Француз Жозеф Марі Жаккар був торговцем, ткачем та винахідником. У 1804 році він представив свій ткацький верстат , здатний безпомилково створювати складні візерунки на тканині (саме йому ми зобов'язані появі терміна « жакардова тканина »). Насправді він винайшов не сам верстат, а привід до нього, використавши вже відомі раніше механізми. Але його вдосконалення було настільки значним, що саме він увійшов до історії не лише ткацької, а й комп'ютерної техніки, створивши прообраз перфокарти. Не заглиблюючись у технічні деталі, можна сказати, що основний принцип простий: залежно від наявності чи відсутності отвору в перфокарті, верстат опускав чи піднімав основу нитки для тканини. Аналоги його винаходу використовувалися у музичних інструментах, наприклад, механічному піаніно. Верстат Жаккара також справив враження на відомого математика Чарльза Беббіджа , що стояв біля витоків створення обчислювальних машин і проектував свою « різницеву машину ».
На знімку ліворуч — стрічка перфокарт для верстата Жаккара, праворуч — спеціальна машина для пробиття перфокарт до цього верстата.

На відміну від накопичувачів на магнітній стрічці, диски мали лише три формати: 8, 5.25 і 3.5 дюйма. Перша 8-дюймова дискета з'явилася у 1951 завдяки IBM, мала ємність в 80 кілобайт (не друкарська помилка) і не мала можливості запису. До наступного десятиліття такі дискети вже не дожили, хоча їхню ємність вдалося підвищити до 580 кілобайт. 5.25-дюймова дискета здатна зберігати від 360 до 800 кілобайт. Такі дискети проіснували з 1978 року до початку 90-х років минулого століття і багато хто з нас їх ще застав. Нарешті, 3.5-дюймові дискети були укладені у тверді корпуси, що не гнуться, і захищали магнітну стрічку металевим кожухом, що зсувається в бік. Якщо для захисту від запису 5.25-дюймової дискети потрібно було заклеїти виріз пластиром (його видно на знімку нижче), то у 3.5-дюймових дискет для цього був спеціальний перемикач на корпусі. 3.5-дюймові дискети випускалися з 1982 року і зберігали до 1.44 мегабайт даних. А закінчили своє життя з обсягом 2.88 мегабайт (така дискета «надвисокої щільності запису» з'явилася у 1991 році). А ще саме така дискета стала символом кнопки «Зберегти».
Фото: дискети та відповідні приводи для них ( Вікіпедія ).

Історію про перший у світі жорсткий диск не можна розповісти без цих архівних фотографій виробника. Особливо відома перша, на якій його вивантажують із літака в аеропорту Амстердама Схіпхол у 1957 році. Тобто для перевезення була необхідна вантажівка або літак. На третьому знімку можна побачити цей жорсткий диск, встановлений у призначений йому комп'ютер (так, він займав цілу кімнату).

Форматів оптичних дисків створили неймовірну кількість (не беручі до уваги формати файлових систем), ми зупинимося лише на найцікавіших і значущих. Всі диски, починаючи з CD-ROM, пройшли однаковий шлях - спочатку вони були тільки для читання (ROM), потім з'являлися записувані (R - Recordable), а потім - диски, що перезаписуються (RW - ReWritable). Вони були односторонніми та двосторонніми, одношаровими та двошаровими. Все це впливало на щільність запису та обсяг даних, які можна було зберігати. А ще окрема історія була зі швидкостями читання (а потім і запису) приводів, яка подвоювалася практично щороку. І вся ця історія особливо бурхливо розвивалася з 1990 до 2010 року.

Сама флеш-пам'ять була представлена ще у 1984 році на конференції IEEE у Сан-Франциско інженером Toshiba Фуджіо Масуока. Назва флеш-пам'ять завдячує його колезі, Седзі Аріїдзумі, який настільки вразився швидкістю стирання даних, що він нагадав йому спалах (англійською мовою — flash). Енергонезалежна пам'ять існувала і раніше, але процес її стирання займав дуже багато часу, що не дозволяло її широко використовувати в техніці.