Десятки єгипетських пірамід, вірогідно, побудовані вздовж загубленого рукава Нілу

Згідно з новим дослідженням, 31 єгипетська піраміда була побудована на березі не існуючого нині рукава річки Ніл. Це пояснює дивне розташування групи пірамід на вузькому клаптику землі посеред Західного пустельного плато, адже більшість давньоєгипетських поселень розташовувалися в безпосередній близькості до річки. Ніл всю історію був основною транспортною артерією Єгипту, тож логічним є розташування великого будівництва на березі, де розвантажували кораблі, а не за десятки кілометрів посеред пустелі.

У цій зоні розташовуються найзнаменитіші єгипетські піраміди, як-то комплекс пірамід у Гізі, ступінчаста піраміда Джосера, Ламана піраміда, тощо. Вони будувалися у проміжку між 2700 і 1700 роками до н.е. На кінець Льодовикового періоду (періоду найбільшого зледеніння Землі) вологи в Африці було значно більше, а рівень Нілу – суттєво вищим. Згідно з висновками науковців, в той час існував приблизно 64-кілометровий рукав Нілу. Для підтвердження своєї гіпотези вчені досліджували супутникові знімки, зразки осадових порід та проводили геофізичні дослідження на Західному пустельному плато. Вони пропонують назвати втрачене русло ріки «Ахрамат», що з арабської перекладається як «піраміди».

Дослідники також звернули увагу, що багато пірамід мають вимощені бруківкою дороги, що закінчуються в тому місці, де було зникле русло. Мощені дороги біля комплексу пірамід в Гізі (Хефрена, Менакура і Кенткауса) приводять дослідників до висновку, що в цьому місці було гирло висохлого рукава ріки, отже він ще існував за часів Четвертої династії Старого царства.

Вчені вважають, що посуха, яка сталася близько 4200 років тому, перетворила рукав на мілководний без сильної течії і вітер зміг поступово засипати його, зробивши непомітним для оптичних супутникових знімків. Знання про існування цього рукава тепер дасть розуміння де ще можуть роташовуватися поселення тієї доби, щоб врятувати їх від урбанізації.

Єгипетські піраміди є візитною карткою сучасного Єгипту, завдяки ним до нашого часу було збережено дуже багато інформації про розвиток однієї з найдавніших цивілізації на Землі. Сезонність розливу Ніла призводила до того, що декілька місяців на рік люди не могли займатися землеробством. Це вивільнювало велику кількість робочої сили, яку влада залучала на монументальні будівництва.

Дослідження проводила команда дослідників з Вілмінгтонського університету Північної Кароліни (University of North Carolina Wilmington) на чолі з Еманом Гонеймом (Eman Ghoneim).