Героїні власних романів: огляд кооперативної гри Split Fiction

Split Fiction — гра, яка подарувала мені так багато емоцій, як за останній час не вдавалося ні одному проєкту. Йозеф Фарес разом зі своєю студією Hazelight,яка відома чудовою пригодою It Takes Two, підготував для індустрії одну з найкращих сюжетних кооперативних ігор про двох письменниць, яких заточили у власних ідеях, тож редакція gg не могла пройти повз такий бенгер. Я впевнено можу сказати, що це найкраща гра, яку я пройшов за останні 3-4 місяці і я не певен, що найближчий час зустріну проєкт, який зможе перевершити Split Fiction. Та скажу навіть, що Split Fiction з великою ймовірністю буде претендентом на Гру року у 2025. І хоч рік тільки починається, але протягом 15 годинної пригоди гра регулярно тебе дивує, дає щось нове і часом змушує сидіти з відкритим ротом та кричати: "як вони взагалі це зробили?".

Синопсис

У Split Fiction ви граєте за двох письменниць, Міо та Зої, які потрапляють у власні написані історії після підключення до таємничої машини, призначеної для викрадення їхніх творчих ідей. Героїні повинні співпрацювати, щоб вижити та зберегти свої спогади, орієнтуючись у світі Міо, де панує наукова фантастика, та світі Зої, де за основу взяте фентезі. А кожен рівень має унікальну механіку та динамічний геймплей, який не змусить вас нудьгувати ні секунди та подарує незабутній досвід.

5 причин придбати Split Fiction

• одна з найкращих кооперативних пригод за останні роки
• для проходження гри достатньо усього 1 придбаної копії на двох
• геймплей змінюється часто не тільки тому, що нас кидають з фентезі до наукової фантастики і назад
• відсутність лутбоксів, мікротранзакцій чи непотрібних колекційних предметів, які лише відволікають
• найкращі другорядні квести, де ви будете свинею, зубом на шоколадній вечірці та навіть спробуєте знищити сонце

1 причина відмовитися від покупки Split Fiction

• ви боїтеся посваритися з близькою людиною під час проходження, бо вона буде постійно тупити

Швидкий перехід:

• Що нового я дізнався після огляду Split Fiction
• Сюжет: невдахи письменниці замкнені у власних ідеях
• Геймплей: геніальності немає меж
• Технічна сторона двовимірного світу
• Якою запам'ятається Split Fiction
• П'ять речей, які потрібно знати про Split Fiction

Що нового я дізнався після огляду Split Fiction

Ігрова індустрія ще здатна дивувати хоч і вдається їй це робити з кожним роком все важче. Однак завдяки таким студіям як Hazelight проходження гри може відчуватися знову наче щось магічне і Split Fiction яскравий тому доказ. Зазвичай в обговореннях про найочікуваніші ігри цього року люди часто ніби й забувають про новий кооперативний проєкт Hazelight і дарма. Я не очікував, що Split Fiction зможе так сильно мене вразити, але на фінальних титрах я просто підскочив з крісла і крикнув, що поки це моя гра року. Це чудова, динамічна та барвиста пригода, яку я рекомендую ні в якому разі не пропускати. І якщо вам вже довгий час ігри не цікаві, то повірте, перших 20 хвилин в Split Fiction вистачить, щоб з вашого обличчя не сходила усмішка і ви хотіли продовжити пригоду з близькою людиною далі, аж поки на годиннику не буде відображатися перша година ночі. А якщо ж ви хочете заманити когось зі свого оточення у світ відеоігор, то важко знайти варіант кращий за це. Які ще треба вам аргументи, щоб провести феєричні декілька вечорів у Split Fiction?

Банер Split Fiction ідеально описує суть гри — двовимірність, де все активно змінюється, а на вас вивалують тонну екшену

Сюжет: невдахи письменниці замкнені у власних ідеях

Починається усе досить спокійно (але не дайте грі вас обманути). Корпорація Rader пропонує письменникам отримати славу, гроші, машини, яхти і загалом все, що захочеться. Ну хіба не мрія для людей, чиї книги усі видавництва відкидають та кажуть, що це повна лажа? І от такими двома письменницями є Міо та Зої. Дівчата прибувають до комплексу Rader з надією, що от зараз їхні книги видадуть і все, от він успіх про який можна було мріяти.

Дівчатам та іншим письменникам обіцяють, що після угоди з Rader їхнє життя зміниться на краще, але ніхто й не здогадується поки, які секрети приховує ця корпорація

Та завжди є своє "але". Працівники Rader приводять горе письменників у величезну кімнату, надягають на усіх спеціальні костюми та просять зайти в аналог капсул, де кожен опиниться у своєму написаному світі, гігантська машина зісканує ваші думки та ідеї і все, усі у виграші. Однак Міо одна єдина серед купки письменників розуміє, що щось тут не так і просить її відпустити.

І під час сутички вона випадково опиняється у капсулі разом із Зої, але сюрприз сюрприз, капсули розраховані винятково на одну людину, тож тепер творчі ідеї дівчат переплітаються і разом з тим вони повинні якось вибратися з власних фантазій і бажано було б ще розібратися у тому, що ж такого приховує Rader.

Як тільки Міо та Зої опиняються в одній капсулі ви з напарником обираєте хто за кого гратиме і з цієї миті починається найцікавіше

Якими є головні герої?

Міо виросла в місті зі своїм батьком, і останніми роками ледве ледве зводила кінці з кінцями. Вона не шукає слави чи визнання як авторка, вона робить це лише заради грошей. Її любов до всього науково-фантастичного відображається в літературних творах, дія яких відбувається в освітлених неоновим світлом кіберпанк містах, суворих футуристичних збройових заводах і навіть у холоді космічного простору.

Характеристика Міо: Стримана. Рішуча. Реалістка. Інтроверт.

Зої — сільська дівчина з глибокою потребою довести своїй сім'ї (і собі), що вона не невдаха. Зої сподівається, що видавнича угода вирішить усі її проблеми. Фентезі — її улюблений жанр, у її портфоліо є художні твори про втечу з міст, захоплених тролями. Про боротьбу в лісах проти різних істот та про захист останніх драконів від вимирання.

Характеристика Зої: Харизматична. Емпатична. Оптимістка. Екстраверт.

І спочатку дівчата не в тім, щоб хочуть дружити (особливо Міо). Разом з тим вони не розуміють одна одну у захваті тим чи іншим жанром. Зої вважає наукову фантастику депресивною. Міо ж категорично не хоче розуміти у чому крутість фентезі, але хочеш не хочеш, а ти тепер змушений опинитися там, де б не хотів. Та можливо тільки так вдасться розширити свій світогляд та зрозуміти, що у світі набагато більше крутих речей, які до цього ти уникав?

Міо та Зої спершу важко уживатися одна з одною, але усі ми знаємо, що найцікавіші знайомства починаються з думки: "я не хочу навіть цю людину бачити"

Загалом же сюжет вийшов досить хорошим та емоційним. Найважливіше те, що персонажі не відчуваються пустими. У них свої переживання, скелети в шафі та тягарі, які не дають жити на повну. Ти віриш їм, співчуваєш, а в деякі моменти навіть важко стримати сльози чи шок від озвученого.

Разом з тим гарно показано як абсолютно дві чужі людини у яких, на перший погляд, зі спільного лише те, що вони пишуть, відкриваються одне одному, починають довіряти, разом проходять скрізь фантастичні світи, висять на одній волосині від смерті, шукають шляхи розв'язання проблем, дають по пиці усім тим, хто намагається стати на їхньому шляху і закінчується це тим... а от фінал такого перебігу ви вже маєте дізнатися самі.

З часом взаємини між двома письменницями починають стрімко розвиватися через що тобі хочеться як найшвидше дізнатися про майбутній перебіг подій та минуле героїнь

І чесно, ця історія навіть сподобалася більше, ніж в It Takes Two, адже у 21 рік простіше зрозуміти історію двох людей невдах із тарганами у голові, які стають головними героям крутезної пригоди, ніж подружжя, яке якось виховує дитину та хоче розлучитися.

Тож якщо ви шукали хорошу, емоційну та насичену історію з цікавими персонажами та феєричними моментами, вам сюди.

Геймплей: геніальності немає меж

Якщо сюжет у нас просто хороший і цікавий, то геймплей — це просто вибух мозку разом з відвалюванням щелепи від того, що нам пропонує гра. Чесно, якби міг, то поставив за геймплей усі 8 зірок, а не 5. В плані різноманітності ігрового процесу — це одна з найкращих ігор, яка існує в індустрії.

У Split Fiction вічно щось змінюється навіть протягом одного розділу. Ось ми кібер ніндзя у величезному кіберпанк місті, але ми не будемо весь час лише бігати з мечами. То доведеться вирішувати головоломки, які граються з простором, де взаємодія одне з одним є найголовнішим. Потім вам кидають у повітряний потік автомобілів, де треба збивати поліцейскі авто, паркурити та рубати поганих хлопців.

Одна із перших сутичок у грі — бій з кіберполіцією, де в одного гравця меч, а в іншого — електричний батіг, а відбувається це все на дорозі, де треба маневрувати між авто завдяки крюку кішці, що додає ще більшої динаміки

Згодом вам дають мотоцикли, де на повній швидкості ви наче летите до точки призначення. На тих же мотоциклах вас чекає битва з босом, де після перемоги вас посадять за літак, де один ним керує, а іншим стріляє по ворожих кораблях, а вже згодом доведеться швидко проходити тест, одним з яких є капча, які ви бачите на сайтах. В якій ще грі вам доведеться розв'язувати срану капчу? На цьому моменті я розсміявся на всю квартиру.

Що треба дати гравцям у динамічному заїзді на мотоциклах? Правильно, вирішувати капчу на швидкість. І це водночас так просто, але в той самий час геніально

І таке відбувається протягом усього проходження. Геймплей може змінюватися ледь не кожні 15 хвилин, змінюючи не тільки механіки, а й положення камери, перетворюючи гру на 2D платформер або ізометричну RPG.

Та навіть в моменти, коли здається, що гра вже не може тебе здивувати, вона бере й дивує. Я навіть не хочу робити якийсь детальний опис геймплейних механік за межами 1 розділу, бо це той випадок, коли чим менше ти знаєш про ігровий процес гри — тим краще, адже емоцій від того, що ти тепер сосиска, яка має крутитися на грилі, а потім зробити із себе хотдог важко із чим порівняти. І це все лише верхівка айсберга.

Як переправитися через величезну прірву між двома хмарочосами? Запхнути одного гравця в біотуалет та кинути його, щоб він відкрив іншому прохід

А фінальний розділ гри — це вершина технологічної крутості. Як розробникам вдалося реалізувати фінальний сегмент гри мені досі не зрозуміло, але останні 2 години гри я явно ще пам'ятатиму багато років, бо той епік настільки врізається в голову, що хочеться підходити до кожного і казати: "Пограй у Split Fiction і ти станеш щасливою людиною".

Важливо також пам'ятати, що у грі немає ніяких записок, не дай боже лутбоксів, "косметики" чи чогось подібного. Тільки динамічний геймплей, який постійно пропонує щось круте. І якби більше студій мали б такий підхід як Hazelight, індустрія була б кращою в десятки разів.

Завдяки постійній зміні сеттингу sci-fi на середньовіччя та жонглювання з механіками гри, у Split Fiction завжди цікаво грати. Ось до прикладу секція, де ви літаєте на драконах. Хіба не чудово?

Найкращі другорядні квести

Однак один вид другорядних активностей все ж у грі присутній і це додаткові місії. Усього їх 12 і вони розкидані по всій грі. Пропустити їх важко, адже героїні прокоментують, що поруч знаходиться щось цікаве, а ви побачите об'єкт, який яскраво світиться. І ці історії категорично не рекомендується пропускати, адже вони настільки якісно зроблені, що я не можу згадати гру, де абсолютно всі додаткові активності були настільки веселі, якісні та різноманітні.

Як вам історія, коли ви стаєте свинями і опиняєтеся на яскравій фермі. Хочеться чогось серйозного? От вам міні сюжет про те, як сонце зараз вибухне і вам треба його спинити. Ви у нас любитель спорту? Сюжет про галактичний турнір, де ви маєте пронести бомбу через різні арени з перешкодами і не вибухнути, як вам? О, можна ще відправитися на солодку вечірку, де ви у вигляді молочних зубів будете битися проти жорстокого металевого дантиста.

І як після цього можна не говорити, що Split Fiction заслуговує на номінацію у категорії "Гра року"? Навіть попри те, що рік лише почався, мені важко уявити, що десь буде ще таке якісне різноманіття геймплею.

Під кінець однієї з додаткових історій ви стаєте сосисками та маєте обсмажити себе на грилі, вимазати у соусах, застрибнути у булочку та стати хот-догом. Тож пропускати додатковий контент явно не треба

Висновок про геймплей — він прекрасний

Якщо ви довго шукали гру з неймовірною якістю геймплею і взагалі для вас геймплей у грі є найголовнішим аспектом, то Split Fiction вас явно не розчарує.

Авторам вдалося поєднати різні жанри: шутер, платформер, стелс-екшн, головоломки та інші. Команда переконалася, що всі ці механіки відчуваються відшліфованими та цікавими і це дійсно так і є. На більшості рівнів Зої та Міо мають унікальні здібності.

Гра змінюється настільки часто, що часом важко пригадати усі сюрпризи, які вона тобі показувала

Та і взагалі здібності гравця змінюються не просто від рівня до рівня, а протягом самого рівня спокійно 5 разів і більше. І вам дадуть лазерний батіг, костюм крило, ховерборд, меч, кулемет, стрибки на спині дракона і цей список можна продовжувати довго.

Загалом говорити про ігровий процес Split Fiction можна до ночі, але як ви вже зрозуміли, найкращим рішенням буде просто залипнути у ній, самому це все побачити, відчути і розказувати іншим як же класно усе вдалося продумати у цій пригоді.

Окрім цікавого геймплею гра має також багато відсилань на інші популярні вигадані світи. Як вам локація, яка дуже нагадує Гоґвортс та переносить вас в атмосферу Гаррі Поттера?

Технічна сторона двовимірного світу

З оптимізацією у гри все добре. На PlayStation 5 гра тримала стабільні 60 fps і я ні разу не відчув просадки кадрів. Щодо багів, то критичних проблем я не зустрів, гра також ні разу не вилітала, але були мікро баги, які майже не псували враження від гри. Часом бували моменти, що ти виконав дію, а вона не спрацювала належним чином. Однак в усьому іншому я не маю претензій і це той щасливий випадок, коли одразу на релізі ми отримуємо гру, яка працює як треба.

Навіть у дуже завантажених сценах грі вдавалося плавно працювати в 60 fps, тож технічний стан ще до офіційного релізу більш ніж задовільний

Вони ще й візуал крутий зробили

Візуал у Split Fiction відпадний. Як і у випадку з геймплеєм, гра постійно змінює картинку і перед тобою весь час нові красиві локації. І над деталізацією добряче постаралися. Sci-fi рівні наповнені неоном, височенними будівлями, різними вивісками, нескінченним потоком авто та яскравими ефектами, які постійно на екрані. Фентезійні рівні також відчувають масштабними, але на заміну неону та хмарочосам приходять вишукані замки, густі ліси, статуї та гармонійне поєднання природи, коли зимову галявину вкриває червоне листя.

У більшості випадків, потрапляючи на нову локацію, звучала фраза:"почекай, треба скриншот зробити" і це певно найкращий комплімент, який можна зробити візуальному наповненню гри.

Аудіосупровід також не відстає

Зі звуками проблем взагалі немає. Окрім того, що героїні класно звучать і зіграні, а навколишнє середовище теж не соромиться розкривати себе через аудіосупровід, у Split Fictions ще крутий саундтрек. Він звучить у потрібні моменти і задає тон подіям. Є драматична музика, яка підкреслює важливі сюжетні моменти, є місце і для більш епічних композицій, які можна почути під час інтенсивних битв з босами і звісно ж часто на фоні гратиме спокійна мелодія, яка супроводжує вашу подорож і це все у купі створює атмосферу із якої не хочеться вилазити.

Оскільки на момент написання огляду саундтрек Split Fiction офіційно не випущений, ось вам момент з гри, де ви у ролі горили та дерева маєте повторювати танцювальні рухи за кумедною мавпою

Якою запам'ятається Split Fiction

Split Fiction запам'ятається як насичена, динамічна та незабутня кооперативна пригода, яка має на меті розказати цікаву історію та що більш важливо — постійно дивувати тебе геймплейно. Зробити гру, де ти не будеш нудьгувати ні секунди — справжній виклик, але Hazelight вдалося це зробити. В кінці року, коли ми усі згадуватиме найкращі ігри року, щоб там не вийшло ще, Split Fiction точно буде у цьому списку, адже таких ігор не вистачає, вони змушують далі залишатися у геймінгу та вірити, що ще не все втрачено. Поки що складно уявити як Hazelight буде перестрибувати настільки високу встановлену планку, але прям зараз можна з повною впевненістю сказати, що кожен, хто доклав зусиль до цієї гри — геній, який повинен творити далі. Від мене ж Split Fiction отримує помітку "Вибір редакції", яку я присвою іграм вкрай рідко, але це саме той випадок, коли гра на всі 100% заслуговує найкращих нагород!

П'ять речей, які потрібно знати про Split Fiction

• Split Fiction — третя сюжетна кооперативна пригода Hazelight після It Takes Two та A Way Out
• Гра розповідає про двох письменниць, які потрапляють у свої власні розповіді після підключення до машини, призначеної для крадіжки їхніх ідей
• Пройти Split Fiction можна разом онлайн або сидячи поруч на дивані
• Для повного проходження достатньо лише однієї копії гри навіть якщо ви граєте на різних платформах
• Геймплей постійно змінюється, пропонуючи динамічний досвід, який надовго лишається в пам'яті

Для тих, хто хоче знати більше

• Огляд Lost Records: Bloom & Rage — спогади, які краще б залишити у минулому
• Казковий Відьмак з щурами, жабами та кажанами: огляд екшн-RPG Tails of Iron 2: Whiskers of Winter
• Стріляй-руйнуй-будуй: огляд розважальної кооперативної гри Lego Horizon Adventures
• Найкраща VR-гра року: огляд Metro Awakening
• Всратися від радіо: огляд Silent Hill 2 — ремейку культового горора на Unreal Engine 5