«Це не ніж»: Rocket Lab успішно «підкинула» австралійський гіперзвуковий апарат DART AE

Автор: Петро Тітаренко | сьогодні, 11:14

Rocket Lab знову довела, що вміє не лише гарно пакувати супутники, а й працювати «таксі» для серйозних наукових та оборонних іграшок. Після кількох переносів, які вже стали традицією для космічної галузі, ракета HASTE нарешті стартувала з космодрому Уоллопс-Айленд. Місія отримала іронічну назву «That’s Not a Knife» (Це не ніж) — очевидне відсилання до культового фільму «Крокодил Данді», адже головним пасажиром на борту був австралійський гіперзвуковий апарат DART AE.

Платформа для тих, кому дуже швидко

Ракета HASTE (Hypersonic Accelerator Suborbital Test Electron) — це, по суті, добре знайомий нам Electron, якого змусили працювати за іншим графіком. Замість того, щоб виводити вантаж на стабільну орбіту, цей пристрій розганяє його до шалених швидкостей у верхніх шарах атмосфери. Це такий собі літаючий полігон для випробувань усього, що має рухатися швидше за 6000 км/год.

Старт місії That’s Not a Knife. Фото: Micah Pieczarka NSF

Головна фішка платформи HASTE полягає в її гнучкості. Вона здатна підіймати до 700 кг корисного навантаження, що значно перевищує стандартні можливості звичайного Electron. Для розробників це чудовий спосіб перевірити, чи не розплавиться їхня нова розробка від тертя об повітря, перш ніж вкладати мільярди у серійне виробництво та повноцінні космічні місії.

Скрамджет, що дихає повітрям

Основним героєм цього запуску став апарат DART AE від австралійської компанії Hypersonix. Це демонстратор технологій із прямоточним повітряно-реактивним двигуном (scramjet). На відміну від традиційних ракетних двигунів, які тягнуть із собою важкі баки з окислювачем, DART AE «ковтає» кисень прямо з атмосфери під час польоту на надзвукових швидкостях.

Цікаві особливості австралійського гостя:

  • Корпус апарата повністю надрукований на 3D-принтері зі спеціальних жароміцних сплавів.
  • Його довжина складає близько 3000 мм.
  • Конструкція розрахована на політ зі швидкістю понад Мах 5 (приблизно 6100 км/год).

Навіщо це все потрібно

Поки що розробники не поспішають викладати всі карти на стіл та звітувати про успіх кожного етапу експерименту. Гіперзвук — штука примхлива, і дані з датчиків будуть аналізувати ще довгі тижні. Основна мета запуску полягала в перевірці систем управління та матеріалів у реальних умовах, де повітря навколо апарата перетворюється на розпечену плазму.

Це випробування є критично важливим для майбутнього високошвидкісних перельотів. Якщо австралійцям вдалося підтвердити працездатність свого двигуна, ми стали на крок ближче до реальності, де відстань у кілька тисяч кілометрів долається за годину. Але поки що це лише дорогі експерименти, за якими цікаво спостерігати з безпечної відстані.

Поки приватні компанії шліфують гіперзвукові технології, державні гіганти борються з більш приземленими проблемами. Наприклад, NASA знову катає SLS через витоки гелію, що нагадує нам: космос — це складно, незалежно від бюджету та розмірів ракети.