Як простий український хлопець опинився на Тайвані та отримав роботу у світовому центрі галузі напівпровідників? Чим ще особливий Тайвань у комп'ютерному бізнесі? Яким іграм надають перевагу тайванці і чому безкоштовні мобільні ігри є аналогами казино? Як тайванці ставляться до України і які думки на острові щодо можливого нападу Китаю? Які труднощі чекають іноземців під час інтеграції в Азії, і що може найбільше дратувати перебуваючи на Тайвані? Про це та не тільки редакції gg розповів Руслан Лисенко — колишній оглядач комп'ютерних комплектуючих на каналі f.ua, який 4 роки тому переїхав на Тайвань працювати у відділі маркетингу компанії AeroCool, що спеціалізується на виробництві комп'ютерних комплектуючих.
Ця розмова вийшла найдовшою з усіх, що у нас була. Розмовляли ми більше ніж 2 години, де, окрім теми комп'ютерних комплектуючих, встигли обговорити наші улюблені ігри та те, що кому найбільше болить в сфері технологій. Розмова вийшла живою, цікавою та місцями емоційною, адже не кожного дня доводиться розповідати про життя на Тайвані, тренди вертикальних відео та те, які бренди є найпопулярнішими на острові.
gg: Як ти опинився на Тайвані?
Руслан Лисенко: Я працював на YouTube-каналі інтернет-магазину f.ua протягом 5 років і познайомився з багатьма виробниками комп'ютерних комплектуючих. І за роки будування відносин з ними я почав потроху думати: "А що б я хотів робити?". Особливо після відвідування виставки Computex на Тайвані, яка є найбільшою у світі виставкою комп'ютерних комплектуючих. Після цього хотілося хоча б спробувати місяць пожити на Тайвані.
Потім почав потроху цікавитися якимись вакансіями, дивився в бік Gigabyte, Asus, MSI і так далі. І мені подруга сказала, що є компанія AeroCool, з якою я працював вже і вона шукала людину, яка допоможе їм з піаром і маркетингом на російськомовному регіоні. Я їм написав, мені відповіли приблизно через рік, і потім я опинився на Тайвані, бо тут спочатку всі починають розмовляти про те, що щось потрібно, потім всі забувають, бо тут велика купа нагальних задач, які потрібно вирішити прямо зараз. А потім, коли починає дзьобати вже в п'яту точку, тоді починають когось шукати
gg: Можеш в загальному розповісти про AeroCool?
Руслан Лисенко: AeroCool — компанія, яка займається виробництвом комп'ютерних комплектуючих. Наприклад, комп'ютерні корпуси, охолодження, блоки живлення, навіть ігрові крісла. Компанія тайванська, хоча є кілька людей, які живуть за кордоном, а загалом компанія доволі невелика, якщо порівнювати з Asus чи MSI. Але це не заважає компанії функціонувати ефективно. І працівників зараз менше сотні, це рахуючи тих, хто працює за кордоном.
gg: А зараз яку роботу виконуєш?
Руслан Лисенко: Я займався допомогою з маркетингу компанії, а в січні 2022 перейшов до іншого відділу — відділу глобального маркетингу. Я займаюся контент-маркетингом, що означає зйомку, планування та створення відео та фотоконтенту для веб-сайту та YouTube. Також займаюся дизайном елементів веб-сайту та сторінок наших продуктів.
gg: Тобто digital marketing?
Руслан Лисенко: Для мене особисто digital marketing означає також роботу з даними та їхню аналітику. Якраз цього у моїй роботі немає. Моя робота зараз більш креативного характеру. Аналітику теоретично мають робити люди, які працюють в іншому відділі. У нас є спеціальний відділ для допомоги з продажами, і цим має займатися мій менеджмент, але не я, бо я займаюся винятково фото та відеозйомкою. Взагалі ж, над відео у нас працює дві людини, а над фото — чотири (разом з тими, хто робить відео).
gg: Тобто навіть менше, ніж коли ти працював в f.ua?
Руслан Лисенко: То були іншого формату відео. В нашій компанії знімається відео до одної хвилини, а на f.ua ми знімали прямо цілі огляди на 10-14 хвилин. Також був дуже великий цикл підготовки. Фактично в f.ua ти пишеш огляд, але пишеш його для відео, а не для читання. Так, команда f.ua була більшою, бо в нас кілька операторів працювали на одному відео, і оскільки вимоги до якості були теж дуже високі, то на 12-хвилинне відео роботи йшло день-півтора, і ми випускали огляди раз на два-три дні.
А тут ми випускаємо серію відео (4-7) раз на місяць, але треба розуміти, що відео — це не єдиний напрямок. Ми також робимо фото, дизайн, є робота зі старими продуктами. Іноді виявляється, що треба дещо виправляти, дещо змінювати. Загалом, в f.ua ресурси були направлені тільки на відео, а тут ми більше як універсальні солдати.
gg: Але досвід з f.ua все ж знадобився?
Руслан Лисенко: Досвід мені більше допомагав на попередній посаді, бо я знав, як працювати з блогерами, я знав, що медіа потрібно, і це був великий шмат моєї роботи до цього. Тож я вважаю, що там цінність моїх знань, мого досвіду була більшою, ніж вона є зараз. Хоча зараз скоріше я бачу більше цінності в тому, що я роблю. Бо я іноземець, в нас іноземців в компанії небагато, а основні ринки компанії якраз не в Азії. Хоча є деякі країни Азії, в яких ми продаємо. Основні ринки знаходяться в Європі і Америці. Іноді буває таке, що люди скаржаться на те, що китайські або азійські бренди мають занадто "азійський" дизайн. Дизайн не розробляється для європейців. Якраз в цьому я бачу цінність для компанії, бо я можу допомогти зробити те, до чого більше звикли в країнах Європи та США.
gg: Що саме ти маєш на увазі говорячи про "азійський" дизайн?
Руслан Лисенко: Стосовно дизайну уявіть собі китайського дракона — червоного, синього, з якимись шарами намальованими. Воно прямо впадає в очі, це, якщо дуже грубо. Щодо реклами, то міжнародні компанії, такі як ASUS, мають універсальний дизайн, який використовують у всьому світі, щоб клієнт міг одразу пізнати компанію. Але якщо це спеціальні пропозиції для країни, то там контролю над дизайном практично немає і тут, як тайванці хочуть бачити, отак воно і буде.
Але є два винятки в Азії — Корея та Японія. Вони використовують все ще "азійський" дизайн, але він більш спокійний. Трохи нагадує європейський, але все одно з азійськими елементами. Тож, якщо говорити про дизайн — Японія і Корея попереду, Тайвань трошки відстає. А в Китаї краще не дивитися взагалі. Там дизайн — це AliExpress перших років.
gg: Як людина, що працює з відео. Ти бачиш тренд, коли з довгих відео переходять на короткі?
Руслан Лисенко: Так, я це бачу. Вертикальні відео стали корисні, особливо коли відео дуже коротке, бо більшість просто лінь повертати телефон, коли відео триває до 30 секунд. Ми таке робимо для соціальних мереж. На YouTube ми робимо трошки інакше, бо ми там не шукаємо покупців. На YouTube у нас контент інформативного типу, і тут все ще надають перевагу горизонтальним відео. Як буде надалі? Це гарне питання. Тренд усі бачать, просто не всі розуміють, що з цим робити.
Приклад відео на YouTube каналі AeroCool
gg: Як тайванці сприймають нашу війну та як ставляться до України?
Руслан Лисенко: Нещодавно з другом були на пляжі і проходить чоловік похилого віку, вітається з нами, питає звідки ми, кажемо, що з України, і він починає посміхатися та казати: "Ви дуже сильні" і "фак путін". І таке ставлення є в більшості тайванців, я ще не зустрічав іншої позиції. Усі, хто знає, що я з України, кажуть, що наша нація дуже сильна і що ми маємо дуже великі шари для того, щоб воювати проти росії.
gg: А до Китаю яке відношення?
Руслан Лисенко: Більш старе покоління прихильне до Китаю, бо старе покоління каже: "Там наші пращури були, то чого ми маємо бути проти Китаю?" Що в принципі звичайно правда, але якби ж Китай не хотів вбивати людей на Тайвані.
Молодь за незалежний Тайвань, бо тут живеться чудово, тут дуже велика свобода — це одна з найвільніших країн у всій Азії та світі. Але молодь боїться, що якщо вони почнуть надто сильно виступати за незалежність, то тоді Китай може напасти.
Тож, тут така патова ситуація — люди хочуть, але бояться діяти
gg: Як новини про можливий напад Китаю впливають на геймінг бізнес на острові? Можливо якісь компанії вже закрилися та переїхала, чи хтось скоротив виробництво?
Руслан Лисенко: Я навпаки бачу новини про те, що з Китаю великі виробники йдуть. Наприклад, Apple переносить заводи в інші країни, а тайванський підрозділ Capcom працює над Resident Evil. Тож я не думаю, що хтось тут боїться.
gg: Чому Тайвань вирішив інвестувати в напівпровідники?
Руслан Лисенко: Це набагато технологічніша і більш маржинальна річ, якою майже ніхто не займався у світі, окрім США. І через дуже великі вливання грошей у напівпровідники на Тайвані вийшло зробити такий великий пул вчених, які займалися суто цією справою. І саме тому існують такі компанії, як TSMC та Micron. І ці технології досі недоступні для Китаю, вони там працюють за 10-річними технологіями.
gg: У Тайванців є відчуття, що їхній головний експорт напівпровідники?
Руслан Лисенко: Тайвань — це також агрокультурна країна, яка експортує дуже багато бананів, ананасів та іншого. Насправді, дуже багато чого росте на Тайвані. Тут також виробляється побутова техніка, навіть у MSI є свої заводи. Хоча так, тайванці знають, що їхня одна з найбільших сил — напівпровідники. Тому мені здається, що Тайвань дуже обережно відноситься до того, в яких країнах будуть будувати заводи. Вони не будуть і не планують будувати заводи з найновішими технологіями десь за кордоном, бо якщо цього не буде на Тайвані, то це означає, що не так і страшно зруйнувати ці заводи під час нападу.
Тут ще один цікавий факт, про який у світі практично ніхто не знає. Головні хаби та заводи TSMC і Micron знаходяться в містах, що найближчі до тих пляжів, які найбільш придатні для висадки десанту.
Дуже хитро зробили, бо Китай якраз хоче отримати технології зі створення напівпровідників
gg: Чим ще відрізняється тайванський комп'ютерний бізнес від українського? Які головні особливості?
Руслан Лисенко: В Україні комп'ютерного бізнесу немає такого, як він є на Тайвані, бо Тайвань — це виробництво, а Україна — це перепродаж. Фактично, це імпорт і внутрішні продажі. Є деякі компанії, які звичайно намагаються робити свої особисті бренди, наприклад Hator. Це ігровий бренд, який створений в Україні, але усе виробляється на фабриках за кордоном. Таких компаній в Україні, мені здається, можна перелічити на пальцях одної руки. А у Тайвані таких брендів можу назвати штук 10, тільки великих, а про менші, які просто не згадаю — їх ще більше.
gg: Які напрямки розвитку бізнесу комп'ютерних комплектуючих на Тайвані мають найбільший потенціал у майбутньому?
Руслан Лисенко: Я бачу, що компанії, які займаються розробкою і випуском комп'ютерних комплектуючих, вони дуже активно займаються розширенням свого бізнесу портфоліо. Наприклад, Corsair — виробник комп'ютерних корпусів, блоків живлення і охолодження, більше не просто Corsair. В них є бренд, який називається Elgato. Це новий бренд для стрімінгу: веб-камери, мікрофони для стрімінгу і інші аксесуари.
Вони навіть купили якусь кіберспортивну школу, де реальні кіберспортсмени за гроші навчають людей. Тобто вони більше виходять на ігровий ринок і шукають, куди вони можуть інвестувати гроші, щоб у майбутньому це приносило їм гарний прибуток. Тож мені здається, саме такими речами зараз здебільшого бренди займаються. Бо ASUS та MSI теж намагаються розширити портфоліо.
Але мені здається, що практично ніхто не приділяє уваги самому розвитку комп'ютерних комплектуючих, бо зараз, стосовно того, що я бачу, зріст продуктивності процесорів і відеокарт дуже малий.
Мені здається, що найбільше куди зараз будуть розвиватися комп'ютерні комплектуючі — це покращення охолодження, як тільки це можна зробити. Навіть у AeroCool кілька років тому ми почали дуже активно розвивати цей напрямок. Почали створювати корпуси, в яких спереду практично відкрита панель і вентилятори можуть забирати дуже багато повітря. Але тут є питання: якщо у всіх виробників таке буде, то ніхто таке не захоче купувати. Тож треба робити дизайн так, щоб воно виглядало все по-різному.
Тут точно можу сказати, що великий пласт роботи зараз для всієї індустрії — знайти, як охолоджувати компоненти
gg: Як багато тайванців грають в ігри? Вони надають перевагу смартфонам чи консолям?
Руслан Лисенко: Спочатку також скажу про дизайн. Тут дуже багато зовнішньої реклами мобільних ігор. Спочатку це дивувало мене. Мені здається, що тут співвідношення між мобільними іграми та великими іграми становить 90 на 10. Їхній дизайн схожий на японське аніме — все таке сучасне, з іскрами, зорями та анімацією. От приблизно в такому напрямку.
Технічно мобільний геймінг — це теж геймінг. Але для мене це просто казино. Звичайно воно має інший вигляд. Але загалом це казино, яке дуже хоче, щоб ти вливав туди гроші, тобто "фріміум". І коли гра вставляє палиці в колеса, реклама кожні 2 хвилини, то вона примушує тебе здатися і заплатити.
Для мене такі ігри — не геймінг. Для мене геймінг — це гра, де є ігролад та історія. Ну звичайно, в Counter-Strike там ніякої історії немає, але по-перше, тобі грошей ніяких не треба туди вкладати, по-друге, ти можеш заробити гроші завдяки Counter-Strike.
Для мене гра — це те, де ти можеш отримати велике задоволення, не вкладаючи ніяких грошей, побачити якусь історію та цікаві механіки, які тобі потрібно досліджувати
Якщо говорити не про телефони, то тут найпопулярнішою платформою є PlayStation. Бо тут люблять Японію та японців. Хоча тут консоль коштує на 100-150 доларів дорожче, ніж рекомендована ціна. Тут ще така цікава історія була, де до консолі треба докупити аудіо систему для телевізора або ще щось, і в тебе чек не 500$, а 1000$. Але кілька місяців тому стало можливим купити консоль без бандлу.
gg: Можливо, є ще якісь особливості?
Руслан Лисенко: Азіати дуже азартні, і тут популярні казино серед людей похилого віку, тільки ці казино замасковані під ігри. У метро чи автобусі часто таке бачу. Молоді люди переважно грають на комп'ютерах або ноутбуках, але я не знаю, у що вони грають.
gg: А які ноутбуки найбільше купують на Тайвані?
Руслан Лисенко: Преміум вибір — MacBook. Якщо зайдеш в якусь кав'ярню, то здебільшого люди працюватимуть з iPad або MacBook. Якщо мова не про Apple, то дуже популярні ноутбуки Asus. Якщо мова про бізнес, то це DELL та HP — корпоративний стандарт.
gg: Яких виробників ти зустрічав на острові, яких немає або не популярні в Україні?
Руслан Лисенко: Тут вистачає брендів, яких немає в Україні чи Європі, усі навіть не згадаю. Наприклад, Montech — роблять непогані корпуси та блоки живлення, і дизайн навіть прикольний. Щодо телевізорів, можу сказати, що ViewSonic та Philips та AOC, є досить популярними. Вони всі виробляють свою продукцію на Тайвані і продаються тут за невеликі гроші. Також є тайванський бренд Ducky, який робить ігрові клавіатури та мишки. (Останній, до речі, вже доступний в Україні — примітка редакції)
І найкрутіше для мене, я тут відкрив для себе електроскутери виробника Gogoro. Дуже хочу, щоб цей бренд з'явився в Україні після війни. У них хороша система захисту і пересуватися містом дуже зручно. Ти, коли повертаєш, тобі не треба вимикати поворотник, бо гіроскоп розуміє, що ти закінчив свій поворот. Я хотів купити Gogoro, але вирішив, що для моїх подорожей поза містом і у горах краще взяти бензиновий.
Проблеми з Gogoro лише одна — це ж електроскутер, і хоча Gogoro дуже розвинутий, це все одно ризик залишитися десь без заряду, особливо коли ти далеко від цивілізації. Якщо в місті кататися, то дуже класна річ. Та і в горах можна, просто далеко не поїздиш, бо заряду від двох батарей вистачить на 50 км. А взагалі для мене Gogoro — Tesla в світі скутерів.
gg: Повертаючись до ігор, особисто ти в що любиш грати?
Руслан Лисенко: Номер один для мене — Skyrim. Я перепройшов Skyrim мінімум два рази. Спочатку скачав його на торенті, але мені гра настільки сподобалася, що почала гризти совість, що я не віддав за неї гроші. Тому я пішов і купив Skyrim в Steam, і завантажив його знову, а потім пройшов гру ще раз. Щодо онлайн-ігор, то мій фаворит — серія Battlefield.
gg: Зараз теж граєш?
Руслан Лисенко: Після переїзду на Тайвань я не граю на ПК, тому що не мав можливості перевезти свій з України. Тут я собі купив PS4 Slim і моєю улюбленою грою стала Horizon Zero Dawn, я пройшов її разом з DLC. Я дуже сильно полюбив цю гру, іноді навіть слухаю її саундтрек. Потім я купив другу частину. Для мене це було щось нове і свіже.
gg: А що найбільше тебе бісить на Тайвані?
Руслан Лисенко: Дві речі мені не подобаються на Тайвані: відносини із правилами і лицемірство. Щодо правил, тайванці дуже сліпо слідують правилам. Ось вам історія: часто в нових житлових комплексах є басейн, і одна дівчина ходила туди плавати, але по правилам треба одягати шапочку на голову. І дівчина помітила, що частина людей вдягає цю шапочку, але частина їхнього волосся випадає і потрапляє у воду. А шапочку тут треба вдягати, щоб нічого не передати через волосся. І вона подумала, що якщо їх тут так носять, то можна взагалі плавати без неї. І от до неї підходить охоронець і каже: "Ти не можеш без шапочки плавати".
Тобто правило є, але ніхто не думає про логіку цього правила і про те, до чого воно там
І от в саме цьому якраз є дивність правил на Тайвані і те, як люди слідують правилам. На роботі це теж відчувається. Тут сліпо слідують за своїм менеджером і навіть нічого не питають. Менеджер сказав це робити — ти робиш. Тут більшість навіть не буде ставити питання про те, яка ціль та для чого це? Це ж могло б допомогти краще зрозуміти та виконати цю задачу. Або можна навіть запропонувати якісь інші підходи, бо може менеджер не все бачить. Але це тут так не працює.
Ще тайванці дуже добрі, але вони добрі тому, що не хочуть, щоб інші тайванці погано думали про них. Наприклад, мені як іноземцю іноді потрібна допомога, бо в магазині персонал може не розмовляти англійською, а я, на жаль, не розмовляю мандарином. І тайванці мені допомагають, але частина з них це робить, бо вони розуміють, що інші тайванці будуть погано про них думати, якщо вони не допоможуть
Згадав ще одне: їзда на дорозі. Дуже часто люди їдуть просто впритул один до одного зі швидкістю 70-80 км/год. Через це відбувається доволі багато аварій. Останнім часом на Тайвані дуже різко в кілька разів піднялася смертельність на дорогах через звичку, як тайванці вводять машини і скутери.
gg: І останнє, як ти адаптувався до життя на Тайвані?
Руслан Лисенко: Найважче було адаптуватися до життя без друзів і рідних. Ми, живучи в Україні, якось навіть не замислюємося про це. Ми приймаємо це як щось, що ніколи не зміниться. Я вже не був в Україні 3,5 роки і не бачив своїх рідних і друзів, тому це, звісно, є найважчим.
А все інше — якщо ти сильна людина і готовий сприймати іншу культуру, то буде не складно
Ще, звичайно, є ментальність, і ти ніколи не станеш на 100% близьким до цієї культури, бо протягом 20-25 років ти розвивався в Україні, і те, що ти бачив там, є певним кодом, який неймовірно важко перебудувати. А в Азії ж культура зовсім інша. У Європі з цим в рази легше, та і в США, якщо знаєш англійську. Тут я досі відчуваю себе туристом, хоча живу уже 4 роки.
Ще через те, що я не знаю мандарину, важко спілкуватися з людьми і будувати стосунки. Навіть в компанії людей з тобою перші години спілкуються англійською, а потім ти вже не помічаєш, як вони між собою спілкуються мандарином.
Загалом, саме будування стосунків через різну ментальність людей є важким процесом. Ти не знаєш нічого, доки не пройдеш через тисячу помилок, доки ти не побісишся там 100 разів і почнеш потроху розуміти, як тобі треба адаптуватися до того, щоб комунікувати з місцевими.
Для тих, хто хоче знати більше
- Гендрік Лессер (розробник гри Death from Above): Дуже хочу набити пику путіну, його друзям і всім, хто підтримує цю війну
- Microsoft запустила в Україні сервіс PC Game Pass: як отримати та у що пограти
- Професії майбутнього: коментатор (медіаталант) кіберспортивних змагань Олексій "уХо" Малецький (WePlay)
- «За 10-12 років 90% геймерів перейде в хмарний геймінг»: інтерв'ю з командою Boosteroid
- Дмитро Яковлєв (MacPaw): Безкоштовне надання VPN — це не втрата коштів, а наш вклад в інформаційну безпеку України
Наш гейм-редактор грає в ігри ще з 4 років і не уявляє себе без цього. Пройшов 100+ ігор на PlayStation, але досі вважає The Last of Us Part II найкращою в індустрії. У січні 2022 приєднався до команди gg. Навчається на факультеті журналістики в Київському міжнародному університеті.
Дякую за статтю, цікаво.
Відповісти