Моторошна історія про людей з творчою кризою на Unreal Engine 5: Огляд горору Layers of Fear

Автор: Владислав Нужнов | 15 червня 2023, 19:00

Layers of Fear (2023) — переосмислення серії горорів від першої особи, розроблене польськими студіями Bloober Team та Anshar Studios. У першу чергу гра приваблює своїм візуалом. Розроблена на Unreal Engine 5, Layers of Fear підтримує трасування променів, HDR та роздільну здатність 4K. А локації та увага до дрібних деталей роблять цей проєкт одним з найкрасивіших у 2023 році. Разом з тим, всі звуки та музика додають горору такої атмосфери, що гра часто змушує тебе напружуватися, прислухатися до кожного шороху та відчувати небезпеку, хоча тут навіть практично немає скримерів. Ще історії, які нам підготували розробники, описуються через різні записки, предмети, інтерв'ю та спогади. І копирсатися у цьому дійсно хочеться. Ти не можеш спокійно заснути, доки не пройдеш гру та не даси сам собі відповіді на питання: Чому? Як? Хто? Навіщо? Однак, без мінусів не обійшлося. Враховуючи, що це бродилка, гра може набриднути під кінець проходження, тому усе це потрібно було скоротити на годину-дві. Також хотілося б більше моментів, пов'язаних з новою героїнею серії — письменницею, бо її показали набагато менше, ніж хотілося, що не дає зрозуміти, навіщо вона з'явилася в цьому всесвіті.

І хоча тут є незначні мінуси, а разом з тим я взагалі-то не дуже великий фанат жанру горор, Layers of Fear мені сподобалася. А враховуючи, що літом релізів не так багато, звернути увагу на цю гру точно варто. Вона може подарувати емоції, змусити стати детективом, який ходить десятками моторошних локацій, розглядає картини, шукає різні предмети, щоб вийти хоча б з якими-небудь відповідями. Реліз гри відбувся 15 червня, і щоб зрозуміти, чи варто вам її купувати, редакція gg розповість про всі головні моменти Layers of Fear, які варто знати.

5 причин купити Layers of Fear

  • за $30 ви отримуєте дві гри та два доповнення
  • ви ніколи не грали в горори та хочете спробувати новий жанр
  • вам подобається нишпорити по закутках у пошуках відповідей
  • хочеться пройти гру, де будуть десятки картин різних художників та референси на культові фільми
  • у кожної історії є декілька фіналів, що дозволяє пройти гру більше ніж один раз

3 причини не купувати Layers of Fear

  • вам подобається динамічний ігровий процес, а тинятися туди-сюди ви можете і в реальному житті
  • ви пройшли десятки горорів і налякати вас дуже складно
  • ви не хочете самотужки розбиратися у сюжеті гри, збираючи записки та предмети

Швидкий перехід:

  1. Багатошарова історія письменниці, художника, актора (і не тільки) одразу в одній грі
  2. А як в це грати?
  3. Що там з оптимізацією, візуалом та аудіосупроводом?
  4. Що не сподобалося?
  5. У сухому залишку

Багатошарова історія письменниці, художника, актора (і не тільки) одразу в одній грі

Почнемо з головного: Layers of Fear — збірник, до якого увійшли перша частина Layers of Fear (2016), доповнення Layers of Fear Inheritance, Layers of Fear 2 (2019) та дві нові історії: доповнення The Final Note, яке допоможе більше розкрити загадкові події першої частини, а також з'явилася сюжетна лінія письменниці, яка приїхала до покинутого маяка, щоб написати свою історію та об'єднати усі ці події в одну цілісну картину. Тож, купуючи одну гру, по факту, ви отримуєте 2 окремі гри, два доповнення та ще одну невелику сюжетну арку, і це все лише за $30, що на фоні сучасних AAA-ігор за $70 досить привабливо.

Чи переписали вони історію, якщо не враховувати нові події в Layers of Fear? Ні. Хоча розробники й стверджують, що це переосмислення, все залишилося на своїх місцях. Ця гра найкраще підійде для тих, хто зовсім не знайомий з цією серією. І огляд спрямований саме на таких геймерів, оскільки, якщо ви палкий фанат оригінальних Layers of Fear, то я не знаю, чому ви ще тут, а не проходите гру.

Взагалі сюжетно гру можна розділити на три великі блоки: історія письменниці, історія художника та історія актора. Два доповнення, які ми маємо, пов'язані з художником, тож їх я віднесу до другого блоку, а почати варто саме з письменниці.

Письменниця, яка вирішила пошукати собі пригод на одне місце

Починається гра зі сцени біля маяка, де ми знайомимося з новою героїнею серії — загадковою (як і всі інші персонажі) письменницею. У своєму монолозі вона розповідає, що колись мала все, але одного дня якась жінка забрала це у неї, залишивши лише біль та сором. Наша героїня повертається до маяка, щоб повернути те, що належить їй... Завіса і напис на екрані "10 років тому". Тут починається сама гра. Варто зазначити, що на маяку ми будемо двічі. Перший раз — на початку гри, коли героїня взагалі не здогадується, що її чекає, і другий раз, через 10 років, щоб помститися. Вперше письменниця приїхала в таке віддалене місце, бо виграла конкурс серед авторів, написавши текст, який глибоко вразив журі. Тепер на цьому маяку вона повинна написати повноцінну книгу. Але "приколи" починаються одразу, адже нам дзвонять і кажуть, щоб ми поквапилися з написанням, хоча ми тільки приїхали, і таке відчуття, що за нами тут шпигують. Пізніше героїня дзвонить своєму сину і каже, що не все так весело, як хотілося б, але все ж йде до своєї друкарської машинки, щоб почати писати. Після цього починаються події першої гри Layers of Fear.

Письменниця біля маяка

Більше щось сказати про цю сюжетну лінію важко, адже моментів з письменницею у грі дуже мало. Її рекламували як ту, що об'єднає усі історії Layers of Fear в одне ціле, але це вдалося реалізувати тільки шляхом того, що всі частини тепер є в одній грі, а не завдяки наявності письменниці. Потенціал у цій історії був великий, особливо це відчувається на середині гри, але або я щось не зрозумів, або розробники просто не досягли логічного зв'язку, бо тепер запитань стало ще більше, ніж раніше. Більш детально я про це розповім у розділі про мінуси гри.

Розгублений художник, який не зміг побороти творчу кризу і втратив родину

Забіжу трохи наперед — історія першої частини Layers of Fear — найкраща серед усіх, що присутні в цій серії. Все починається з того, що художник повертається до свого великого маєтку, щоб написати свою останню картину. Під час блукання по маєтку, ми знаходимо записки, фотографії та різні предмети, які допомагають зрозуміти, що тут коїться. Наприклад, стає ясно, що у художника була дружина та донька, але що з ними трапилось? Пізніше ми дізнаємося, що наш художник був знаменитим митцем, але його твори перестали мати "адекватний" вигляд та викликали критику. Але чому він змінив свій стиль? На це вплинула сварка з дружиною? Можливо, але чому такі сварки почалися? У маєтку можна знайти піаніно, на якому жінка грала, і це було сенсом її життя. Але чому вона перестала грати? Чи це була хвороба, травма або чоловік-аб'юзер забороняв їй? А що сталося з донькою? Ми знаходимо записку, де згадується, що її відібрали у батьків через їхню неадекватну поведінку. І взагалі, чому з кожною главою маєток змінюється, а за нами полює якесь страхопудало? Це галюцинація героя чи реальність? І ось так, розділ за розділом, пазл починає складатися, а в кінці нас очікує один із трьох фіналів. Сказати більше про цю історію, уникаючи спойлерів, складно, але я ніколи не міг уявити, що мені сподобається гра, де треба збирати десятки різних предметів, аналізувати їх і створювати уявлення про трагічну долю родини митців, які не змогли припинити свою манію переслідування амбіцій і все зруйнували.

Картина, яку пише художник

Донька повернулася до свого рідного будинку, щоб оживити дитячі спогади та забрати спадок

Далі гравців чекає доповнення Inheritance, яке поверне нас у вже давно закинутий маєток, але грати ми будемо за доньку головного героя, яка виросла і повинна відновити свої дитячі спогади та отримати спадок. Тут нас більше познайомлять із родиною, покажуть, як батьки поводилися, чи любили вони свою доньку і що найбільше лякало дівчинку в ті роки. Багато про це доповнення не скажеш, воно коротке і його можна пройти за годину. Фінал залежить від того, чию сторону ви оберете: батька чи матері. Проте для кращого розуміння сюжету доповнення є обов'язковим до проходження.

Один із малюнків доньки головного героя

Психологічні ланцюги або як жінка намагалася знову почати грати на піаніно

The Final Note — друге доповнення, яке місцями краще, ніж основні ігри серії. Воно розповідає про дружину художника — видатну музикантку, яка після трагічної події (самі дізнаєтеся про цю подію) більше не може грати на піаніно, але дуже хоче продовжити цю справу. Доповнення показує, через які психологічні бар'єри доводиться пройти дружині, та як вона починає втрачати контроль над собою. The Final Note також дозволяє з іншого боку глянути на художника та зрозуміти, що у цій історії не все так однозначно, і той, хто на початку здавався нам тираном, алкоголіком, психопатом та аб'юзером, насправді може бути зовсім іншою людиною. Доповнення максимально атмосферне, місцями напружене та загадкове, а в залежності від вашого вибору ви дізнаєтеся, чи змогла таки музикантка пережити свій травматичний досвід. Окремо хочеться виділити маєток, який цього разу весь обвішаний тяжкими ланцюгами, які характеризують психологічний стан героїні, і таке рішення заслуговує окремої похвали для дизайнерів гри.

Маєток у доповненні The Final Note

Актор, який грає роль усього свого життя

І остання сюжетна арка у грі — історія про зірку кіно, яка отримала головну роль у фільмі, який знімають на борту лайнера посеред океану. Історія тут більш заплутана, ніж попередня. Тут є велика кількість флешбеків про сестру і брата, які нелегально потрапили на лайнер та гралися в піратів, загадкові настанови від режисера, паранормальні явища і велика кількість манекенів (педіофоби, привіт). І якщо хоча б на хвилину відволіктися від того, що відбувається, можна взагалі перестати розуміти, що це за лайнер, хто ми такі й до чого взагалі історія про дітей, які грали у піратів. Якщо в історії художника ситуація була зрозумілою на середині, то тут я до останнього намагався хоча б якось зрозуміти, що воно таке. На щастя, в кінці все стало на свої місця. Ці події найбільше сподобаються фанатам кіно, адже тут є окремі сцени та головоломки, побудовані на таких фільмах, як Сім та Бійцівський Клуб Девіда Фінчера, а ще є посилання на Космічну одіссею 2001 та Сяйво Стенлі Кубрика.

Сцена із фільму Сім у грі

Ця історія сподобалася мені менше, ніж перша, і на це є дві причини. По-перше, її затягнутість. Ми ще поговоримо про це, але історія актора занадто довга (як для бродилки). По-друге, сюжет став надто заплутаним. Тут одночасно розкривається занадто багато тем: самоаналіз, дитячі травми, втрачені спогади та творча криза. Спробувати слідкувати за всім цим і не втратити зв'язок протягом 5-6 годин — складно. Зазвичай ігри, які мають на меті розкрити такий спектр тем тривають годин 20-30. Хоча на початку друга частина мені подобалася більше, ніж перша, але затягнутість і заплутаність змінили мою думку. Але читаючи відгуки інших гравців про Layers of Fear 2, багато хто хвалив гру, тому все залежить від особистого смаку.

Гримерка нашого актора

Підсумовуючи, можу сказати, що ця гра варта уваги лише для тих, хто не проти самостійно дізнаватися історію через збирання записок та предметів. Тим, хто шукає сюжетно орієнтовних ігор, подібних до The Last of Us або God of War, тут не знайдуть того, що шукають. Однак, є другий варіант, коли вам не так важливий сюжет, а хочеться полоскотати нерви, зануритися у загадкову атмосферу, коли час від часу ваші руки пітніють, і стає важко тримати геймпад, але водночас ви можете насолоджуватися розгляданням десятків різноманітних локацій, створених на Unreal Engine 5.

А як в це грати?

Кожна гра, а їх тут 5, має свої унікальні ігрові механіки, тому кожну варто розглянути окремо. Але якщо узагальнити, то ми маємо проєкт, де треба постійно ходити, іноді бігати та збирати записки. І давайте одразу зазначимо, якщо ви все своє життя грали в Fortnite та Call of Duty, то ви, найімовірніше, вимкнете Layers of Fear через годину-дві. Тому перед тим, як приступати до цієї гри, рекомендую спробувати пограти в короткі бродилки. What Remains of Edith Finch буде найкращим вибором, оскільки її можна пройти за дві години, в той час як для Layers of Fear вам знадобиться принаймні 12.

То за письменницю ми що робимо? Пишемо?

Тут все вийшло надто банально. Маяк маленький, і немає багато місць, куди можна було б піти. Також, відсутні битви з істотами чи іншими суперечливими персонажами, а кількість знайдених записок невелика. Ми пару разів спілкуємося телефоном, розуміючи, що в цьому всесвіті завжди є місце для паранормальних явищ, і це все... Але тут було що розвинути та розширити. Граючи за актора чи художника, ти відчуваєш, що це є суттю їхнього життя і переживаєш за них. Але тут вийшло все настільки обмежено, що аж якось незручно.

Приклад записок, які розкидані у грі

Ну за художника ми ж маємо малювати?

А ось тепер стає цікавіше. Після завершення кожної глави ми повертатимемося до своєї кімнати з мольбертом та продовжуватимемо писати картину. Для цього потрібно буде знайти в маєтку якийсь важливий предмет, наприклад, шматок людської шкіри або щось подібне. По всьому маєтку розміщено десятки, а можливо, й сотні картин. Деякі з них запам'ятовуються надовго, а деякі можуть налякати. Перші дві глави я постійно роздивлявся всі картини, і в якийсь момент мені здалося, що я не просто граю у гру, а потрапив на виставку робіт божевільного художника вікторіанської епохи. 99% картин не розкривають сюжет гри, але завжди привертають увагу. Той, хто в команді відповідав за пошук цих картин, однозначно розумів, що робить.

Приклади картин у грі

Щодо інших предметів, як вже згадувалося, тут повно записок, фотографій та інших предметів, які допоможуть розібратися в цій історії. Усі записки озвучені, тому їх навіть не обов'язково читати. Можна одночасно слухати їх і рухатися далі по локаціях, якщо добре сприймаєте англійську мову на слух. Хоча більшість записок тут короткі, тож можна прочитати їх менш ніж за хвилину.

Фото, які допоможуть краще розуміти сюжет гри

Ще є головоломки, куди ж без них? У історії художника більшість з них дуже прості та пов'язані з пошуком комбінації коду, яка відкриє сейф або двері, щоб рухатися далі. Знайти ці коди на локаціях досить легко. Звичайно, є кілька головоломок, які не пов'язані з пошуком коду, але нехай це залишиться сюрпризом для вас.

Головоломка, де треба знайти номер телефону

А тепер найцікавіше — у нас є ліхтарик. Він швидко перегрівається, тому треба це контролювати. Він виконує 3 функції: освітлює темні локації, випалює густу масу, щоб дістатися до предмета, а також служить для битви з противниками. Художника час від часу буде переслідувати страшна бабця, яку потрібно випалювати ліхтарем та втікати або вирішувати головоломки. Тільки після того, як ви випалили істоту, вона з'явиться знову в тому самому місці через кілька секунд, тому варто діяти швидко. Також треба враховувати, що у нашого героя є проблеми з ногою, він кульгає, тому далеко ви не втечете. Момент битви з цим "ворогом" виглядає наступним чином:


Для тих, хто хоче знати більше. Налаштування гри

А ще у грі є досить непогана система налаштувань ігрового процесу. Можна відкривати та закривати двері простим натисканням клавіші, замість утримання. Ви можете ввімкнути приціл, щоб легше орієнтуватися у просторі, або вимкнути хитання камери, якщо вам потрібна більш статична картинка. І ще один цікавий момент: якщо ви розумієте, що не можете впоратися з ворогом, ви можете увімкнути режим, де вас неможливо вбити. Це особливо підійде людям, для яких це одна з перших ігор взагалі, щоб не дратуватися через постійне перезавантаження на контрольну точку, а спокійно рухатися далі.

Налаштування ігрового процесу

А що робить донька художника?

Граючи за доньку у доповненні Inheritance, нам не потрібно битися з кимось, і записок розкидано не так багато. Основа ігрового процесу — флешбеки, які перенесуть нас у дні, коли родина ще якось трималася разом. Доповнення має декілька цікавих моментів і проходиться всього за годину.

Один із флешбеків дівчинки

Може там у дружини зі своїм піаніно дах поїхав ще більше, ніж у чоловіка?

Доповнення The Final Note дуже нагадує першу частину Layers of Fear. Тут також потрібно користуватися ліхтариком, світити на ворога, вирішувати головоломки та збирати чимало записок. Проте наявність величезних ланцюгів, які знаходяться скрізь, створюють "незабутні" емоції для тих, у кого клаустрофобія. І якщо реалізація письменниці не дуже вдалося, то нове доповнення успішно зібрало в собі багато позитивних аспектів серії та надає геймерам півтори години напруженого жаху.

Рояль в ланцюгах, який нагадує героїні про її травму

А як там наша зірка Голлівуду?

Ігровий процес за актора є найцікавішим. По-перше, він вміє присідати, що робить деякі сцени більш динамічними. Тут вам потрібно не лише бігати, але й встигнути присісти та пролізти через перешкоди. До речі, гра дуже гарно пояснює, чому саме актор вміє присідати, тоді як художник з дружиною — ні. У останніх є свої проблеми зі здоров'ям, що просто не дозволяє їм виконати такий маневр.

Окрім звичайних записок, у грі є інтерв'ю, які варто прослухати, щоб краще зрозуміти історію, а також чотири загадкові предмети, які можна розшифрувати в гримерці та отримати більше інформації.

Фотокартки, які краще розкриють історію лайнера

Головоломки стали кращими. Тепер тут можна зустріти не лише задачки на знаходження коду для відкриття дверей. Десь потрібно уникати променів і проходити непоміченим або використовувати годинниковий механізм, щоб відкрити ворота, або відправляти сигнал SOS за допомогою азбуки Морзе. Також будуть головоломки, пов'язані зі флешбеками головного героя, але я не хочу розкривати їх. Так що з точки зору різноманітності, ця частина є найкращою, але я був би радий, якби вона тривала на годину менше.

Головоломка, де використовується механізм годинника

З ліхтариком тут також є зміни. На Лайнері розкидано 100 манекенів, і з деякими з них можна взаємодіяти. Наприклад, щоб манекен відкрив двері та ми змогли пройти, ми світимо на нього ліхтариком, з якого проєктується кінострічка, і манекен виконує запрограмовану дію.

Тут також є свій ворог, на якого потрібно світити ліхтарем. Тільки він набагато спритніший, ніж бабця в маєтку художника, тому боротися з ними трохи важче. Але всі моменти з ним цікаві та напружені, особливо перша зустріч. Вона ще надовго мені запам'ятається.

Моторошні місця лайнера, де на вас вже полюють

Хоча основа ігрового процесу в Layers of Fear схожа, у кожній історії є свої нововведення, які розбавляють блукання локаціями. Грати в це комфортно, керування приємне, особливо емоції отримуєш під час активних сутичок з противниками або нестандартними головоломками. Проте, проблема лишається одна — цю гру треба було трохи скоротити.

Що там з оптимізацією, візуалом та аудіосупроводом?

Спойлер: Щодо оптимізації, візуалу та звуків у мене нуль запитань. Тут розробники постаралися на славу і приділили цим аспектам максимальну увагу, тому про кожен з них варто розповісти окремо.

Стабільна частота кадрів на усіх платформах

Спочатку я грав у Layers of Fear в Steam, коли вийшла демо-версія. На ігровому ноутбуці Lenovo IdeaPad Gaming 3 (NVIDIA GeForce GTX 1650 + AMD Ryzen 5 4800H) з низькими налаштуваннями графіки та увімкненим Intel XeSS, гра працювала стабільно з 60 кадрами в секунду, а графіка була нормальною, якщо з лупою не дивитися в екран. Гра також підтримує DLSS, тому геймери з відповідними відеокартами NVIDIA не повинні мати проблем при проходженні. Щодо AMD FSR, розробники поки що не згадували про цю технологію, але можливо вона з'явиться пізніше. Однак середньобюджетного ПК повинно вистачити для комфортної гри.

Системні вимоги гри

Повну версію гри я проходив на PlayStation 5, і частота кадрів протягом усіх 12 годин трималася на рівні 60, навіть жодного разу не впала до 55. Існують два режими графіки: продуктивність (60 fps) і якість (30 fps). На Xbox ситуація має бути схожою. Звичайно, виникають незначні баги, з якими я зіткнувся лише декілька разів. Наприклад, одного разу локація не завантажилася, і я провалився за текстури, або предмети могли з'явитися у повітрі. Але ці проблеми, очевидно, будуть виправлені першим патчем, оскільки я проходив гру за 10 днів до офіційного релізу, тому такі ситуації є нормальними. Загалом, Layers of Fear — це приклад, коли геймери на всіх платформах отримують гру, яка вже є готовим продуктом на момент релізу. Тут не потрібні десятки патчів або інших схожих ситуацій, які, на жаль, часто виникають у сучасній відеоігровій індустрії.

Неперевершений візуал на Unreal Engine 5

Найкраще, що є у Layers of Fear — візуал. Для того, щоб зробити гру атмосферною та занурити гравців у цей світ кошмарів, розробники використали ігровий рушій Unreal Engine 5 та ряд технологій. Наприклад, для освітлення використовувалася система Lumen, яка створює повністю динамічне освітлення.

Завдяки системі Lumen нічне світло у грі реалістично проходить крізь щілини у стінах

За тінь та віддзеркалення об'єктів тут відповідає славнозвісний Ray Tracing, який дозволяє гравцю відчути, ніби він дійсно знаходиться у покинутому маєтку або лайнері, а не просто проходить гру. Графіка максимально реалістична, і саме зараз Layers of Fear — це прекрасне технологічне демо Unreal Engine 5.

Ray Tracing у грі

Для створення візуальних ефектів (VFX) тут використана Niagara System, яка додає до гри різні частинки: пил, листя, тирсу і таке інше.

Niagara System у грі

Візуально Layers of Fear є однією з найкращих ігор 2023 року. Розробники майстерно використовують всі можливості UE 5 і створюють завдяки цьому горор, де хочеться зробити десятки (а може, й сотні) скриншотів. Цю гру можна сприймати як віртуальну екскурсію по жахливих місцях, де кожна кімната виглядає справжньою, навіть на тлі усього потойбічного. Правильне освітлення та візуальні ефекти роблять свою справу. І ти отримуєш від цього задоволення. Проєктів на Unreal Engine 5 поки що мало, але Layers of Fear вже встановила планку для того, який вигляд мають мати ігри мінімум на цьому рушії.

Десятки різноманітних локацій, які ви запам'ятаєте

Завдяки тому, що ми маємо 5 окремих історій — локацій тут не злічити. Для деяких героїв все, що вони бачать, є хворобливою фантазією, тому тут можна створювати кімнати, які хочеш. Якщо говорити про вікторіанський маєток, то тут ми маємо розкішну залу з піаніно в кутку; просторі коридори, де висять картини; дитячу кімнату з жахливими іграшками; заплутані лабіринти, де чекає небезпека; покинутий підвал, в який давно ніхто не заходив; офіс з розкиданими книгами та багато чого цікавого.

Локації з першої частини гри

На лайнері все ще цікавіше, і візуально цей етап гри я вважаю найкращим. Розкішні бенкетні зали; сонце, яке освітлює океан; декорації виконані в стилістиці фільмів 50-х; жахливі механізми, що відповідають за роботу корабля; зелені парки; червоні кімнати, де десятки манекенів ніби намагаються щось нам сказати; занедбані палуби та чорно-білі локації, які переносять нас у минулі епохи.

Локації з другої частини гри

Під час проходження я зробив понад 300 скриншотів, тому що тут все цікаво досліджувати. Навіть на останніх годинах гри мені хотілося знайти ще одні двері, відкрити їх, побродити, зробити знімки, роздивитися всі деталі й рухатися далі. Щодо останнього, увага до деталей тут максимальна, жодна локація не відчувається пустою. Ось тобі на столі радіоприймач, на нижніх палубах речі пасажирів, а в гримерці можна знайти безліч акторських атрибутів. Тому на цю гру варто звернути увагу хоча б заради тієї атмосфери, яку створюють цікаві локації, візуальні ефекти та звичайно ж музика...

Звуки, які занурюють у це божевілля

Усю цю атмосферу підсилюють звуки. Для реалізації цього задуму розробники використовують технологію бінаурального звуку, яка забезпечує точну передачу звукових ефектів з різних напрямків і створює реалістичне середовище. Тому рекомендується грати в навушниках для кращого ефекту. Під час проходження ти постійно реагуєш на кожен незрозумілий звук. Почувся крок, береш ліхтарик і чекаєш зустрічі. Вдарив грім, а через секунду впала ваза і розбилася — зупиняєшся на мить, щоб перевести дух. Або по маєтку біжить іграшкова лялька, але сміється, як справжня дитина, і вже зовсім не весело, а гнітючі мелодії, які постійно тебе супроводжують, змушують нервуватися і хочеться якнайшвидше дістатися до безпечного місця. Ще дуже сподобалося, як актори доклали зусиль, щоб їх персонажі звучали моторошно. Ось, наприклад, голос режисера, який ми час від часу чуємо на лайнері.

Саундтрек тут також дуже крутий. Якщо це головна композиція до історії художника, то в ній можна почути піаніно, яке асоціюється з його дружиною. Інша композиція виконана за допомогою скрипки, яка також зустрічається у грі. Хоча деякі композиції "переїхали" з оригінальних ігор, нові також присутні. За написання всього цього відповідав Аркадіуш Рейковський (Arkadiusz Reikowski), який також створив саундтреки до інших ігор Bloober Team, таких як The Medium, Observer та Blair Witch. Тому повторюся, з атмосферою у гри взагалі немає проблем.

Що не сподобалося?

У Layers of Fear можна виділити три основні недоліки. Перший пов'язаний з пресверсією гри, де був дуже неприємний баг, а от наступні два вже нічим не виправити, і вони залишаться назавжди.

  1. Мамо, я застряг в текстурах. Під час проходження доповнення Inheritance, за 10 хвилин до фіналу, я заспавнився у якійсь шафі, застряг у текстурах і не зміг вибратися. Я б і не згадав про цю ситуацію, але іронічним є те, що це єдиний епізод, де немає точок збереження. Або їх додадуть пізніше, або вам доведеться пройти доповнення за один підхід (проходиться за годину). Бо мені фінал доповнення довелося дивитися вже на YouTube.

  2. Чому так довго? Під кінець гри, особливо в історії про актора, мені вже стало трохи нудно. Враховуючи, що гра не пропонує нічого нового вже після 2 годин проходження, треба скорочувати час. У історії художника це не так критично, але треба було прибрати хоча б 30-40 хвилин, оскільки є моменти, які зовсім не рухають сюжет. Граючи за актора, спокійно можна було б скоротити на годину-півтори, особливо це стосується третьої глави. Розумію, що вона розкриває один важливий сюжетний момент, але можна було б якось швидше розповісти цю історію.

  3. А до чого тут письменниця? Я дуже чекав сюжетну арку про письменницю, яка є новим персонажем в цій історії, але її показали катастрофічно мало. Моментів з нею можна порахувати на пальцях однієї руки, а її "екранного" часу менше ніж година. Краще б нас частіше повертали до неї, показали б якісь флешбеки. Можна ще було б погуляти навколо маяка, де нас би чекало щось нове, бо зараз я не можу відповісти, яка її роль тут.

У сухому залишку. П'ять аспектів, які потрібно знати про Layers of Fear

  • Layers of Fear — горор, де більшість часу гравцям доведеться бродити атмосферними локаціями, збирати різні предмети та зануритися у свідомість митців
  • До гри увійде весь контент з попередніх двох ігор серії, разом з DLC Inheritance, а також двома новими історіями
  • Власники Layers of Fear (2016) або Layers of Fear 2 (2019) перші два тижні після релізу отримають 30% знижку на придбання гри
  • Завдяки ігровому рушію Unreal Engine 5 та технології бінаурального звуку складається враження, що ти сам опинився у грі, а все навколо реальне
  • Гра страждає від затягнутого хронометражу, місцями нудного ігрового процесу та невдалим розкриттям однієї з головних героїнь
  • Приємний бонус: у грі є текстова українська локалізація
Layers of Fear
Жанр First-Person Horror
Платформи PlayStation 5, Xbox Series X|S, PC, macOS
Кількість гравців Однокористувацька
Розробник Bloober Team, Anshar Studios
Видавець Bloober Team SA
Час на проходження 12-15 годин
Дата виходу 15 червня 2023

Для тих, хто хоче знати більше

Подяка

Редакція дякує PR-агенції Evolve PR за люб'язно надану для огляду гру

Українська версія gg виходить за підтримки маркетплейсу Allo
Читайте gg українською у Telegram