Крок назад чи навпаки? Чому iPhone 17 Pro знову алюмінієвий

iPhone Pro 16 vs iPhone Pro 17. Джерело: Колаж gagadget

Пройшло вже достатньо часу від старту продажів iPhone 17 Pro, щоб нові щасливі власники топових гаджетів побачили перші подряпини на корпусі. З титаном такого не було. Люди бідкаються, а Тім Кук розводить руками. 

Згадаємо, як все починалося. На початку історії корпуси смартфонів були переважно пластиковими. Середній та, тим паче, преміальний сегмент міг похизуватися металом у конструкції. Металеві деталі корпусу не були чимось унікальним, їх можна було знайти і в першому айфоні, і в доісторичних Андроїдах на кшталт HTC Hero. Алюмінієві корпуси - це і красиво і міцно. Мабуть, смартфони стали надто рідко битися, відтак пластик із алюмінієм на задніх панелях замінило скло. Дуже зручно: тепер із випуском кожної нової версії можна казати, що це скло стало міцнішим.

Аж раптом пошуки нових матеріалів призвели до появи у смартфонних корпусах титану. Виправте мене, якщо пам'ятаєте, хто це зробив раніше за Енді Рубіна з його Essential PH-1 у 2017 році. Втім, мова йшла лише про титанову рамку, решта корпусу була з не менш екзотичної кераміки. А от титанове Юнібоді - це цікавіше, і в маси технологія пішла саме починаючи з iPhone 15 Pro. Титан - це круто, авіація, космос, дюрабіліті і все таке, за титаном майбутнє.

Але у 2025 році щось пішло не так. Apple, пірнувши у тепер вже жебрацьку цінову категорію, відкопала там алюміній і повернула його у свої топові смартфони. Зрадонька? Не поспішайте.

Алюміній має забагато переваг, щоб інженери (за підтримки бухгалтерії) до нього рано чи пізно не повернулися:

• краща теплопровідність (порядка 200 Вт/(м·К) проти 20 Вт/(м·К) у титана), для оновленого процесора це те, що треба, щоб не ризикувати з перегрівом (а він можливий, інакше не йшла би мова про рідинне охолодження);
• менша густина (2,7 г/см³, проти 4,5 г/см³), тобто алюмінієвий корпус легше і дає можливість реалізувати дизайнерські забаганки без ризику отримати важку цеглину в кишені;
• простіше технологія обробки та масового виробництва (ось це вже аргумент на користь дрифту з преміуму до масмаркету);
• легше бавитися з кольорами: технологія надання кольору титановій поверхні вимагає довгої гри із товщиною оксидної плівки, натомість алюміній "фарбується" у новий помаранчевий потрібний колір завдяки мікропорам поверхневого шару; 
• а ще виробництво алюмінію має бути екологчнішим, але це не точно.

І, найголовніше, тепер є місце для маневру. Можна просто повернути титан у одному з наступних поколінь, або використати його для окремої, ще більш преміальної сублінійки айфонів. До речі, перший натяк на це вже є: у нового iPhone Air залишилася титанова рамка. Таке собі напіврішення, наче у Купертіно ще не визначилися з позиціонуванням цієї моделі. Вже за рік дізнаємось, у якому напрямку буде зроблено наступний крок.