Марсіанська «павутина»: як Curiosity шість місяців блукав лабіринтами стародавніх озер
Поки ми тут обговорюємо нові смартфони, марсохід Curiosity продовжує свою нескінченну подорож Червоною планетою, і останні пів року він провів у досить дивному місці. Вчені називають це «ячеїстою структурою» або boxwork. З орбіти ці геологічні утворення виглядають як велетенська павутина, накинута на марсіанський ландшафт, але поблизу все виявилося значно цікавішим та складнішим для навігації.
Геологічні коробки та таємниці підземних вод
Ці структури являють собою мережу невисоких хребтів, розділених піщаними западинами. До того, як Curiosity дістався цього регіону, дослідники могли лише гадати, що це таке. Тепер же, після детального вивчення, стало зрозуміло: перед нами результат роботи стародавніх ґрунтових вод. Мільярди років тому вода просочувалася крізь тріщини в скелях, залишаючи по собі мінеральні відкладення. З часом навколишня м’яка порода еродувала, а тверді мінеральні «стінки» залишилися стояти, утворюючи цей химерний лабіринт.
Що це означає для нас? Як мінімум те, що Марс колись був значно «вологішим» місцем, ніж ми звикли думати. Наявність мінералів, які формуються лише у водному середовищі, прямо вказує на те, що умови, придатні для життя, зберігалися тут набагато довше. Це не просто сухе каміння, а справжній архів кліматичних змін планети.
Ювелірне водіння вагою в тонну
Керувати марсоходом у такому ландшафті — це не в симулятори грати. Curiosity — це пристрій розміром з позашляховик вагою 899 кг. Операторам довелося буквально «протискувати» цей апарат по верхівках хребтів, ширина яких ледь перевищує колію самого ровера. Будь-яка помилка могла призвести до того, що місія застрягла б у піщаній пастці між цими кам'яними стінками.
До прибуття марсохода Curiosity в цей регіон ніхто не міг із впевненістю сказати, як виглядають ці утворення зблизька, і залишалося ще більше запитань про те, як вони утворилися.
Окрім хребтів, марсохід знайшов крихітні вузлики розміром з горошину. Вони розсіяні по всій поверхні та є залишками тих самих мінералів, що випали в осад після висихання води. На Землі подібні структури теж зустрічаються, наприклад, у печерах, але вони рідко досягають таких масштабів. Марсіанський варіант — це унікальне свідчення водного минулого, яке збереглося протягом мільярдів років.
Що далі для Curiosity?
За планом, у березні 2026 року марсохід залишить цей «павутинний» регіон і рушить далі схилами гори Шарп (Mount Sharp). Зараз він перебуває в шарі, багатому на сульфати — соляні мінерали, що утворилися під час фінального висихання Марса. Наступний рік пройде у вивченні цих відкладень, що тягнуться на багато кілометрів.
Вчені сподіваються, що подальший аналіз допоможе зрозуміти, як саме змінювався клімат планети: чи було це різке перетворення на пустелю, чи поступовий процес із періодичними поверненнями вологи. У будь-якому разі, Куріозіті продовжує доводити, що навіть апарат, який працює на Марсі з 2012 року, здатний на гучні відкриття.
Поки марсохід досліджує загадки минулого на Червоній планеті, інші космічні держави також нарощують темпи. Наприклад, китайський «Божественний дракон» знову в небі, що свідчить про серйозну конкуренцію у розгортанні багаторазових космічних систем.