Джефф Безос хоче винести ШІ у космос: Blue Origin планує сузір’я з 51 600 супутників
Поки наземні дата-центри задихаються від нестачі електроенергії та вільної землі, компанія Blue Origin вирішила, що найкраще місце для серверів — це холодний вакуум. Проєкт під назвою Project Sunrise обіцяє перетворити навколоземну орбіту на гігантську обчислювальну хмару, причому в буквальному сенсі. Відповідна заявка вже з’явилася в базі Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC), і цифри там вражають навіть тих, хто звик до розмаху Ілона Маска (Elon Musk).
Візуалізація супутникової мережі Project Sunrise. Фото: Blue Origin/Dave Limp
Масштаби, від яких паморочиться голова
Згідно з документацією, Blue Origin планує розгорнути угруповання, що включатиме до 51 600 супутників. Для порівняння: це значно більше, ніж SpaceX наразі має на орбіті для свого проєкту Starlink. Апарати планують розмістити на сонячно-синхронних орбітах на висоті від 500 до 1 800 кілометрів. Це досить широкий діапазон, який дозволить охопити всю планету стабільним покриттям.
Щільність «забудови» космосу також вражає: у кожній орбітальній площині може перебувати до 1 000 супутників. Це виглядає як спроба створити суцільну металеву сітку навколо Землі. Офіційні представники Blue Origin заявляють, що така інфраструктура необхідна для підтримки зростаючого попиту на обчислення для штучного інтелекту. Схоже, Джефф Безос (Jeff Bezos) вирішив, що якщо ШІ не вистачає місця на планеті, його треба виселити за її межі.
Навіщо ШІ потрібен вакуум?
Основна ідея Project Sunrise полягає у створенні космічних центрів обробки даних. Наземні дата-центри сьогодні стикаються з трьома вершниками технологічного апокаліпсиса: дефіцитом дешевої електроенергії, величезними витратами на охолодження та обмеженістю територій. У космосі з охолодженням простіше (якщо правильно налаштувати теплообмін), а сонячної енергії — хоч відбавляй.
Для передачі даних між супутниками Blue Origin планує використовувати оптичні лінії зв’язку — простіше кажучи, лазери. Це дозволить мінімізувати залежність від радіочастотного спектра, який і так перевантажений. Зв’язок із Землею забезпечуватиме система TeraWave та розгалужені mesh-мережі. Це має забезпечити мінімальну затримку, що критично важливо для ШІ-моделей, які працюють у реальному часі.
Технічні виклики та скепсис
Звісно, плани на папері та реальність на орбіті — це різні речі. Запуск понад 51 тисячі об’єктів створює колосальне навантаження на логістику та піднімає питання космічного сміття. Навіть із сучасними системами утилізації, така кількість металу над головою змушує астрономів нервово здригатися. Крім того, проєкт Sunrise ще має пройти через сито регуляторів, які стають дедалі суворішими до «засмічення» низької навколоземної орбіти.
Проте, якщо Blue Origin вдасться реалізувати хоча б половину запланованого, ми отримаємо абсолютно нову парадигму обчислень. Замість того, щоб будувати гігантські ангари в пустелях, корпорації зможуть орендувати потужності, що пролітають прямо над ними на швидкості 28 000 км/год.
Якщо ви хочете дізнатися більше про те, як засновник Amazon планує конкурувати з Ілоном Маском у космосі, радимо почитати про те, як Безос будує хмарне місто.
