Огляд The Cub: постапокаліптичний платформер, після якого вам сподобається цей жанр

За останні роки я все більше полюбив маленькі проєкти, які популярність оминає стороною. Звичайно, AAA-ігри вражають кінематографічністю, реалістичною графікою, різноманітним геймплеєм, але це лише одна із частин індустрії. Але ж хіба не цікаво подивитися, що можуть робити невеликі колективи? Редакція gg отримала на огляд The Cub та поділиться своїми враженнями, щоб ви зрозуміли, чи варто купувати гру.

The Cub — постапокаліптичний 2D-платформер студії Demagog. Земля стала непридатною до життя, і найбагатші люди полетіли на Марс. Однак ті, хто залишилися, змогли виробити імунітет та пристосуватися до життя на мертвій планеті. Наш головний герой — один із таких, і дуже швидко він опиняється в епіцентрі цікавих подій, які йому доведеться пережити.

Розробники надихалися олдскульними іграми SEGA 90-х: Книга джунглів, Аладін та Король Лев. Завдяки цьому на деяких локаціях доведеться неодноразово повертатися до контрольної точки, поки ви не запам'ятаєте усе, що треба зробити.

5 причин придбати The Cub:

• Гарно передана атмосфера постапокаліпсису
• До цього ви практично не грали у платформери
• Вам сподобалася попередня гра Demagog — Golf Club Nostalgia
• Ви шукаєте гру, яку пройдете у дорозі на портативній консолі
• Вам хочеться підтримати невелику студію

2 причини відмовитися від покупки The Cub:

• Ви не готові витрачатися на маленьку інді-гру
• Ви пройшли стільки платформерів, що цей жанр не здатен вас здивувати

Швидкий перехід:

• Що нового ми дізналися після огляду The Cub?
• Сюжет: дикі люди знищи Землю і чомусь вирішили повернутися
• Геймплей: динаміка, паркур та трохи стелсу
• Мертва Земля все ще створює красу: технічна сторона гри
• П'ять речей, які треба знати про The Cub

Що нового ми дізналися після огляду The Cub?

Після 20 годинної метроїдванії Prince of Persia: The Lost Crown та депресивної і жорсткої The Last of Us Part II Remastered, душа хотіла маленької гри на один-два вечори, і The Cub вдало реалізувала це бажання.

Здавалося б, скільки ми вже бачили 2D-платформерів? Так багато, що вже і не порахуємо. Але протягом усього проходження автори намагаються донести важливе для усього людства повідомлення, а атмосфера постапокаліпсису, яку я дуже люблю, та ноти ретро-платформерів (особливо Книги Джунглів), роблять The Cub хорошою грою.

У першу чергу я б радив звернути увагу на проєкт тим людям, які майже або взагалі не грали у платформери. Також гра знайде свою аудиторію серед тих, хто грає на Nintendo Switch або Steam Deck, адже такі проєкти ідеально підходять для портативних консолей.

Сюжет: дикі люди знищи Землю і чомусь вирішили повернутися

Земля постраждала від Великої екологічної катастрофи, і ті, хто мали можливість, покинули планету та перебралися на Марс. Але людина може пристосуватися до багатьох ситуацій, і наш головний герой — маленький хлопчик, гарне тому підтвердження. У нього утворився імунітет для перебування у постапокаліптичних умовах, а разом з тим його виховали вовки, тож у дикій природі він почувається максимально комфортно.

Пройшло багато років і жителі Марсу вирішили повернутися на Землю для своєї експедиції. Не знаю, що саме вони очікували побачити на планеті, яку самі ж погубили, але поява хлопчика їх одночасно лякає та викликає інтерес. І тепер наш малий повинен вижити та не потрапити до лап експедиції, а разом з тим влаштувати їм декілька пакостей, щоб життя стало веселіше (як мінімум для головного героя).

Закрученого сюжету, як в Inside, чекати не варто, але автори використовують один цікавий прийом, завдяки якому ця історія може виділятися на тлі інших платформерів. Головний герой весь час звертається до гравця, знищуючи четверту стіну. Він не каже: "Вони знищили цю планету". У його репліках можна почути, що саме МИ це зробили. Це не якась там незрозуміла експедиція з Марсу прилетіла. Це МИ прилетіли, щоб наробити ще більшої біди.

І завдяки цьому історія вийшла більш емоційною та живою. Автори протягом усього проходження намагаються донести таке очевидне, але водночас важливе повідомлення: якщо ми будемо себе вести так само як люди, що полетіли на Марс у грі, то нашу планету теж чекає постапокаліпсис. Але коли це не просто намагаються описати, а звертаються персонально до тебе, то це має більш значний ефект.

Також сподобався сам головний герой. Відчувається, що це дитина, яка виросла у дикій природі. Він взагалі нічого і нікого не соромиться. Коли хлопчик щось розглядає, то постійно чеше свою п'яту точку. Коли щось з'їдає, то пускає відрижку. Але водночас це кмітливий хлопчина, який знає, як стати переможцем у тій чи іншій ситуації. Одного разу він вкрав м'ячик для гольфу у Марсіан, і ті почали злитися, бо більше не могли пограти у свою улюблену гру. Під час розповіді цієї історії відчувалося як герой був задоволений сам собою. Але теж треба вміти непомітно проникнути так близько до людей зі зброєю, розізлити їх та вийти сухим із води.

До речі, цей момент із гольфом свідчить про те, що події Golf Club Nostalgia та The Cub відбуваються в одному всесвіті.

Разом з тим увесь час ми будемо знаходити книги, газети, повідомлення та записи з телевізорів, щоб зрозуміти як до катастрофи жили люди і що взагалі відбулося. І це один з рідкісних випадків, коли я зібрав у грі майже усе. По-перше, знайти ці всі речі дуже легко. По-друге, більша частина із них дійсно цікаві (особливо телевізори) та і читається усе досить легко.

Однак мені не сподобався момент перед фінальною сценою. Якось все вийшло дуже змазано. Таке відчуття, що мав бути ще короткий ігровий епізод. Надто рвано закінчилася подорож, що вплинуло на мої враження. Тож я б приділив фінальним хвилинам гри більшої уваги.

Геймплей: динаміка, паркур та трохи стелсу

Основа геймплею буде знайома кожному, хто хоча б раз грав у платформери.

Постійно доведеться стрибати з одного місця на інше, а часом використовувати для цього навколишнє середовище та свої акробатичні навички. Наприклад, схопити канат, щоб розхитатися та перестрибнути, якщо відстань між двома виступами завелика для звичайного стрибка. У деяких ситуаціях доведеться стрімко спускатися схилом до низу та зістрибнути з нього у потрібний момент, щоб не впасти і не розбитися.

Інколи на локаціях буде зустрічатися місцева фауна, з якою краще не комунікувати. Це можуть бути дивні створіння, які пускають отруйні голки, якщо ви будете близько біля них. Крокодили, які живуть у воді. Або жуки, які вдарять вас струмом, якщо їх торкнутися. Тож при зустрічі із цими істотами часто доведеться діяти швидше і прораховувати усе на один крок вперед, щоб не отримати заряд струму або отруйну голку собі у спину.

Також доведеться зустрітися із людьми та не тільки, але нехай це вже буде сюрпризом. І для кожного марсіанина доведеться використати свою тактику. Один буде намагатися вас постійно зловити, і єдине правильне рішення для вас — бігти вперед та спіймати правильний момент, щоб ухилятися. Інший буде постійно перед вами ставити пастки, і їх треба перестрибувати. А можна зустріти такого ворога, з яким ігровий процес перетвориться на стелс, бо у нього є автомат, тож різні укриття стають вашими друзями та помічниками.

І завдяки цьому у грі постійно присутня динаміка. Спочатку ти собі спокійно стрибаєш руїнами або у джунглях, потім намагаєшся оминути диких істот планети, а далі тебе чекає драйвова втеча від людей (головоломок у грі, до речі, немає). І ці елементи, інколи з додаванням чогось нового, постійно чергуються, тож ні один з епізодів не набридає. Інколи динаміки у грі було так багато, що на деяких рівнях я разів 10 відправлявся до точки збереження.

Додаємо до цього постійну зміну локацій та місце перебування, бо будемо ми і на землі, і у воді, і навіть у повітрі. Закріплюємо усе це натхненням розробників класичними платформерами SEGA 90-х, і отримуємо хороший комплекс рішень. Так, інновацій у жанрі від гри чекати не варто, але грати у The Cub не набридає. Загалом у Demagog вийшов цікавий, місцями драйвовий платформер, після якого залишаються приємні враження.

Мертва Земля все ще створює красу: технічна сторона гри

Я проходив гру на PlayStation 5, і вона працює бездоганно. Увесь час тримала 60 кадрів в секунду, не зустрілося ні одного багу, а також гра ні разу не вилітала.

Постапокаліптичний візуал

Візуал один з найкращих компонентів у The Cub. Автори постаралися, щоб створити мальовничі локації з різною палітрою відтінків. Густо зелені джунглі; хмарочоси, які вже перетворилися на руїни; зелені поля з вітряками та бізонами; шахти; фіолетові ліси, які стали такими через викид хімічних речовин; магазини із неоновими вивісками біля яких ходить жираф та морські арени, у яких залишився слід гігантського індустріального міста.

І от здавалося б, у нас тут постапокаліпсис, але ж який він атмосферний та привабливий оку. Усе навколо таке приємне, що у голові була постійно одна думка: "Зробіть хтось у такій стилістиці мультфільм". Тож за усю цю пророблену роботу художників гри хочеться тільки похвалити. Якщо ти робив скриншот практично на кожній локації, то це багато про що говорить. Але це не значить, що нам треба вбити планету, щоб отримати такі красиві пейзажі у реальному житті. 

Аудіосупровід з радіо та репом

Звуки — це ще одна сильна сторона гра. Хлопчик майже на самому початку знаходить шолом загиблого марсіанина та одягає його на голову. Але фішка цього шолому у тому, що на нього транслюється радіо станція Марсу, яка називається "Радіо ностальгія". Час від часу ми будемо чути монологи ведучого або саундтрек. У більшість випадків виступи ведучого цікаві, а часом він навіть розповідає жителям Марсу про події, які стаються прямо зараз із нами. Тож слухати це удвічі цікавіше, адже марсіани передають та сприймають інформацію інакше від того, якою вона є насправді.

І це цікаве рішення зі, здавалося б, на перший погляд, декоративного предмета зробити елемент, на якому тримається 80% усього аудіосупроводу.

Окремої уваги також заслуговує саундтрек. Композиції у грі різні: від спокійних до драйвового репу. Усе воно звучить добре. Одну композицію я навіть додав у плейлист. Дуже цікавий досвід йти постапокаліптичною Землею, коли у твоєму шоломі грає реп.

Автори навіть попрацювали над дрібними деталями. Наприклад, якщо опуститися під воду, то звук із шолома буде приглушений.

Тож завдяки таким візуальним та звуковим рішенням у The Cub створилася атмосфера, яка одразу занурює тебе у свій світ.

П'ять речей, які треба знати про The Cub

• The Cub — постапокаліптичний 2D платформер студії Demagog
• Події гри відбуваються в одному світі з Golf Club Nostalgia — іншою грою Demagog
• The Cub не привносить чогось інноваційного до жанру, але пропонує гравцю динамічний ігровий процес
• Під час розробки автори надихалися олдскульними іграми SEGA 90-х: Книга джунглів, Аладін та Король Лев
• Гра проходиться спокійно за 1-2 вечори

Для тих, хто хоче знати більше

• Де мене шукатимуть рідні? Найочікуваніші ігри PlayStation 4/5 у 2024
• Огляд The Last of Us Part II Remastered
• Огляд Prince of Persia: The Lost Crown
• Огляд God of War Ragnarok: Valhalla
• Огляд Avatar: Frontiers of Pandora