Що таке інтерконект, що з ним відбувається і чому він такий важливий?

Рішення НКРЗІ про зниження ставки інтерконекту при взаєморозрахунках операторів мобільного зв'язку з 36 до 23 копійок, яке має набути чинності 1 жовтня цього року, здатне змінити ринкову ситуацію, що спричинить зміни, які не зможуть не помітити пересічні користувачі. Спробуймо розібратися що таке інтерконнект, звідки він узявся, чому плату за нього регулює держава, а не ринкові відносини. І хто отримає зиск від цього зниження. 

Що таке інтерконект?

По-перше, що таке саме по собі інтерконект? Якщо згадати, що мобільний зв'язок використовує радіомережі, що у комерційному володінні, стане зрозуміло, що зателефонувати абоненту іншого оператора без участі у цьому самого оператора абонента просто неможливо. Дзвінок має бути обслужений у його мережі. Таким чином, технічно дзвінок складається з двох частин — вихідної частини з терміналу абонента та його «приземлення» (технічний термін — «термінації») в мережі оператора до конкретного терміналу. Якщо копнути глибше, то виявиться, що кожен дзвінок проходить складний шлях і спочатку йде від телефону до базової станції, потім перетравлюється десь в опорній мережі оператора і передається далі: своєму ж абоненту або іншому оператору (це може бути не тільки оператор мобільного, а й стаціонарного зв'язку, до слова), де вже оператор передає його своєму абоненту. Якщо дзвінок відбувається в мережі одного оператора, все відбувається простіше і швидше, але процедура термінації все одно в ньому є. Таким чином, інтерконнектом називається зв'язок між мережами операторів. А ставкою інтерконекту (termination rates) називають вартість термінації дзвінка при взаєморозрахунках між операторами.

Чому ставку інтерконекту регулює держава?

Спочатку вартість термінації дзвінка у мережі оператори обговорювали між собою. Але зі зростанням ринку та появою нових гравців ці відносини сильно ускладнилися, оскільки кожен оператор надто «творчо» підходив до питання. І у випадках, коли два оператори не могли домовитися про ставку інтерконнекту між собою (вона не завжди могла бути симетричною, трохи пізніше я поясню чому), вони просто припиняли надавати такі послуги один одному. За фактом, абоненти цих операторів не могли додзвонитися один одному. Наприклад, якщо хтось пам'ятає вихід оператора life:) на ринок 10 років тому, він супроводжувався атракціоном нечуваної щедрості, при якому за вхідні дзвінки абонентам нараховувалися бонуси, які можна було використовувати для дзвінків.

Чому так робив оператор? Та тому, що вхідні дзвінки згідно із законодавством вже були на той момент безкоштовними для абонента і за них платив ініціатор дзвінка. Таким чином, life:) почав заробляти на термінації дзвінків, що виходять із мереж інших операторів. Що, звичайно ж, не могло сподобатися Київстару і (тоді ще) UMC, які мали безлімітні тарифи, які мали на увазі, що їхні абоненти можуть дзвонити скільки завгодно і куди завгодно. Ті, хто стежив за ринком, ще тоді пам'ятають ситуацію, при якій власник безлімітного тарифу дзвонив увечері на SIM-карту life:) і залишав так телефон на ніч, завдяки чому за дзвінок, що тривав багато годин, абоненту life:) нараховувалися нечуваного розміру бонуси. А обсяги дзвінків у хвилинах на мережу цього оператора були непропорційні величезним з урахуванням скромної абонентської бази.

Загалом, оператори один з одним тоді сварилися, і держава в особі НКРЗІ встановила для всіх операторів єдину ставку інтерконнекту, припинивши одним махом усі чвари з цього приводу та створивши однакові для всіх гравців правила гри. По суті, в цьому і має полягати роль держави: у створенні ситуації на ринку, що сприяє розвитку цього ринку, надходженню більшої кількості грошей до державного бюджету та захисту прав споживачів. До останнього моменту ця ставка становила 36 копійок.

Аналогічно державою було прийнято рішення про безкоштовні вхідні дзвінки та перехід до моделі оплати calling party pays (CPP), коли за дзвінок платить його ініціатор. Спочатку оператори вкрай негативно сприйняли таке рішення, але потім виявилося, що воно призвело до позитивних наслідків: кількість абонентів мобільного зв'язку в країні зросла в геометричній прогресії за два роки.

На що і як впливає ставка інтерконект?

У всіх подальших поясненнях будуть використовуватися слайди, надані life:) Тут потрібно розуміти, що будь-який оператор це не Санта Клаус і нічого не робить без вигоди для себе. У даному випадку life:) хоче вплинути на рішення НКРЗІ та намагається через ЗМІ чинити цей тиск, зібравши журналістів і розповівши їм про всі аспекти проблеми та про власне бачення її вирішення. Продовжуємо розбиратися. 

На цьому слайді розглянуто три ситуації щодо ставки інтерконекту (вона ж ставка термінації, вона ж MTR). Якщо MTR високий, це погано позначається на конкуренції (пізніше розберемося чому), погано позначається споживачах (вони платять більше, оскільки за фактом оператори платять одне одному з грошей, отриманих абонентів). Натомість у операторів з'являються «зайві гроші», необхідні для розвитку мережі (одна базова станція, нагадаю, — це сотня тисяч доларів, таких станцій потрібні для покриття України тисячі). Якщо MTR низький, все відбувається навпаки: грошей на розвиток мережі та бізнесу немає, проте конкуренція трохи чесніша і споживачі платять менше (в ідеалі). При MTR рівної собівартості, згідно з цим слайдом, все в шоколаді (і саме цього прагне НКРЗІ — поступового і поетапного зниження ставки інтерконекту). Трохи згодом розглянемо що у слайді мається на увазі під «ефектом пов'язаності».

Для порівняння справи з MTR в Європі. Зрештою, Україна декларує курс на асоціацію з Євросоюзом і всі рішення НКРЗІ направлені в цей бік: на приведення законодавства у відповідність до норм і правил Євросоюзу. Звичайно, якщо порівнювати MTR «в лоб», то в абсолютних числах складає, якщо вірити Вікіпедії, від 3 до 17 центів. Що явно вище за наших 36 копійок. Тому для порівняння використано інструмент під назвою паритет купівельної спроможності (ППЗ), одним із найвідоміших проявів якого є так званийіндекс Біг-Маку». ПКС прив'язаний до реальної купівельної спроможності, і відповідно до такого перерахунку в Україні він найвищий, а середній MTR у Європі становить 7 копійок (ще раз: не про справжню вартість, а про пропорції щодо купівельної спроможності). Всі ці дані відносяться до жонглювання статистикою, тому ставитися до них необхідно відповідно.

У вартості дзвінка MTR у Європі займає від 5 до 50 відсотків, середнє 21%. Звідки беруться ці цифри? З відкритої статистики операторів, є, як ми пам'ятаємо, громадськими компаніями акціонерного типу. Грубо кажучи, беруться дані щодо кількості абонентів, обсягу доходів і кількості дзвінків у хвилинах (MOU, minutes of use), середній дохід з абонента (ARPU) і витрати операторів. 

В Україні це значення, згідно з представленими слайдами, у липні 2014 року становило понад 650%. На вигляд кричуща несправедливість (і НКРЗІ правильно все робить, намагаючись зобов'язати всіх операторів знизити ставку), але все не так просто.

Один із найцікавіших слайдів, вивчіть його уважніше. Тут представлені дані, отримані з відкритих джерел, у яких немає жодної комерційної таємниці. Інше питання: чому оцінку взято за 2014 рік і як змінилася ситуація у 2015 році. Сплеск витрат life:) пов'язаний з обслуговуванням кредиту та виплатами за ним в умовах девальвації гривні, якщо розглядати лише операційні витрати, то ситуація більш-менш однакова. За фактом розрахунки між операторами за термінацію дзвінків відбуваються взаєморозрахунками: зводиться баланс і сплачує той, хто використав хвилини більше. Так от, МТС приземляє чужих дзвінків більше і в цій ситуації завжди є продавцем. Київстар та life:), навпаки, є покупцями. Стає зрозуміло, що зниження MTR принесе вигоду Київстару та life:), які витрачатимуть менше, а для МТС — це пряме зниження доходів. Тому саме МТС виступатиме проти зниження ставки інтерконекту. Різниця у витратах на операційні витрати у різних операторів безпосередньо пов'язана з розмірами абонентської бази: чим вона більша, тим нижчі в середньому витрати на одного абонента. Але навіть ці, здавалося б смішні 5 копійок на дзвінку, можна ще показати нижче, якщо провести їхню деталізацію та враховувати лише витрати на голосовий зв'язок. Ці копійки в масштабах операторів виливаються у сотні мільйонів гривень на рік.

Ще один цікавий слайд: у ньому загалом показана вся поточна економіка бізнесу операторів. За статистикою 92% дзвінків здійснюються в мережі оператора, а 8% - за її межами. У середньому абоненти говорять 400 хвилин на місяць у мережі свого оператора та 35 хвилин за її межами. Дзвінок усередині мережі для абонента «безкоштовний», але за фактом він платить за нього 5 копійок та 50 копійок платить за дзвінок на зовнішні мережі. Що в сумі дає 20+18=38 гривень, тобто цей ARPU — середній дохід абонента. Тепер ви бачите, скільки вам коштують ті самі «нульові» дзвінки в мережі свого оператора. І бачите, що якщо ви говорите більше 400 хвилин на місяць усередині мережі, то ви приносите оператору чистий збиток, так що подумайте ще зайвий раз про те, наскільки ви вигідні оператору, перш ніж скаржитися і розповідати байки про те, як він на вас «наживається» . Весь бізнес операторів побудований на ефекті великих чисел, але в окремих випадках він іноді грає проти них.

Перейдемо до «ефекту пов'язаності» чи «ефекту клубу». Для абонентів вигідно перебуває у мережі одного оператора. У той же час, якщо абонент перейде до мережі іншого оператора, то вартість дзвінків своїм друзям зросте для нього до 164 гривень, що створює певний захисний бар'єр. У цьому можна побачити риси монополізації ринку, якими користуються Київстар та МТС, і проти яких, зі зрозумілих причин, виступає life:) Але, ще раз повторюся, не все так просто й однозначно у всій цій історії.

Тезу про монопольне становище у ситуації, коли ринок в основному належить двом операторам, підтвердити складно, але погляньте на цей слайд, де йде розбивка регіонами України. До біса політкоректність: ми всі розуміємо, що під операторами 1, 2 та 3 маються на увазі конкретні Київстар, МТС та life:). На одній половині території України понад 50% абонентів належить МТС, на іншій – Київстару. І обидва ці оператори захищають (і захищатимуть) цю вотчину, зрештою, вони витратили чимало грошей та зусиль на те, щоб досягти цього.

Тепер ще цікавіше: розмови в регіонах, де оператор має монопольне становище, для своїх абонентів є дорожчими, ніж у регіонах, де ситуація для оператора свідомо програшна. З одного боку: качають гроші там, де є можливість, з іншого — у «проблемних» регіонах запроваджують регіональні тарифи з дешевшими тарифними планами. Наприклад, МТС має тариф «Смартфон ZERO» для Львівської області, де все дуже дешево для дзвінків усередині мережі та інтернету. Воно й зрозуміло: адже серйозна частина дзвінків йтиме на мережі інших операторів, а сам оператор зароблятиме на термінації дзвінків інших операторів.

Далі більше. Загалом підтримуючи ідеї НКРЗІ про поетапне зниження ставки інтерконекту, life:) хоче, щоб ставки інтерконекту були асиметричними. І не єдиними для всіх операторів, як зараз, а пропорційними до їхніх витрат. Навряд чи НКРЗІ на це погодиться, але саме в цьому випадку у виграшній ситуації виявиться саме life:), оскільки в умовах найменшої абонентської бази та вищих операційних витрат на масштабах діяльності, ставка інтерконнекту у life:) буде нижчою, ніж у конкурентів. Процес зниження ставки відбувається поетапно для того, щоб не надто «розгойдувати човен» — дуже різкі рухи можуть надто негативно вплинути на ринок загалом.

Загалом life:) пропонує з часом звести вартість інтерконнекту до рівня його собівартості (і стверджує, що в Європі все так і відбувається). Також НКРЗІ зможе запровадити якісь загороджувальні обмеження на найнижчі (і найвищі) тарифи, заборонивши, наприклад, зазначати вартість дзвінків у тарифах на рівні нуля. До речі, разом із ще однією наболілою проблемою — послугою перенесення номера всі ці пропозиції, що виходять від НКРЗІ, є частиною вимог Євросоюзу та необхідні для впровадження в Україні на шляху до асоціації з ним.

Що зміниться від цього для абонентів?

Насамкінець найцікавіше: що від цього всього залишається нам, абонентам? До чого призведе зниження ставки інтерконекту? Йдеться про, здавалося б, копійки, що нічого не значать, але, повторюся, в масштабах багатомільйонного бізнесу операторів мобільного зв'язку ці копійки дуже важливі і здатні призвести до тектонічних змін. Висновок, що напрошується: вартість розмов стане нижчою, насправді неочевидною. Адже оператори, втративши гроші десь в одному місці, неминуче придумають, де їх «дозаробити» в іншому. Особливо, на тлі ARPU, що знижується, який не тішить ні акціонерів, ні інвесторів. Але не все так просто. Наприклад, впровадження безкоштовних вхідних дзвінків теж могло спричинити зростання витрат, про яке теж багато говорили і була реальна можливість для зростання. Але цього не сталося, а весь ринок, усі оператори та всі абоненти лише виграли від цього. Варто розуміти, що будь-які регуляторні рішення НКРЗІ призведуть до змін тарифних планів. Наприклад, якщо заборонять «нульові» дзвінки всередині мережі, доведеться перекроювати абсолютно всі тарифні лінійки абсолютно всіх операторів. Можливо, вони стануть прозорішими і ми платитимемо лише за кількість дзвінків, яку здійснимо. І препейд-абоненти перестануть бути фактом платниками щомісячної абонентської плати, яка залишиться лише в контрактних тарифах. Все залежатиме від творчих здібностей маркетингових відділів операторів. Чого варто чекати напевно, то це нових тарифних планів після 1 жовтня.