Сонце пішло в офлайн: на зірці зникли всі плями, а активність впала до нуля
Поки людство переймається земними проблемами, наша головна зірка, схоже, вирішила власувати собі позапланову відпустку. На боці Сонця, що наразі повернутий до Землі, не залишилося жодної плями. Більш того, індекс спалахової активності вперше з 2024 року опустився до нульової позначки. Такого абсолютного штилю на поверхні світила не спостерігали вже понад чотири роки — востаннє подібна «стерильність» фіксувалася у грудні 2021 року.
Магнітна тиша та її значення
Щоб розуміти масштаб події, варто згадати, що сонячні плями — це не просто косметичні дефекти на «обличчі» зірки. Це зони концентрації надпотужних магнітних полів. Саме в них накопичується колосальна енергія, яка згодом виривається назовні у вигляді спалахів та викидів корональної маси. Коли плями зникають, це означає, що генератор космічної погоди тимчасово вимкнули. Для нас це обіцяє спокійні вихідні без магнітних бур, але для науковців така ситуація виглядає як мінімум дивно.
Зазвичай такі періоди «лисого» Сонця характерні для так званого сонячного мінімуму. Проте ми зараз перебуваємо у зовсім іншій фазі. З моменту проходження піка поточного 11-річного циклу минуло лише півтора року. Початок 2026 року взагалі видався надзвичайно бурхливим, тому нинішній раптовий перехід у стан «нуль активності» виглядає аномально. Науковці з NASA та інших космічних агенцій продовжують стежити за динамікою, намагаючись зрозуміти, чи це коротка пауза, чи початок чогось серйознішого.
Історичні паралелі та кліматичні привиди
Історія знає випадки, коли Сонце «засинало» надовго. Найвідоміший приклад — мінімум Маундера, що тривав з XVII по XVIII століття. Тоді різке зниження сонячної активності дивним чином збіглося з Малим льодовиковим періодом. У ті часи Європа та Америка потерпали від аномально суворих зим, а Темза в Лондоні промерзала наскрізь. Звісно, прямого зв'язку між відсутністю плям протягом тижня та глобальним похолоданням немає, але тривалі періоди спокою завжди змушують кліматологів нервово переглядати свої моделі.
Сучасна наука поки що не береться стверджувати, що ми на порозі нового льодовикового періоду. Поточний стан Сонця може бути лише тимчасовим коливанням у межах складного циклу. Проте нульовий індекс активності на тлі очікуваного максимуму — це чудовий привід згадати, наскільки мало ми насправді знаємо про механізми роботи нашої власної зірки. Поки що можна просто насолоджуватися відсутністю головного болю від геомагнітних збурень, поки Сонце знову не вирішить «увімкнути» свої магнітні поля на повну потужність.
