Малий, та завзятий: NASA показало перші кадри з ультрафіолетового мисливця SPARCS
Поки великі космічні обсерваторії змагаються в діаметрах дзеркал та кількості витрачених мільярдів, скромний кубсат SPARCS (Star-Planet Activity Research CubeSat) доводить, що розмір у космосі — не головне. Апарат, запущений 11 січня 2026 року, офіційно підтвердив свою працездатність, надіславши перші знімки зірок в ультрафіолетовому спектрі. Це не просто «тестові картинки», а початок великого полювання за відповідями на питання: чи можуть планети біля найпоширеніших зірок Галактики бути бодай трохи гостинними.
Проблема «пубертатних» зірок
Об’єктом уваги SPARCS стали маломасивні зірки, чия маса становить від 30% до 70% від сонячної. Це переважно червоні карлики — найчисленніші мешканці нашого зоряного сусідства. Саме навколо них найчастіше знаходять екзопланети в зоні придатності для життя, де теоретично може існувати рідка вода. Проте є нюанс: такі зірки поводяться вкрай нестабільно. Вони схильні до раптових та надпотужних спалахів, які здатні буквально «здути» атмосферу з будь-якої планети-сусідки.
Протягом року цей апарат розміром із коробку для взуття буде пильно стежити за 20 такими зірками. Завдання — зафіксувати їхню активність у ближньому та дальньому ультрафіолеті. Перші кадри, отримані 6 лютого, демонструють здатність сенсорів розрізняти об’єкти з різною температурою: найгарячіші зірки чітко видно в обох діапазонах, що дозволяє вченим калібрувати дані для подальших досліджень.
Технологічна «начинка» та штучний інтелект
Серцем апарата є камера SPARCam, над якою працювали фахівці NASA JPL. Вона забезпечує рекордну для такого класу пристроїв чутливість. Але справжня «фішка» прихована в електронних мізках. SPARCS оснащений бортовим комп’ютером, який здатний самостійно аналізувати потік даних. Якщо система помічає початок спалаху, вона в реальному часі адаптує параметри спостереження, щоб не пропустити жодної секунди критично важливого процесу.
Цей проєкт, реалізований спільно з Arizona State University, є свого роду випробувальним полігоном. Технології, які сьогодні тестує цей малюк, згодом ляжуть в основу майбутніх флагманських місій, таких як Habitable Worlds Observatory. Фактично, SPARCS прокладає шлях для телескопів наступного покоління, які шукатимуть ознаки життя на далеких світах.
До речі, поки одні апарати тільки розгортають свої антени, інші завершують свій шлях у вогні, як-от зонд Van Allen Probe A, що нещодавно впав у Тихий океан після успішного виконання своєї місії.