, що хвилю інтересу до об'ємного відео підняв фільм "Аватар" Джеймса Кемерона. Це був реальний технологічний хіт 2009 року: не лише з комп'ютерною графікою та спецефектами, а і зі зйомками у 3D форматі. Ринок підтримав технологію доларом: за деякими оцінками, більше половини (а це більше мільярда "зелених") було отримано в прокаті саме на 3D сеансах. Вже існувала й технологія доставки такого відео додому: диски Blu-ray. От і все, кілер-контент маємо, решта за технікою. І в перегони за бюджетами включаються виробники телевізорів.
Які технології придумали для домашнього 3D
Як годиться, великі бренди прагнули просувати якісь унікальні власні технології, але глобально на ринку 3D телевізорів практикувалися всього два кардинально різних підходи.
Активне 3D (Shutter 3D). В такому режимі телевізор чергує кадри для лівого та правого ока, а синхронізовані з ним окуляри відповідно по черзі "зайве" око закривають. Звісно, дуже-дуже швидко (120 Гц), щоб це було непомітно. Все класно, маємо повноцінну картинку у FullHD. Але на додачу до неї тримайте дорогі та громіздкі окуляри на батарейках, зменшений кут огляду і шанс на дозу головного болю від непомітного, але все одно існуючого миготіння. Цей бік барикад обрали такі гранди як Samsung, Sony та Panasonic.
Пасивне (поляризаційне) 3D. Тут телевізор показує обидві картинки одночасно, а окуляри самі розділяють їх між очима за допомогою поляризаційного фільтра. Теж класно: окуляри дешеві, прості та легкі, дивитися зручніше. Але чіткість картинки падає удвічі через математично меншу роздільну здатність. Нагадаю, що про масове 4К тоді мова не йшла, тож "різали" усього лише FullHD, фактично перетворюючи його на якесь там 540p. У цьому кутку рингу можна було побачити моделі від LG, Philips та Toshiba.
Що (не) дивилися у 3D
А ось тут відбулося зіткнення маркетингу з реальністю. Сумісного контенту, навіть попри весь рекламний шум, ніколи не було надто багато.
- Blu-ray так і залишився в цілому дорогою нішевою забавкою, не зрівнявшися із реально масовим DVD.
- Ігри (а технологію підтримували Playstation 3 та згодом Xbox 360) часто займають більше часу, ніж кіно, і довго дивитися на ігровий екран в окулярах виявилося не так вже й цікаво.
- Телебачення (ESPN, Sky, BBC) та стримінг (навіть Netflix експериментував з форматом) теж виявилися занадто банальними. Виробництво 3D-контенту потребує більше грошей, а віддачі від цього немає. Ви платили б додатково, щоб дивитися тривимірного "холостяка", поки варите борщ? Отож.
Винною у занепаді 3D-телевізорів врешті решт виявилася економіка.
То хто з брендів переміг?
Ну ви вже здогадалися: ніхто. Обидва табори виробників двох різних 3D-технологій пошуміли років п'ять, і десь близько 2016-го тихенько цю лавочку прикрили. На сцену вийшли нові маст хев характеристики телевізорів: 4К (а нині вже й 8К), світлодіодні матриці, трохи HDR, ну і звісно ж, на черзі штучний інтелект. А 3D телевізорів у наших магазинах більше нема.
А як же кінотеатри?
О, тут інша справа. По-перше, кінотеатр — це шоу, а не фонова картинка на кухні. Тут є сенс посидіти дві години перед величезним екраном під об'ємний звук. По-друге, тут інакше сприймається картинка. 3D телевізори "під'їдали" чималий шматок яскравості, а у потужних кінотеатральних проекторів її вистачає з запасом. По-третє, кінотеатр візьме з вас більше грошей за 3D-сеанс, а ви й не проти трохи доплатити за таке видовище (це ж не телевізор купувати), тож у технології є економічний сенс. До речі, українські кінотеатри надають перевагу 3D з пасивними окулярами. Це в основному технологія IMAX з фірмовим подвійним проектором або RealD з класичною коловою поляризацією.
І що, вдома тепер ніяк не подивитися 3D?
Ну чого ж, якщо є попит, навіть нішевий, то знайдеться і якась пропозиція. Тримайте кілька ідей.
"Вінтажна" техніка. Купуєте вживаний 3D телевізор, до нього Blu-ray плеєр та диск з "Аватаром" — вжух — і ви у мирному та сповненому надій 2009-му.
Сучасний Hi-end. Це як кінотеатр, тільки в домашньому масштабі. JVC, BenQ та декілька інших брендів досі пропонують проектори з підтримкою 3D (майте на увазі, що ціни вимірюються в тисячах доларів). Контент знов-таки беремо з Blu-ray, напівкустарних файлів-стереопар або розраховуємо на технології конвертації 2D у 3D силами самого проектора (деякі таке трохи вміють).
Анагліфне відео. Це старі добрі червоно-сині окуляри за десять гривень і будь-який екран, на якому виводиться підготовлене для перегляду відео. Такі роліки є навіть на YouTube, втім, ефект трохи не той.
Віртуальна реальність. Так, об'ємне відео можна зняти самому, наприклад, на iPhone, починаючи з 16-ї версії, та подивитися на VR-гарнітурі Vision Pro. Але це вже окрема розмова, якось про такі девайси теж розкажу.
То що, може у вас теж досі є старий 3D телевізор?
Для тих, хто хоче знати більше
Спеціаліст в галузі ІТ та медіа. Знає технології зсередини і пише про них (часом іронічно) з 2006 року. Зазвичай має не менше 22 гаджетів на робочому столі.
Ага, маю такий LG. Тепер головний біль - куди його дівати?
Відповісти