Ескапізм альпініста: огляд медитативної пригодницької гри Jusant

І вежа постійно змінюється. Починаємо ми з підніжжя, де переважно одне каміння. Пізніше опиняємося у місці, що нагадує пустелю. Раптом нас заносить у мальовничі печери освітлені біолюмінесценцією. Після них нас зустрічає практично вершина вежі, що встелена травою. І це далеко не всі біоми та флора і фауна, що чекає гравців у Jusant.

Живописна вежа

Створити гру, де все розповідається винятково через світ гри — завдання не із простих, адже треба створити цей світ таким, щоб він завжди викликав бажання гравця досліджувати його. І мене це бажання не покидало до самих титрів. Ще на першій локації я почав заглядати в усі кутки у пошуках відповіді і не припиняв це до фіналу. Адже стає цікаво як, наприклад, комунікували люди, що жили у підніжжя та у печерах? Гра тобі показує щось нове і в тебе у голові одразу питання: "А як воно було влаштоване?" І давай шукати відповіді. Але завдяки тому, що більшість локацій малі, ти швидко знаходиш більшу частину відповідей. Я б тільки зменшив кількість записок, але про це пізніше.

Як в це грати?

У Jusant цікаво реалізований альпінізм. Наприклад, нам треба піднятися вище на 100 метрів. Ми підходимо до гори, герой закріплює мотузку і починається підйом. Для того, щоб триматися за виступи, потрібно на геймпаді використовувати L2, яка відповідає за ліву руку та R2, яка відповідає за праву. І так ми рухаємося вгору, перебираючи двома кнопками та вказуючи стіком напрямок. Якщо до наступного виступу не дотягнутися — доведеться стрибати, але тут важливо усе правильно розрахувати, щоб не впасти. Якщо ж ви забралися надто високо і боїтеся, що зараз не виконаєте маневр та впадете, і доведеться робити усе спочатку — можна закріпити страхувальне кріплення. За один підйом їх можна закріпити усього 4 рази.

У мотузки також є ліміт в довжині, якщо ви повзете надто довго і розумієте, що скоро довжина закінчиться — потрібно знайти спеціальне кріплення, яке лишили колишні альпіністи, щоб перекріпити мотузку, тоді її довжина відновиться. Детальніше процес альпінізму показано на відео нижче:

Але існує декілька нюансів. Один із них — витривалість. Наш герой швидко втомлюється, тому доводиться прораховувати підйом на декілька кроків вперед. Звичайно, завжди можна зупинитися та перепочити, щоб відновити сили, але з кожним разом шкала витривалості буде зменшуватися. Для того, щоб повністю її поновити, доведеться піднятися та стати на найближчу поверхню.

З витривалістю теж є певні хитрощі. Наприклад, якщо сонце світить занадто яскраво — герой втомлюється ще швидше. Аналогічна ситуація, коли сильно дме вітер. Тому бувають випадки, коли доводиться діяти дуже швидко.

Справа — кількість доступних страхувалних кріплнеь. Зліва — шкала витривалості

Також може настати момент, коли до найближчого виступу надто далеко, тоді треба знати об'єкт за який можна зачепити мотузку, щоб вона виконувала роль тарзанки і долетіти до наступного місця підйому.

Ще у нас є водяний компаньйон Балласт, якого я згадував на початку, і настав час його описати. Це створіння дуже допомагає під час проходження. Наприклад, ми підіймаємося і розуміємо, що далі гола стіна. Але поруч з нами є синя велика квітка. Активовуємо здібність Балласта, квітка виростає, чіпляємося за неї та спокійно рухаємося далі.

Головний герой та Балласт

І з кожною новою главою Балласта доводиться використовувати частіше, а перешкод та особливостей місцевості, які будуть заважати просуватися далі, стає все більше. І завдяки цьому автори вміло передали відчуття прогресу. На початку ти спокійно чіпляєшся за виступи, а під кінець тобі треба орієнтуватися на вітер, щоб зробити вдалий стрибок, інколи доведеться чіплятися за виступи, які "оживають", активувати здібність Балласта, проаналізувати на який маршрут ти витратиш менше мотузки, адже гра пропонує час від часу декілька шляхів проходження місцевості, забратися на верх, видихнути та під спокійну мелодію насолодитися пейзажами.

Хоча під кінець гра вже більше нагадує екшн. А перші глави я б радив проходити повільно. У моментах підйому не варто гнатися вперед. Спокійно перебирайтеся з виступа на виступ, розглядайте місцевість і просто отримуйте задоволення. Адже такий темп проходження допомагає відволіктися та розслабитися від усього, що відбувається у реальному світі. Є тільки ви, миле створіння Балласт, споряджання альпініста та шлях, який ви маєте пройти у своєму власному темпі.

Один із прикладів використання здібності Балласта: істота змушує синю квітку вирости, щоб ми змогли забратися вище

Не так багато існує ігор, де альпінізм — це основа геймпелю. А якщо почати згадувати гру, яка з такою основою пропонує цікаву історію через оточення та медитативний досвід з екшн елементами, то окрім Jusant нічого і не згадаєш. Тому за такі рішення хочеться тільки похвалити Don't Nod.

Чим ще може зайнятися альпініст?

Додаткових активностей у грі не багато, але для 5-годинної пригоди їх вистачає. Можна знаходити мушлі, які передають звуки, що притаманні регіону. Наприклад, у печері це будуть звуки інструментів та чайника, а у підніжжя — звуки моря. У такі моменти раджу закрити очі, тоді можна отримати спектр емоцій.

Є секретні кімнати, де зображені наскельні малюнки загадкової цивілізації. Якщо активувати здібність Балласта біля малюнка, то ми отримаємо інформацію, яка була закладена в малюнок у вигляді вірша. Усього таких малюнків 12, а частина з них присвячена воді.

Ще існують невеликі вежі з каміння. У реальному світі зазвичай так вказують напрямок руху. Знайшовши таку вежу — її можна відновити.

Серйозних бонусів за це не дають, адже у грі немає прокачки, валюти чи чогось схожого. Це все створено для того, щоб ще більше зануритися у гру.

Що там з оптимізацією, візуалом та аудіосупроводом?

Я проходив гру на PlayStation 5, проблем з оптимізацією не було. Гра весь час тримала стабільні 60 fps. Також гра ні разу не вилітала. Проте було декілька дрібних багів. Два рази мотузка застрягла у текстурах, і мені довелося перезапускатися з контрольної точки. Ще разів п'ять персонаж не коректно стрибав і не хотів чіплятися за виступи. Але враховуючи що такі ситуації більше виняток — це не викликало роздратування.

Приємний візуал від якого не відводиш погляд

Візуально гра нагадує 3D мультфільм. Картинка дуже приємна. В кадрі завжди присутні різні дрібні деталі, тож завжди є що роздивитися. А палітра кольорів завжди змінюється. Спочатку вона спокійна, потім яскрава, ще пізніше стає темнішою, а особливо запам'ятовується локація з травою та вітром. Картинка вже "похмура", а пориви вітру постійно розхитують траву, створюють відчуття того, що ти вже близько до цілі.

Аудісупровід, що підсилює відчуття спокійної подорожі

В одному з інтерв'ю розробники казали, що вони надають великого значення звукам і мелодії. Композиції написані Гійомом Ферраном (Guillaume Ferran) переважно спокійні, що яскраво описує подорож героя.

Музика також відображає те, як розвиваються стосунки героїв. Існує окрема тема і для альпініста, і для Балласту, а також тема, яка об'єднує їх. Це показує, що вони взаємодоповнюють один одного.

Як тільки я досягав контрольної точки і чув мелодію, то просто зупинявся на хвилину. Jusant, завдяки спокійній музиці та мальовничим пейзажам, дарує відчуття спокою, яке не можливо описати.

Що не сподобалося

Для себе я відзначив усього один мінус — багато записок. Don't Nod з цим трохи перестаралася. Так, частина з них цікава, але для 5-годинної пригоди їхню кількість можна було б дещо скоротити. Все ж опис історії через предмети та оточення працює набагато краще. Якби загальна кількість записок була 20-30 — на це можна було б не звертати уваги, але їх тут більше ніж 50. Найбільше записок в середині проходження, інколи ти втомлюєшся те все читати.

У сухому залишку 

Jusant —  це незвична подорож, яка особисто мені подарувала новий досвід. Історія про альпініста, у якого на плечі магічне створіння, з яким він підіймається на вежу — цікавий концепт, який привернув мою увагу ще коли тільки з'явилася демоверсія. Крістофер Нолан якось сказав: "Не намагайтеся зрозуміти, просто відчуйте". І цією фразою можна описати проєкт Don't Nod. Навіть якщо ви перестали розуміти історію, то забудьте про неї. Головне — відчути атмосферу яку підготували розробники. Процес альпінізму переважно медитативний, а невеликі екшн моменти вдало грають на контрасті із загальним настроєм гри і не дають тобі нудьгувати. Але найбільше мені запам'ятався не сам процес підйому на вежу, а той момент, коли ти спиняєшся в перерві між цим. Перед тобою розкривається неймовірний пейзаж, на фоні лунає спокійна та атмосферна композиція, а всередині ти відчуваєш повний спокій. Тож експеримент розробників можна вважати вдалим, і я буду дуже радий побачити Jusant в номінації "інді-гра року".

П'ять речей, які потрібно знати про Jusant

• Jusant — інді-гра, створена розробниками відомої серії Life is Strange
• Основа усієї гри — альпінізм, що виділяє її на тлі інших проєктів
• У грі відсутній звичний сюжет. Історію розповідає оточення та записки
• Jusant вміло дарує відчуття спокою завдяки своєму візуалу та музиці
• Гра з першого дня з'явилася у сервісі Game Pass (PC+Xbox), тож спробувати Jusant можна абсолютно безплатно, і ви нічого від цього не втратите

Для тих, хто хоче знати більше

• Огляд Assassin's Creed Mirage: Багдадський паркур з шаблями
• Світ жука навиворіт: огляд Cocoon — мозковибухової інді-головоломки гейм-дизайнера LIMBO та INSIDE
• Кіберпанк, на який ми заслуговуємо: Огляд Phantom Liberty — сюжетного доповнення до Cyberpunk 2077
• Підводний світ депресії: огляд Under the Waves — пригодницької гри про життя чоловіка на дні Північного моря
• Саспенс в марсіанській шахті: огляд психологічної інді-гри Fort Solis