Google Chrome потайки «з’їдає» 4 ГБ на диску: навіщо браузеру Gemini Nano
Google Chrome давно зажив слави програми, яка готова поглинути стільки оперативної пам’яті, скільки ви зможете їй запропонувати. Проте з виходом версії 147 апетити браузера поширилися і на постійну пам’ять. Користувачі почали помічати, що пристрій раптово втрачає близько 4 ГБ вільного місця, а винуватцем виявляється прихований файл weights.bin, який Chrome завантажує без жодного попередження.
Цей масивний об’єкт є серцем моделі штучного інтелекту Gemini Nano. Google вирішила, що майбутнє перегляду вебсторінок неможливе без локальних обчислень, тому примусово постачає користувачам інструменти для виявлення шахрайства, допомоги в написанні текстів та просунутого автозаповнення. Усе це працює безпосередньо на вашому залізі, що теоретично має підвищувати приватність, адже дані не відправляються у хмару.
Де ховається «важкий» подарунок
Файл із вагами моделі розташовується глибоко в надрах профілю користувача, а саме в папці OptGuideOnDeviceModel. Для власників сучасних ПК із терабайтними накопичувачами втрата 4 ГБ може пройти непомічено, але для бюджетних ноутбуків або планшетів із невеликим об’ємом пам’яті таке «оновлення» стає неприємним сюрпризом. Особливо іронічно це виглядає на тлі того, що Google не вважає за потрібне повідомляти про такі вимоги під час активації функцій ШІ.
Головна проблема полягає в тому, що звичайне видалення файлу не допомагає. Якщо у налаштуваннях браузера залишаються активними функції, що використовують вбудовані функції ШІ, Chrome просто завантажить weights.bin знову при наступному запуску. Це нагадує боротьбу з гідрою: ви звільняєте місце, а браузер тихо повертає все назад у фоновому режимі.
Як зупинити автоматичне завантаження
Щоб остаточно позбутися ШІ-баласту, недостатньо просто чистити кеш. Користувачам необхідно зайти в налаштування браузера та повністю вимкнути опцію On-Device AI. Тільки після цього видалення папки OptGuideOnDeviceModel принесе бажаний результат і пам’ять не буде окупована повторно.
Google виправдовує таку стратегію прагненням забезпечити «безшовний» досвід використання нових технологій. Проте відсутність чіткої інформації про системні вимоги викликає справедливе роздратування. У розлогому посібнику для розробників компанія згадує, що розмір Gemini Nano може змінюватися залежно від оновлень, але пересічний користувач навряд чи буде читати технічну документацію перед тим, як натиснути кнопку «ОК» у спливаючому вікні про нові можливості.
Ситуація могла б бути значно простішою, якби Google пропонувала вибір: використовувати локальну модель для максимальної приватності чи покладатися на хмарні сервіси, зберігаючи дорогоцінні гігабайти на диску. Поки що ж маємо добровільно-примусове впровадження «розумних» функцій, де за зручність доводиться платити ресурсами власного заліза.
Цікаво, що тренд на локальне розміщення ШІ-моделей стає масовим, і конкуренти не відстають. Наприклад, Apple Intelligence стає комунальною квартирою, де в майбутніх версіях систем також знайдеться місце для Gemini та Claude, що теж потребуватиме чималих ресурсів пристрою.
