"Планшет для офіцера важливіше за пістолет": інтерв'ю з капітаном ЗСУ Тимофієм Крамарєвим

Сучасна війна вимагає не лише використання сучасної зброї у вигляді РЕБ та РЕР-систем, крилатих ракет чи всіх видів дронів. Але й сучасних методів планування та ситуаційної обізнаності на полі бою. Для цього потрібні знання та кваліфіковане навчання не лише особового складу ЗСУ, але й офіцерів, зокрема, командирів взводів (до 30 осіб) та рот (до 100). Основна мета підготовки військових лідерів полягає в розвитку їх професійних навичок, лідерських якостей та здатності ухвалювати рішення в умовах стресу та небезпеки. Одним з таких курсів є "Вишкіл капітанів", що створений для підготовки офіцерів. Редакція gg поговорила з одним з випускників 5 набору "Вишколу капітанів" — капітаном Тимофієм Крамарєвим, начальником відділення об'єднаної вогневої підтримки 112 обр ТрО. Та розпитала його як відбувається навчання та як готують українських офіцерів для ведення сучасної війни. Він розповів, які стандарти НАТО з планування бою опановують українські офіцери, в які ігри грають під час навчання та чим вони відрізняються від комп'ютерних варгеймів.

gg: Як потрапили на Вишкіл та як взагалі відбувався відбір? 

Тимофій Крамарєв: Я потрапив на Вишкіл, тому що, по-перше, вже чув про нього від побратимів, які проходили його. І в медіапросторі також мені Вишкіл зустрічався. Я був випускником п'ятого Вишколу. На четвертий не зміг потрапити, бо в цей час якраз був на виході. Але як тільки повернувся, одразу подав заявку через свою службу.

Щодо відбору, з нами проводили попереднє інтерв'ю, і власне після нього я потрапив до числа слухачів "Вишколу капітанів".

gg: Інтерв'ю було очне чи вам телефонували?

Тимофій Крамарєв: Це був дзвінок, бо тоді кожен був на різних напрямках, тож організувати очно було б дуже важко. Перед дзвінком ми ще заповнювали анкету, а після неї вже дзвонили, і проводилося інтерв'ю.

gg: Цей курс саме для капітанів чи це умовна назва?

Тимофій Крамарєв: Рівень ротного — це в нас посада капітана, але були не тільки капітани. У нас були різні представники, і як нам пояснювали, з чим я повністю погоджуюся, це для того, щоб можна було з різних сторін розбирати кейси, представлені під час навчання. Тобто я командир батареї, а ще зі мною були ротні, розвідники, офіцеру штабу та інші.

gg: Чому ви навчилися та що нового дізналися для себе?

Тимофій Крамарєв: Військовим я став з початку повномасштабної війни. До цього я був повністю цивільним, попри те, що закінчив військову кафедру. Перед вишколом я вже півтора року воював і в мене було вузьке бачення у сфері мінометної батареї та артилерії. А після Вишколу я по-іншому зрозумів взагалі структуру підрозділу, батальйону і бригади. З'явилося загальне розуміння війни: як діють підрозділи і взагалі стало набагато ширше розуміння військової справи.

І методи TLP (процедури планування бою, Troop Leading Process — примітка редакції) та MDMP (військовий процес ухвалення рішень, Military Decision Making Process — примітка редакції), які є основними напрямками у Вишколі, і які є стандартом НАТО, багато чого мені пояснили. Я більше зрозумів важливість саме планування і аналізу багатьох факторів під час планування. Це дало мені більше впевненості в тому, що ми робимо на під час бойових дій.

Перед Вишколом у мене був підхід: "Там по ходу розберемося", тобто такий більш ситуативний менеджмент.

Але нас навчили, що багато речей можуть бути достатньо прогнозованими

І після цього зник зайвий страх, що ми можемо на щось відреагувати не вчасно.

Ще можу додати, що сильним плюсом "Вишколу капітанів" є те, що це не просто курс, який ми прослухали. Ми за цей час натренували в собі практичну навичку планування. І вже як тільки я бачив якісь нові бойові розпорядження, я одразу починав аналізувати одне, друге, третє, четверте. Мій мозок вже почав працювати саме у цьому напрямку.

gg: Що ще вразило у навчанні?

Тимофій Крамарєв: Вразив підхід в навчанні та організація цього навчання. Для нас були створені усі умови — це і гарні аудиторії, і забезпечення ноутбуками та планшетами, презентації були зроблені не на "тяп-ляп" аматорами, вони дуже змістовні. Тож нас чекав професійний  підхід до навчання.

Ще фізична підготовка була кожного дня. Для мене це теж великий плюс, бо за 8 тижнів навчання ми не відсиділи собі сідниці, а все-таки підтримували форму. І виїзні були практичні завдання.

gg: А під час навчання на ноутбуках/планшетах був тільки софт для навчання чи ще і військовий?

Тимофій Крамарєв: І той, і той. Був військовий софт, якому ми теж вчилися. Але були і "звичайні" програми для навчальних матеріалів, тестів і всього подібного.

gg: З якими непередбачуваними труднощами ви зіштовхнулися під час навчання?

Тимофій Крамарєв: Єдині труднощі були — висипатися. Все інше труднощами важко назвати. У нас було дуже багато матеріалу, і справді часто ми виходили з аудиторії об 11 ввечері. Бо все це треба опрацювати, усвідомити та зрозуміти, щоби мати результат. Тому виспатися було проблемно, а так проблем в принципі не було.

gg: З якою технікою та технологіями ви познайомилися під час навчання? 

Тимофій Крамарєв: По-перше — це планшети. Я з ними вже досвід мав, ще за часів цивільного життя, але не всі колеги по групі працювали з планшетом. Планшет — це зараз один з основних наших інструментів. Я б його взагалі видавав офіцерам замість пістолета, який майже і не використовується. Вчилися працювати з програмою Delta. Вона в режимі реального часу дає інформацію про тактичну та оперативну ситуацію на полі бою. До цього вона була тільки в браузері, але тепер має застосунок, то деякі, які не мали ще з нею справи, вчилися працювати. Тому ми під час навчання ще й людей "диджиталізували".

Я ще з цивільного життя звик, щоб в мене все було на комп'ютері, планшеті та телефоні. Тому я і під час війни також намагаюся, щоб в мене все було диджиталізовано. Це значно покращує і оптимізує багато процесів.

Ну і також ми проходили курси від VictoryDrones про застосування сучасних технологій у війні. Ми там також вивчали дрони, а саме Mavic. Ще було
окреме заняття, де ми власне мали можливість політати на цих дронах. І ті, хто не літали до цього, подивилися як це працює, дізналися певні нюанси застосування цих дронів і які є там обов'язкові налаштування для коректного застосування дронів.

gg: А ким ви взагалі працювали у цивільному житті?

Тимофій Крамарєв: Я був бізнес-консультантом з менеджменту і організаційї бізнес-процесів. Якраз налаштовував процеси в компаніях клієнтів.

gg: А чи помітили ви для себе паралелі під час планування бойових операцій з управлінням ризиків в бізнесі?

Тимофій Крамарєв: Я вам скажу навіть більше. В TLP є окремий пункт — аналіз ризиків. Ми вивчаємо, які можуть виникати ризики, продумуємо ці ризики, виявляємо їх та маємо зрозуміти, як вони впливають на нас та на противника. І ще треба зробити обов'язково висновок, що ми з цим всім будемо робити.

gg: Можливо у вас і SWOT-аналіз присутній?

Тимофій Крамарєв: У нас є аналіз проведених дій. Він в принципі у своїй структурі десь схожий на SWOT-аналіз (аналіз, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії: Strengths/Сили, Weaknesses/Слабкості, Opportunities/Можливості та Threats/Загрози — примітка редакції), але він більше аналізує не сам суб’єкт, а дії, які ми зробили. Розбирається що ми хотіли, що ми отримали, що було зроблено добре та погано і як зробити так, щоб покращити усе наступного разу. Тож я б сказав, що це такий військовий SWOT-аналіз.

gg: Яку з технологій/техніки ви вважаєте недооціненою?

Тимофій Крамарєв: Зараз багато говорять про дрони, але оскільки я теж багато думаю про безпеку особового складу, і в нас історія виникла таким чином, що спочатку дрони почали застосовувати ми. Це була наша перевага. Але з часом противник також почав їх активно застосовувати, то нам варто зараз більше розвиватися, на мою думку, в засобах протидії цих дронів. Ми думали як бити, але не думали як захищатися від цього. Мабуть, ми пропустили той момент, що треба одразу було думати про те як захищатись. Тож потрібні РЕБ-системи різного типу і може ще якісь нові системи та розвивати цей напрямок і створювати радіокупол, адже ворожих дронів стає все більше і більше, вони задають нам достатньо великої шкоди.

Ще треба розвивати все, що пов'язано з роботизованими системами. Наприклад, дронів для розмінування чи мінування. Дронів-логістів, які можуть самі підвозити БК.

gg: За вашими враженнями, на якому ми рівні з технологіями військ НАТО? Відстаємо, на одному рівні чи десь випереджаємо?

Тимофій Крамарєв: Оскільки в нас в принципі завжди був сильний напрямок IT, то потенціал у нас вищий. Звісно ми ще не краще, але потенціал значно більший. Його просто необхідно підтримати, і я думаю, що далеко не один раз ми будемо дивувати західних партнерів. Головне потенціал розвивати та підтримувати.

Взагалі ж українці завжди були голодні до знань. Ми постійно щось вигадуємо, щоб перемогти ворога. І найбільше нас можуть захищати саме знання

Також я впевнений, що ми можемо навчитися всього і навіть потім вже партнерам давати фідбек з приводу того, як це ще можна покращити.

gg: Зараз усі говорять, що нам потрібні F-16, Taurus, ATACAMS, але на вашу думку чого ще ми гостро потребуємо, але це не так обговорюють?

Тимофій Крамарєв: У першу чергу — це снаряди. Далі йдуть інструменти для побудови фортифікаційних споруд. Також не завадили б засоби для створення власних технологій: тих же дронів, щоб ми сиділи не тільки на китайському, а могли створити щось повністю своє.

gg: Повертаючись до Вишколу, які методи навчання здалися спочатку вам нетиповими, але дієвими?

Тимофій Крамарєв: У MDMP є частина, яка називається Wargaming. Якщо дуже просто писати — це як настільна гра. І Wargaming також входить до стандартів навчання НАТО. І спочатку це все для нас було незрозуміло, і під час гри могли навіть трохи сваритися, бо під час гри нечесно випали кубики (сміється). Але я ще вважаю, що етап Wargaming теж можна в принципі було б диджиталізувати на комп'ютері або планшеті. Адже це дозволило б ефектно "прогнати" наші плани та замисли на віртуальному полі бою, а вже залежно від результату можна скорегувати план операції.

Але тут ще важливо пам'ятати, що інколи ситуація у Wargaming просто ніколи не станеться на полі бою. Наприклад, був випадок, коли ми кидали кубик спочатку наскільки влучно ми потрапили, а потім на скільки % вразили ціль. І бувало таке, що кубик показував точне влучання в ціль, але знищили її усього на 1%. Треба розуміти, що на справжньому полі бою точне влучання в ціль ніяк не закінчиться усього 1% ураження.

gg: Правда, що доктрина НАТО надає більше свободи дії польовим командирам?

Тимофій Крамарєв: Так, і саме цьому нас вчили на Вишколі. У нас цей блок називався Mission Command (у перекладі “делеговане керування” — примітка редакції). Завдання старшого керівника дати певний рівень відповідальності своїм підлеглим керівникам меншої ланки. Тоді в них є право, права і обов'язки приймати рішення і реалізовувати їх. І це великий плюс, адже у польових командирів рішення можуть бути більш зважені, адже вони бачать ситуації не на картах, а на полі бою. Але тут ще важливо забезпечити цих командирів високим рівнем навченості, щоб бути впевненим, що його рішення будуть правильні. Тоді ти можеш бути впевнений, що його рішення в той чи інший момент були зважені правильно.

Бо ось ця радянська фраза "тобі не треба думати, за тебе вже подумали" — рудимент, якого треба позбутися. У нашій армії багато розумних людей, які вміють приймати правильні рішення.

І взагалі я вважаю, що в першу чергу треба воювати головою, а потім вже фізично.

gg: Що б ви хотіли порадити майбутнім випускникам курсу?

Тимофій Крамарєв: Якщо так жартома, то ніколи не відкладати домашнє завдання на завтра. Потім часу не вистачає взагалі, і ти вже серед ночі робиш домашнє завдання.

Друга порада більш змістовна: забути все, що ти знаєш і сприймати матеріал повністю з нуля, адже інколи цей внутрішній критик заважає взяти ті знання, які тобі можуть знадобитися. Тому я в принципі взагалі на кожні навчання які їду намагаюся сприймати все так, що я нічого не знаю і готовий все сприймати. Вважаю, що тоді можна отримати найбільшу користь від навчання.

В кінці хотів би додати, що у наш час навчання і знання зберігають життя навіть більше, ніж броня. Тому раджу всім проходити навчання, тренуватися і долучатися до нашої справи, яка приведе Україну до перемоги.

Для тих, хто хоче знати більше

• Потрібно доносити меседж усім компаніям — "Якщо ти залишився в росії - тобі буде боляче": інтерв'ю з Денисом Довгополим
• Від пінопластових літаків до універсальної платформи SKIF: історія української компанії Culver Aviation
• Андрій Штепа, виробник FPV-дронів: «Усі ті відео, які ми бачимо в Інтернеті, де пряме влучання дроном — це більше про везіння»
• Гендрік Лессер (розробник гри Death from Above): Дуже хочу набити пику путіну, його друзям і всім, хто підтримує цю війну
• Руслан "Rudi" Лисенко: Усі, кого я зустрічав на Тайвані, кажуть, що у нас великі шари, щоб воювати проти росії