Пластикова шкаралупа для вимерлих гігантів: Colossal Biosciences виростила курчат у 3D-яйцях
Американська біотехнологічна компанія Colossal Biosciences, яка регулярно годує публіку амбітними планами щодо воскресіння мамонтів та сумчастих вовків, зробила черговий крок у бік «Парку Юрського періоду». Цього разу обійшлося без хоботів, але з 3D-принтером: стартап відзвітував про успішне виведення 26 курчат у повністю штучному середовищі. Пташенята віком від кількох днів до кількох місяців почуваються добре, на відміну від скептично налаштованих біологів.
Заміна природи на полімери
Замість того, щоб покладатися на традиційну шкаралупу, інженери використали надруковану на 3D-принтері решітчасту структуру. Вона має імітувати властивості натурального яйця, забезпечуючи захист та газообмін. Процес виглядав так: генетики вилучали вміст запліднених курячих яєць (жовток, білок та сам зародок) та переливали його в пластиковий каркас. Далі систему відправляли до інкубатора, де за розвитком спостерігали через камери в режимі реального часу.
Штучний каркас оснастили спеціальною мембраною, що пропускає кисень, а дефіцит кальцію, який пташенята зазвичай забирають зі шкаралупи, компенсували ручним додаванням мінералів. Генеральний директор стартапу Бен Ламм (Ben Lamm) стверджує, що це не просто експеримент заради експерименту, а підготовка до масштабнішої мети — повернення південного гігантського моа (South Island giant moa).
Проблема розміру та «пластиковий скепсис»
Моа — це вимерлий нелітаючий птах із Нової Зеландії, чиї яйця були у 80 разів більшими за курячі. Оскільки жоден сучасний птах не здатний виносити та знести такий об’єкт, Colossal Biosciences планує вирощувати їх у гігантських штучних контейнерах. Проте наукова спільнота не поспішає аплодувати. Професор еволюційної біології з Університету в Баффало (University at Buffalo) Вінсент Лінч (Vincent Lynch) зазначив, що систему навряд чи можна назвати «штучним яйцем».
Систему не можна називати повноцінним штучним яйцем. Генетики просто перелили в пластиковий каркас готові природні компоненти — жовток, білок та поживне середовище. Це не штучне яйце, а лише просунута штучна шкаралупа.
До того ж виникає питання автентичності. Навіть якщо вченим вдасться відредагувати геном сучасної курки чи ему, щоб надати їм рис моа, це все одно буде модифікована курка, а не той самий птах, що зник сотні років тому. Дослідниця з Шеффілдського університету (University of Sheffield) Нікола Геммінгс (Nicola Hemmings) додає, що подібні експерименти з полімерними плівками проводилися десятиліттями для вивчення ембріогенезу, і в цьому немає нічого кардинально нового.
Етика проти амбіцій
Крім технічних труднощів, проєкт стикається з етичною стіною. Бюджети, які витрачаються на спроби «воскресити» привидів минулого, могли б піти на порятунок видів, що вимирають прямо зараз. Артур Каплан (Arthur Caplan) із Гроссмановської медичної школи нагадує: екосистеми планети змінилися. Навіть якщо ми «надрукуємо» гігантського птаха, йому просто не буде де жити в сучасному світі, де панує людина та бетон.
Поки стартап тренується на курах та обіцяє нам нову еру біотехнологій, реальність залишається тверезою: створення пластикового контейнера для жовтка — це крута інженерна задача, але до справжнього відродження вимерлих гігантів ще дуже далеко. Поки одні намагаються воскресити минуле на Землі, інші шукають ресурси для майбутнього в космосі. Наприклад, ровер FLIP шукатиме паливо на Місяці, щоб забезпечити енергією майбутні колонії.
