Останній із могікан: Lamborghini Murciélago SV на «механіці» як символ епохи, що пішла
Серед усіх Lamborghini, випущених за останні чверть століття, небагато моделей залишили такий слід, як Murciélago. Це остання спадкоємиця династії суперкарів з атмосферними V12, народжена ще до того, як інженери почали маскувати недоліки шасі «розумною» електронікою та нав'язливими системами допомоги. Версія LP 670-4 SuperVeloce (SV) стала вершиною цієї лінійки, а один конкретний екземпляр із 300 випущених зараз змушує колекціонерів нервово перевіряти стан своїх банківських рахунків.
Атмосферний фінал інженерної думки
Представлена у 2009 році, Murciélago LP 670-4 SuperVeloce стала лебединою піснею моделі, успадкувавши легендарний індекс SV від Miura та Diablo. В офіційній специфікації Lamborghini вказано, що інженерам із Санта-Агата-Болоньєзе (Sant'Agata Bolognese) вдалося скинути 100 кг порівняно зі стандартною LP 640. Потужність 6.5-літрового атмосферного V12 довели до 670 к.с., що забезпечило питому потужність у 422 к.с. на тонну — суттєвий стрибок порівняно з базовими 379 к.с.
Рідкісний відтінок Marrone Eklipsis. Фото: RM Sotheby's
Варто нагадати, що Murciélago створювалася в період, коли марка вже перейшла під контроль Audi. Німці додали італійцям того, чого їм завжди бракувало — якості збірки та технічної дисципліни, проте не встигли витруїти первісну лють автомобіля. Це була одна з останніх машин, де стояв двигун, чиє родове коріння сягало ще розробок легендарного Джотто Біззарріні (Giotto Bizzarrini) 1960-х років. Після SV цей агрегат остаточно пішов в історію.
П'ять із трьохсот: Магія відкритої куліси
Екземпляр із шасі №4015 — це не просто чергова рідкісна машина, це колекційний «джекпот». Її замовили через програму персоналізації Ad Personam у кольорі Marrone Eklipsis. Це коричневий металік, натхненний фінальною серією Diablo VT 6.0 SE, який лише один раз використали для Murciélago SV. Але головна цінність прихована в салоні. Замість типової для того часу роботизованої коробки E-Gear, тут встановлена шестиступенева механічна трансмісія з відкритою металевою кулісою. За офіційними даними, лише 5 автомобілів SV залишили завод із трьома педалями.
Та сама відкрита куліса механіки. Фото: RM Sotheby's
Цікавий нюанс: перший власник відмовився від величезного антикрила Aeropack на користь стриманого Low-Drag Wing. Це не лише зробило силует чистішим, а й дозволило збільшити максимальну швидкість із 336 до 341 км/год. Сьогодні такі лоти на аукціонах RM Sotheby's оцінюються в суми, що значно перевищують 1 500 000$ (61 500 000 грн), що робить їх дорожчими за більшість сучасних «пластикових» гіперкарів.
Цей автомобіль — нагадування про часи, коли драйв вимірювався не мілісекундами перемикання передач, а фізичним зусиллям на важелі та щирим страхом перед потужністю без електронних намордників.
