Кремнієвий гамбіт: Тайвань вперше за десятиліття обійшов Китай в експорті до США
Поки світ захоплено обговорює здатність штучного інтелекту малювати дивні картинки з шістьма пальцями, у глобальній економіці стався тектонічний зсув, якого не бачили з часів заснування перших великих тех-гігантів. Згідно з останніми даними, які оприлюднило Міністерство торгівлі США, Тайвань офіційно випередив материковий Китай за обсягами експорту до Сполучених Штатів. Це не просто статистична похибка, а прямий наслідок «золотої лихоманки» у сфері ШІ та послідовної стратегії Вашингтона щодо зменшення залежності від Пекіна.
Цифри, що говорять самі за себе
Статистика за грудень минулого року виглядає як вирок попередній ері глобалізації. Закупівлі товарів з Китаю скоротилися майже на 44% порівняно з аналогічним періодом минулого року, впавши до 21.1 млрд$ (865 млрд грн). Водночас поставки з Тайваню за той самий період злетіли більш ніж удвічі, досягнувши позначки у 24.7 млрд$ (1013 млрд грн). Це історичний момент: острів, який Китай вважає своєю бунтівною провінцією, став для американського ринку важливішим за «світову фабрику».
Ще у 2023 році Тайвань експортував до Китаю більше товарів, ніж будь-куди інде. Проте за останній рік ситуація розвернулася на 180 градусів: обсяг товарів, що пливуть до американських портів, тепер майже вдвічі перевищує товарообіг з КНР. Основний драйвер цього процесу — кремній. Американські тех-гіганти готові платити будь-які гроші за чипи для навчання мовних моделей, а єдине місце, де їх можуть виготовити у потрібній кількості та якості — це заводи TSMC.
Холодний душ від фінансистів
Поки інвестори вливають мільярди у залізо, аналітики Goldman Sachs налаштовані не так оптимістично. У своєму резонансному звіті Goldman Sachs вони зазначають, що колосальні витрати на ШІ-інфраструктуру поки що майже не позначилися на реальних показниках економіки США. Ми бачимо бум у виробничому секторі Тайваню, але не бачимо пропорційного зростання продуктивності праці в самих Штатах.
Сотні мільярдів доларів, витрачених на ШІ, поки що виглядають як інвестиція в майбутнє, яке ніяк не настане в офісних звітах.
Окрім технологічного фактора, на ситуацію тиснуть нові мита та санкції. Вашингтон продовжує закручувати гайки для китайських виробників, змушуючи американські компанії шукати альтернативи. Тайвань у цьому рівнянні виглядає як найбільш логічний, хоча й геополітично ризикований варіант. Різке зростання поставок чипів з одного боку та торговельні бар'єри з іншого створили нову реальність, де Пекін втрачає статус головного торговельного партнера найбагатшої економіки світу.
Це нагадує нам про те, наскільки крихким є сприйняття реальності в епоху алгоритмів. Поки ми дивуємося прогресу технологій, варто пам'ятати про пастку гіперусередненості, де ШІ-обличчя здаються нам реальнішими за справжні, а економічні бульбашки можуть маскуватися під зміну парадигми.
