Коштовності в пилу: Perseverance знайшов на Марсі мікроскопічні «рубіни»
Марсохід Perseverance продовжує свою неквапливу прогулянку кратером Єзеро (Jezero Crater), час від часу нагадуючи нам, що Марс — це не лише нудна пустеля. Цього разу вчені, озброєні даними лазерного аналізатора, заявили про знахідку, яка могла б зацікавити ювелірів, якби не її мікроскопічні розміри. Йдеться про корунд — мінерал, який у певних умовах ми називаємо рубінами або сапфірами.
Лазерне полювання на мінерали
Знахідку виявили за допомогою інструменту SuperCam. Це та сама штука, що стріляє лазером по камінню, випаровуючи крихітні частинки породи, щоб потім проаналізувати спектр світла й зрозуміти, з чого вони складаються. Дослідники вивчили так звані «плаваючі породи» — уламки, які опинилися далеко від місця свого народження через удари метеоритів або давню геологічну активність.
У трьох зразках лазер зафіксував чіткі ознаки корунду. Це надзвичайно твердий мінерал (9 за шкалою Мооса, поступається лише алмазу), що складається з алюмінію та кисню. У чистому вигляді він безбарвний, але природа любить додавати домішки. У марсіанських зразках знайшли сліди хрому — саме він перетворює звичайний корунд на червоний рубін. Якщо б там були залізо чи титан, ми б говорили про сапфіри.
Коштовності розміром з пилинку
Перш ніж ви почнете планувати марсіанську рубінову лихоманку, варто звернути увагу на масштаб. Розмір знайдених кристалів становить менше ніж 0.2 мм. Це буквально пил. До того ж вчені поки що обережні у формулюваннях: хоча хімічний підпис вказує на рубін, точне співвідношення компонентів ще належить уточнити в роботі, що готується для публікації в журналі Geophysical Research Letters.
На Землі корунд зазвичай формується в надрах під впливом високої температури та тиску, що пов’язано з тектонікою плит. Але на Марсі з тектонікою все складно — її там, швидше за все, ніколи не було в земному розумінні. Тож як там з’явилися ці кристали? Вчені припускають, що відповідь криється в катастрофах минулого.
Гіпотеза космічного удару
Головна теорія полягає в тому, що Марс — це планета, яку мільярди років нещадно гамселили метеорити. Удар гігантського космічного каменя створює колосальний тиск та температуру, які можуть імітувати процеси в земній мантії. Крім того, такі удари розігрівають підземні води, створюючи гідротермальні джерела. Саме в таких «гарячих ваннах» міг зародитися корунд.
Це не перша подібна знахідка. Раніше в кратері Єзеро та інших регіонах вже знаходили ознаки кварцу, опалу та інших потенційних дорогоцінних мінералів. Схоже, Марс працює як гігантська природна лабораторія, де екстремальні умови створюють рідкісні мінерали без допомоги тектонічних процесів. Для вчених це шанс розкрити механізми формування корунду та отримати нові дані про геологічну історію планети.
Поки Perseverance збирає зразки для майбутньої доставки на Землю, ми отримуємо чергове підтвердження: Червона планета набагато складніша за свої фотографії. І хоча ці рубіни занадто малі для перснів, їхня цінність для науки значно вища за ринкову вартість будь-якого каменя.
До речі, поки вчені досліджують марсіанські надра, інженерні гіганти готують інфраструктуру для майбутніх колоністів. Компанія Ілона Маска (Elon Musk) SpaceX будує GigaBay у Флориді — величезний ангар для конвеєрного виробництва Starship, що має зробити польоти до Марса значно доступнішими.