Продам обличчя, недорого: як у Китаї перетворюють зовнішність звичайних людей на цифровий товар
Поки західні регулятори ламають списи навколо етики штучного інтелекту, Китай просто перетворює все на ринок. Якщо ваше обличчя не приносить вам грошей, ви просто не вмієте його продавати. У Піднебесній стрімко набирають популярність платформи, де будь-який користувач може ліцензувати власну зовнішність для створення ШІ-контенту. Це такий собі супермаркет «живих» масок, де продюсери підбирають персонажів для реклами, відеоігор та нескінченних мікросеріалів, фільтруючи їх за віком, типом зовнішності та навіть жанром.
Цифровий супермаркет ідентичностей
За право використовувати власне обличчя власники отримують від $15 (670 грн) до $700 (31500 грн). Ціна залежить від апетитів «донора» та умов ліцензії, які він визначає самостійно. Для багатьох це виглядає як легкий заробіток: завантажив кілька фото, підписав віртуальний папірець та чекаєш, поки твій цифровий двійник почне відбивати витрати на комуналку. Проте за цим фасадом зручності ховається величезна індустрія, яка потребує свіжої крові у промислових масштабах.
Ера мікросеріалів на стероїдах
Головним споживачем цього товару стала індустрія мікросеріалів для смартфонів, яка в Китаї вже давно перегнала за охопленням традиційне кіно. За даними аналітичного ресурсу Rest of World, лише у першому кварталі 2026 року в країні випустили понад 128 000 мікросеріалів. Найцікавіше тут те, що у 95% випадків при їх виробництві використовувався штучний інтелект. Студіям значно дешевше купити ліцензію на обличчя звичайного перехожого, ніж влаштовувати кастинги, платити акторам та витрачати час на грим.
Використання ліцензованих облич дозволяє зробити персонажів менш одноманітними, хоча побічні ефекти вже помітні. У липні платформа Hongguo, що належить ByteDance, навіть оголосила про початок боротьби з контентом, де ШІ-персонажі занадто схожі між собою. Схоже, навіть у цифровому світі «штамповані» обличчя починають дратувати глядача, який прагне хоча б ілюзії різноманітності.
Право на «крадіжку» та ілюзія контролю
Ринок легальних дипфейків виник не на порожньому місці, а як спроба впорядкувати хаос. За останні три роки Інтернет-суд Гуанчжоу розглянув близько 700 справ про «крадіжку зовнішності». На початку 2026 року ByteDance видалила понад 85 000 відео з несанкціонованим використанням чужих осіб та голосів. У березні Пекінський інтернет-суд остаточно визнав створення роликів із заміною обличчя без згоди людини незаконним. Ліцензування подається як панацея, що дає людям можливість контролювати свій образ та отримувати з нього дохід.
Проте юристи налаштовані скептично. Головна проблема нікуди не зникає: як тільки ви завантажили свої біометричні дані на платформу, ви фактично втрачаєте над ними довгостроковий контроль. Жоден сервіс не може гарантувати, що ваші риси обличчя не будуть використані для навчання нових моделей ШІ або не потраплять у бази даних, до яких у вас не буде доступу. Сьогодні ви «торгуєте обличчям» у рекламі зубної пасти, а завтра ваш цифровий клон може з'явитися у контенті, про який ви б воліли не знати. Іронія в тому, що намагаючись легалізувати дипфейки, люди власноруч створюють інструменти для своєї майбутньої цифрової експлуатації.
До речі, якщо ви думаєте, що для роботи з такими обсягами даних потрібні лише величезні серверні ферми, зверніть увагу на рішення для локального запуску нейромереж. Наприклад, Nextorage aiDAPTIV Station дозволяє працювати з важкими моделями навіть на звичайному ноутбуці.
