10 сучасних технологій, які для наших дітей були завжди

Автор: Технослав Бергамот | 01 листопада 2022, 16:51
10 сучасних технологій, які для наших дітей були завжди

Те, що діти не схожі на своїх батьків - не новина останні кілька тисяч років. Але ще ніколи раніше технології не створювали такого сильного розриву між поколіннями, як сьогодні. Для сьогоднішніх дітей природні сенсорні екрани та інтерактивні інтерфейси з керуванням пальцями. Наші батьки пам'ятають часи, коли телебачення було чорно-білим. Ми пам'ятаємо часи, коли для відтворення музики потрібно було натиснути клавішу касетного магнітофона, щоб привести в дію стрічкопротяжний механізм. Діти, народжені в 21 столітті, - це не просто мілленіали, які шукають творчу роботу і не бажають працювати в нудних офісах. Це нове покоління людство, для якого технології, що здавалися фантастикою ще півсотні років тому, були "завжди". Вони народилися з ними. І тому світ для них виглядає зовсім не таким, як для нас у їхньому віці. Що ж нас відрізняє?

Інтернет

Інтернет примножив усі досягнення комп'ютерної ери та назавжди змінив життя людства. Народившись з ідеї об'єднати кілька комп'ютерів між собою, він перетворився на величезний віртуальний світ, де можна спілкуватися з іншими людьми на іншому кінці земної кулі, вчитися, подорожувати, створювати бізнес, розважатися всіма можливими способами. І при цьому залишатися віч-на-віч із комп'ютером (а тепер дедалі частіше - з телефоном). Фактично всі досягнення сучасної технологічної ери так чи інакше пов'язані з інтернетом. Уся наша цивілізація настільки залежить від інтернету, що в нього навіть перейшли війни, а роль армій стали грати численні ферми ботів, керовані людьми. Для наших дітей інтернет ні поганий, ні добрий - це середовище, в якому може відбуватися все те ж саме, що і в реальному житті. І всім нам доведеться жити з цим, пристосовуватися і думати тепер ще й про те, як застерегти дітей від небезпек і лиха, з якими вони можуть зіткнутися в інтернеті. Хоча всі базові принципи виховання (не розмовляти і не довіряти незнайомцям) застосовні й тут.

Мобільний зв'язок

Кілька років тому я намагався згадати, що було заведено робити раніше, коли ти приходив на зустріч, а твого візаві немає. Зараз це взагалі не є проблемою - зателефонував і з'ясував що, де і як. Раніше потрібно було чекати якийсь невизначений час і потім іти, гублячись у здогадках що сталося: затори, раптова хвороба, нещасний випадок чи банальна забудькуватість. Наші діти ніколи не зіткнутися з такою ситуацією, тому що для них мобільний зв'язок існував завжди і коштував копійки - місячна абонплата становить 1-2 шкільних сніданки. Вони не знають про те, що таке взагалі не мати телефону навіть стаціонарного. Навіть одного на сім'ю. Хоча їхні дідусі й бабусі саме так і жили. Для них часи без мобільного зв'язку - це щось із царини стародавньої історії, як для нас із вами - гасова лампа та ходіння з коромислом і відрами по воду.

Картографія та навігація

Чи давно ви купували карти? Не гральні, а карти місцевості або атласи доріг? Шкільний глобус для наших дітей став скоріше символом, ніж навчальним посібником, що розповідає про те, які на нашій планеті є країни і де вони розташовані. Тому що будь-які карти будь-якої місцевості вже є в їхньому телефоні. А вирушаючи в абсолютно незнайоме місто, немає сенсу купувати там карту і розпитувати перехожих, як пройти до місцевих визначних пам'яток. Карта в смартфоні підкаже як пройти, проїхати автомобілем або трамваєм. Де випити кави і пообідати, сходити в кіно і знайти парк з найкращим оглядовим майданчиком. А заодно ще й прочитати відгуки інших людей, побачити на панорамних знімках, який вигляд має потрібне перехрестя в лабіринті вуличок, де припаркувати автомобіль і якого розміру в ресторані порція умовного дефлопе.

Камера в кишені

У нашому дитинстві фотографія була рідкісним, але цікавим хобі, яке вимагало певного набору техніки і знань. Мало було мати фотоапарат. До нього ще потрібні були фотобачок, кювети для реактивів, пінцет, фотозбільшувач і червоний ліхтар. У тих, хто займався фотографією ще серйозніше, - ще таймер, рукав для заправки фотоплівки і фотоглянцеватель із дзеркальними пластинами. Не кажучи вже про регулярні витрати на фотоплівку, фотохімію і фотопапір. Сьогодні все це не потрібно. У кожного в кишені є смартфон з камерою і можливість робити практично необмежену кількість знімків. При цьому можна легко і швидко кадрувати фото, накладати різні фільтри і ефекти і тут же публікувати в соціальних мережах або на спеціальних фотохостингах. Сучасній дитині складно зрозуміти, як зроблений щойно знімок можна було побачити лише через кілька годин після низки непростих фотохімічних процедур, які відбуваються в темній кімнаті. Адже вони звикли, що зроблене фото відразу ж видно на екрані телефону. А друзі його можуть побачити через кілька секунд, навіть якщо перебувають на іншому кінці земної кулі. А ще, крім фотографії, такою ж простою стала відеозйомка (хоча для нас вона означала окрему навичку та інший, ще дорожчий, набір обладнання - кінокамеру і проектор з екраном). Наступний освоєний етап - відеотрансляції. У нашому дитинстві слово "телеміст" означало супутниковий канал зв'язку для забезпечення трансляції відео. Наші діти ведуть трансляції (і дивляться трансляції своїх однолітків) самі. Вони знімають усе, що їх оточує - проходження гри, похід за морозивом і просто красиві краєвиди навколо.

Відеодзвінки

Відеозв'язок - це мрія фантастів 60-х років минулого століття і невід'ємна частина фантастичних фільмів. Казкова можливість не тільки чути, а й бачити співрозмовника для наших дітей стала буденністю. І для сімейного дзвінка бабусі зовсім необов'язково сісти перед величезним телевізором (хоча можна й так). Досить комп'ютера, планшета і навіть телефону. І для дзвінка в інше місто теж не потрібно йти у відділення пошти і за сигналом оператора заходити в окрему кабінку для міжміського зв'язку. Можна відпочивати в готелі біля моря, в іншій країні і говорити з рідними годинами незалежно від відстані. За бажання можна організувати конференц-дзвінок із кількома учасниками, і це все буде умовно безкоштовно. І доступно кожному. Світу, в якому не можна будь-якої миті побачити обличчя коханої людини і поговорити з нею наживо, більше не існує. А для наших дітей такого світу ніколи не було взагалі.

Перегляд будь-якого фільму

Коли ми хотіли подивитися фільм, потрібно було йти до кінотеатру або вивчати газету з надрукованою програмою трьох телевізійних каналів і підкреслювати те, що хотілося б подивитися. Якщо забув, пропустив - поїзд безповоротно пішов. Потім з'явився прокат відеокасет і вибір доступних фільмів значно розширився, але все одно він не йде ні в яке порівняння з тим, що можна дивитися сьогодні. Будь-які фільми і телесеріали. Навіть ті, що вперше вийшли в ефір день тому іншою мовою та на іншому кінці світу. Додайте сюди відеокурси дистанційного навчання, YouTube, що перетворюється на величезний портал нескінченної кількості телевізійних трансляцій. І все це - для наших дітей існувало і в їхньому світі було доступно завжди.

Електронні книжки та бібліотеки

У моєму дитинстві для того, щоб прочитати книжку, потрібно було йти до бібліотеки. У бібліотеці потрібної книги могло й не бути. Упевнений, що сучасним дітям навіть складно уявити як це - книжки немає. Будь-яку (ну, добре, - майже будь-яку, але класика-то вже точно є вся) книгу можна тим чи іншим способом отримати в електронному вигляді. У студентські роки я щовихідних їздив на книжковий ринок, щоб подивитися на новинки і що-небудь купити. Сьогодні дізнатися про нову книжку, купити її і завантажити в рідер - справа кількох хвилин. І для цього не потрібно нікуди йти і навіть чекати настання ранку, щоб відкрилися магазини. Усе можна зробити, не встаючи з дивана. Ще одна мрія про доступність інформації стала реальністю. Тільки подумайте - перший Amazons Kindle з'явився всього лише десять років тому. Ми пам'ятаємо часи, коли його не було. Наші діти - ні.

Інтернет-магазини

На зорі інтернету наші інтернет-магазини були всього лише електронними системами прийому замовлень. Після підтвердження замовлення до вас виїжджав кур'єр і за готівку віддавав товар. Доставка в інше місто була пов'язана з ризиками державної поштової служби, що працювала за принципами (і з такою ж швидкістю) 19 століття. Сьогодні інтернет-торгівля здатна запропонувати повний цикл продажу, включно з оплатою і доставкою. При цьому офіс магазину може знаходитися в одній країні, склад з товаром - в іншій, а доставляти вам будуть покупку - в третю. Перші інтернет-магазини успішно торгували простим і уніфікованим товаром - книжками і компакт-дисками. Сьогодні можна купити, не встаючи з місця, що завгодно - книжки, електроніку, одяг і їжу. А товарів, доступних для покупок, у прямому сенсі слова мільйони. Якщо вас ще дивує і шокує культурний шок замовлення кабелю ціною в півтора долара з Китаю, який кур'єр безплатно привезе прямо додому, то вашу дитину - ні.

Перекладачі

Мовний бар'єр, що завжди існував у країні, де "London is a capital of Great Britain", стає дедалі менш значущим. І справа не в тому, що всі повально стали вивчати іноземні мови (хоча це теж змінилося), а в тому, що автоматичні перекладачі стали доступними всім і кожному. Справа не тільки в англійській мові зі статусом міжнародної. Спробуйте прочитати меню в італійському ресторанчику, розташованому далеко від туристичних маршрутів, де офіціант може не знати англійської. За допомогою смартфона зробити переклад надрукованого тексту можна зробити за пару секунд. А електронний голос перекладе вам будь-яку фразу потрібною мовою. Вас це дивує? Можливо. Але ваших дітей навряд чи здивує. У їхньому світі електронний переклад теж існував із самого народження.

Віртуальна реальність

Для нас віртуальна реальність - це щось таке, що перейшло зі стадії фантастичних фільмів нашої молодості ("Трон", "Газонокосарка") у стадію кардборд+смартфон=гра/екскурсія. І хоча галузь віртуальної реальності ще перебуває на самому початку свого розвитку, це вже даність, з якою ми живемо. Людству ще належить створити свої ігрові хіти з принципово іншою ігровою механікою, що використовує переваги віртуальної реальності. Свої Doom і Quake ще не з'явилися. Як і не з'явилися режисери фільмів, знятих із 360-градусним оглядом. Це теж вимагає кардинально інших підходів у кіномистецтві. Але за допомогою смартфона і простого аксесуара можна відвідати віртуальну екскурсію в музеї вже просто сьогодні. І все це практично безкоштовно. У недалекому майбутньому можна буде пройтися коридорами будь-якого музею світу без необхідності летіти в іншу країну. І якщо ви ще не дозріли до таких змін, то ваші діти вже готові до них просто зараз.

Замість висновку

Традиційне протистояння батьків і дітей завдяки технологіям виходить на новий виток. Нам складніше розуміти своїх дітей, тому що вони живуть в іншому світі, відмінному від нашого. У них зовсім інший життєвий досвід, ніж був у нас у їхньому віці. Це ні добре і ні погано, це даність, з якою нам потрібно жити. Просто жити в іншому, постійно мінливому (не без допомоги технологій) світі. Не потрібно впадати в старече кректання ("ось за часів моєї молодості...") і засуджувати молодь у тому, що вони живуть інакше, ніж ми. Так було і так буде завжди. Головне - пам'ятати, що вони - інші. Вони робитимуть і встигатимуть більше, ніж ми. Пропускатимуть через себе інформації в десятки разів більше, ніж ми. Ставитимуть незліченні запитання й отримуватимуть на них відповіді. Їм не потрібно буде зубрити нудні дати з підручників - будь-яка дата доступна їм з інтернету так само, як я уточнив щойно, коли вийшов перший Kindle. Замість цього вони стануть витрачати свій час на пошуки нових підходів, творчих рішень і змін світу (сподіваюся) на краще.

І це чудово.

Для тих, хто хоче знати більше

  • Покоління Minecraft: чому ваші діти виростуть розумнішими за вас
  • 20 фактів, які не можна було передбачити 10 років тому
  • Професії майбутнього: який вигляд матиме робота мрії в наступному десятилітті
  • 15 музеїв науки і техніки, куди варто сходити з дітьми
  • 10 роботів на сонячних батареях, які можна зібрати разом із дітьми
Українська версія gg виходить за підтримки MasterCard
Читайте gg українською у Telegram