NASA влаштує космічні «наздоганялки» на орбіті Місяця
Поки людство збирається з думками та бюджетами для чергової висадки на Місяць, NASA вирішило потренуватися «на кішках». Точніше — на двох супутниках вагою по 400 кілограмів кожен. Агентство офіційно анонсувало місію CAPSTONE 02, яка має стати логічним продовженням випробувань складних орбіт, розпочатих кілька років тому.
Навіщо ганятися один за одним у космосі
Місія CAPSTONE 02, запланована на 2027 рік, — це значно більше, ніж черговий запуск. Це спроба навчити космічні апарати автономно зближуватися та маневрувати на складних орбітах без постійного нагляду з боку наземних операторів. Два ідентичні пристрої компанії Terran Orbital (яка тепер є частиною корпорації Lockheed Martin) гратимуть у високотехнологічні «наздоганялки». Один виступатиме в ролі нерухомої цілі, інший — автономно підходитиме на критично близьку відстань. Згодом вони мінятимуться ролями.
Ці операції, відомі як Rendezvous and Proximity Operations (RPO), є критично важливими для майбутньої програми Artemis. Якщо ми плануємо будувати бази чи заправляти кораблі далеко від Землі, техніка має навчитися стикуватися самостійно, враховуючи специфічну гравітацію Місяця та Сонця одночасно.
Від маленького кубсата до серйозних масштабів
Перша місія CAPSTONE, запущена у 2022 році, була значно скромнішою. Тоді це був апарат масою всього 25 кг, який довів, що на майже прямолінійній гало-орбіті (NRHO) можна стабільно перебувати роками. Нова ітерація важча у 16 разів, що дозволяє розмістити всередині значно серйозніше обладнання та паливні системи для активного маневрування.
Очі та вуха місії
Окрім ігор у піжмурки, апарати займуться вимірюванням радіації та тестуванням нових систем зв’язку. Окремої уваги заслуговує високоточна камера розробки Ліверморської національної лабораторії (Lawrence Livermore National Laboratory). Вона не лише допомагатиме в навігації під час зближення, а й робитиме детальні знімки місячного рельєфу, які потім вивчатимуть фахівці на Землі.
Хоча початково ці дослідження готували ґрунт для станції Gateway, плани NASA постійно трансформуються. Проте технології автономного зближення залишаються ключовими для будь-якої тривалої присутності на супутнику Землі. Без них неможливе ні будівництво баз, ні ефективна логістика між орбітою та поверхнею.
До речі, поки NASA відпрацьовує маневри, інші розробники шукають способи підтримувати цифрову інфраструктуру в космосі. Наприклад, орбітальні сервери від Sophia Space та Caltech можуть стати основою для майбутніх дата-центрів, що використовують вакуум для охолодження.