11 травня 1999 року Sony випустила у загальний продаж справжнього робота-собаку. Так-так, Sony робила роботів-собак зі штучним інтелектом ще до того, як це стало мейнстрімом. Коли більшість людей ще не мали ні комп’ютера, ні телефона, Sony пропонувала придбати робота-компаньйона. А розробка цього дива почалася взагалі ще в 1993 році!
Цікаво, що назва робособаки має два значення. Так, з японської 愛慕 "айбо" означає «друг», або «партнер». Але для західного ринку існує акронім Artificial Intelligence RoBOt – робот зі штучним інтелектом. В офіційній рекламі в різний час Sony використовувала маркування Aibo, AIBO і aibo.
Як народжувалося майбутнє
У 80-х роках Sony досягла значних успіхів на ринку побутової електроніки. Щоб зберегти лідерство у цій динамічній галузі, у 1990 році Sony, подібно до Xerox зі своїм Palo Alto Research Centre, засновує власну дослідницьку лабораторію Computer Science Laboratory. Першою розробкою цієї лабораторії стала операційна система Aperios, яка згодом стала основою програмного забезпечення для роботів Sony, в тому числі і Aibo.
«Батьком» Aibo вважається електроінженер, відомий по розробці компакт-дисків, Тошитада Дой (Toshitada Doi). Разом із фахівцем зі штучного інтелекту Масахіро Фуджитою (Masahiro Fujita) вони у 1994 році зайнялися розробкою робота. Спеціалісти вважали, що розвиток технологій на той час не дозволяє використовувати розпізнавання голосу і машинний зір на такому рівні, щоб робот мав практичну користь, тож вони вирішили зосередитися на розробці іграшки, яка буде мати достатньо складну і неочікувану поведінку, щоб людям було цікаво спостерігати і піклуватися про неї.
Перший такий механічний «тамагочі» вже міг відслідковувати переміщення жовтої кулі, потискати руку, робити удар карате та спати. Але це ще був не Aibo, а мавпоподібний прототип MUTANT.
Щоб робот став більш привабливим для масового покупця, залучили художника-футуриста Хайме Сораяму (Hajime Sorayama), який і створив перший дизайн для робота. Його робота зайняла почесні місця в Музеї сучасного мистецтва і Смітсонівському інституті. Дизайн першого Aibo також виграв престижну японську премію Good Design Award а також Grand Prize і Intelligent Design award на німецькому Red Dot awards у 2000 році.
Те, що робот у 90-х ще не міг зрозуміти людську мову, не стало проблемою, зрештою живі собаки теж її не розуміють. Натомість Aibo розпізнавав понад 100 голосових команд, що значно перевершувало «словниковий запас» звичайних собак. Крім того перший робопес міг відповідати тонально, звичайним голосом, а також видавати інші запрограмовані звуки.
Коли на початку 90-х Масахіро Фуджита (Masahiro Fujita) працював над програмним забезпеченням Aibo, він думав, що до 2010 року роботи стануть настільки інтелектуальними, що будуть незамінними помічниками в кожному домі. А поки що Sony вкладала величезні ресурси в те, щоб наблизити це майбутнє. Для того, щоб це саме майбутнє наступило і для самої Sony, вони вирішили зробили Aibo не прерогативою вузького кола науковців в університетах, а продавати його в магазинах людям, як звичайну побутову техніку.
Перший комерційний Aibo отримав 50 МГц 64-бітний процесор, 16 Мб оперативної пам'яті, 0,18 Мп (за іншими даними 0,1 Мп) кольорову камеру, 5 датчиків дотику (в кожній лапі і на голові), інфрачервоний датчик відстані, два датчики температури, акселерометр і датчик швидкості, важив 1,6 кг і міг автономно працювати близько 1,5 години зі стандартною батареєю.
Попри те, що ціна першої комерційної моделі Aibo ERS-110 склала $2500, партія з усіх 5000 роботів була розпродана за 20 хвилин. З урахуванням інфляції, в цінах 2020 року його ціна становила би близько $3500. Sony зрозуміла комерційний потенціал, тому випустила з такими ж характеристиками дещо рестайлінгову модель ERS-111 вже у кількості 40 000 штук і дала добро на розробку наступного покоління.
Друге покоління – розвиток і популярність
Робот другого покоління ERS-210 отримав зовнішній вигляд більше схожий на левеня, хоча робот однаково вів себе як собака. Він вже міг розпізнавати людську мову (англійську та іспанську чи японську, в залежності від регіону) і став найпопулярнішою моделлю Aibo з показником понад 65 000 проданих екземплярів. Але значною мірою такий фурор обумовлений дуже демократичним ціноутворенням. При початковій ціні $1500 на старті 16 листопада 2000 року, згодом ціна робота впала до менш ніж $1000.
ERS-220 отримав футуристичний дизайн з хромованим корпусом і світлодіодами, розробкою якого займався відомий художник аніме Шоджі Каваморі (Shoji Kawamori). Опційно у робота був радіоканал зв’язку, по якому можна було дистанційно ним керувати. Але в цілому, роботи лінійки ERS-2xx мали технічні характеристики подібні до першого покоління, лише подвоїлася до 32 Мб кількість ОЗП і додали сенсор дотику на спинку. ERS-220 продався тиражом від 5000 до 7000 екземплярів, при вартості 180 000 єн ($1500).
Також було існували версії ERS-210At/220A SuperCore, що є модифікаціями ERS-210 і 220 з потужнішими процесорами і переробленим кріпленням голови.
Цікаво, що Sony деякий час продавала набір ERS-330E1. Це був так званий Transformation Kit, він містив лише голову, лапи і хвіст без тулуба, і дозволяв власникам ERS-210 перетворити його на більш футуристичного ERS-220.
В лінійці ERS-31x Sony чітко уловила секрет успіху. Модельний ряд складався переважно з недорогих моделей ціною $750-$950, доступних в широкому діапазоні кольорів. А найдешевша версія ERS-31L взагалі мала цінник менше $700.
Цікаво, що вже при запуску модель отримала шквал критики через занадто плюшеву зовнішність. Кацура Мошино (Katsura Moshino) створювала навмисно інакший дизайн, тому що продажі попередніх моделей роботів падали, та і загалом на початку 2000-х гострий футуристичний дизайн вже віджив своє.
Для ринку Японії також випускалися моделі з приставкою “b” в індексі, до них можна було під ’єднатися по Bluetooth і прочитати «думки» собаки, а також грати з ним в ігри.
Дещо змінилась і компоновка робота. Камера переїхала з носа в рот, а в носі розташовувався датчик відстані, хвостик став коротким як у бульдога (тому що він виконував функцію джойстика, яким можна було переключити робота у інший режим), а на голові з’явився «світловий ріг», колір якого вказував на настрій собаки.
Цікавою особливістю перших двох поколінь роботів полягала у тому, що основою програмного забезпечення являла собою операційна система Aperios, на яку встановлювалося програмне забезпечення AIBOware, яке відповідало за те, що собака проходила розвиток від грайливого цуценяти до зрілого пса. Ця система дозволяла роботу розуміти (але не обов’язково слухатися) до 100 голосових команд. Робопес міг працювати і без встановленого AIBOware, але тоді він переходив в «клінічний режим», в якому здатен виконувати лише базові дії.
Але у 2001 році Sony оголошує про зміну структури програмного забезпечення своїх роботів. В базі все ще лежить пропрієтарна операційна система реального часу Aperios, але відтепер вводиться середній рівень програмного забезпечення (Middle-End), який матиме назву OPEN-R. OPEN-R має модульну архітектуру і забезпечує доступ до заліза робота, тобто в залежності від наявних сенсорів чи маніпуляторів можна під'єднувати тільки необхідні частини коду, що дозволяє швидше розробляти нові моделі і випускати покращені версії існуючих роботів. OPEN-R має відкритий код, загальнодоступний SDK і будь-хто може приєднатися до розробки програмного забезпечення для роботів на мові програмування С++.
Aibo другого покоління отримали оновлення системи з OPEN-R.
Третє покоління – майбутнє, яке не настало
Третє покоління робособак представляє модель ERS-7, яка потрапила на полиці магазинів 6 листопада 2003 року. Ця версія собаки знову отримала подвоєння ОЗП до 64 Мб, стала підтримувати Wi-Fi і нарешті кращу камеру з роздільною здатністю цілих 0,35 Мп. Всього було продано 45 000 роботів цієї лінійки, по 15 000 ревізій М1, М2 і М3.
Це покоління одразу виходило на відкритій модульній архітектурі OPEN-R, а замість AIBOware використовується програмний пакет Mind. Програмне забезпечення отримало змогу під’єднуватися по Wi-Fi до ПК, а в оновленні Mind 3 з’явилася підтримка мовлення, ведення блогу і складання автономних мап приміщення, де мешкає робот. Система машинного зору є реалізацією Evolution Robotics ERVision і працює за алгоритмом масштабовано-інваріантного перетворення ознак (SIFT) для виявлення зарядної станції.
Нажаль у 2006 році новий CEO Sony Говард Стрінгер (Howard Stringer), в рамках оптимізації фінансових показників компанії, закрив проект Aibo разом з іншими розробками роботів і передових технологій. У відповідь на це Тошитада Дой (Toshitada Doi) влаштував демарш з імпровізованими похоронами Aibo, на які прийшли понад 100 працівників Sony. Як заявив Дой, Aibo є символом ризикового духу Sony, який зараз мертвий. У 2007 році Тошитада Дой пішов з Sony. Сам Стрінгер протримався в кріслі SEO Sony до 2012 року.
Того ж 2006 року Aibo ввели в Зал Слави Роботів в університеті Карнегі Мелона (Carnegie Mellon University).
Ліга RoboCup Чотири лапи
Ця ліга була створена спеціально для роботів Aibo і в свій час освітлювалася багатьма технічними виданнями. За правилами цієї ліги, матч в футбол грали роботи однієї моделі. В різні роки це були Aibo ERS-110s (1999 – 2000), ERS-210 (2001-2002), ERS-210A SuperCore (2003), ERS-7 (2004-2008). Sony активно допомагала університетам, надаючи Aibo і технічну підтримку щоб вони могли реалізувати власну модель машинного зору і поведінки для ефективної командної гри у футбол.
Собака-фенікс
Механічний гавкіт не тішив людей аж до 2018 року, коли світ нарешті побачило п’яте покоління робособак. Модель ERS-1000 отримала менш індустріальний і більш милий зовнішній вигляд. Тепер робот має LTE-SIM для постійного підключення до Інтернету, щоб отримувати оновлення і мати доступ до хмарних обчислень. Робот вміє розпізнавати до 100 обличь, розуміє понад 50 голосових команд і може робити трюки, які можна купляти в спеціальному магазині. Сьогодні ціна ERS-1000 складає менше $3000.
Крім розважальної функції, робот Aibo має і наукову цінність. Так, багато дослідницьких колективів використовують Aibo як недорогу платформу для розробки моделей штучного інтелекту і комп’ютерного бачення. Також завдяки цьому роботу відбувається розвиток OPEN-R – відкритого програмного середовища, написаного на C++, який використовується як універсальне модульне ПЗ для роботів різного типу і призначення.
Сьогодні важко сказати, яким буде майбутнє Aibo у часи розквіту штучного інтелекту і автономних роботів. Робопес випередив свій час мінімум на 20 років, вірогідно надихнувши сучасне покоління інженерів Boston Dynamics, Aldebaran Robotics і інших колективів. І цим він вписав своє ім'я в історію розвитку робототехніки.
