Саспенс в марсіанській шахті: огляд психологічної інді-гри Fort Solis

Fort Solis — дебютна інді-гра студії Fallen Leaf (за підтримки Black Drakkar Games) від третьої особи у жанрі психологічного sci-fi трилера. Події гри розгортаються на віддаленій шахтарській станції Марсу — форт Соліс. Одного дня станція посилає сигнал тривоги, і звичайний інженер Джек вирішує дізнатися, що ж там трапилося, та відправляється перевірити її. Щоправда, він не здогадується, що насправді його там чекає. Найбільше уваги гра привертає своїм зірковим акторським складом та візуалом, який створений на рушії Unreal Engine 5.2. Але це не зовсім та гра, яку більшість геймерів очікує. 80% часу Fort Solis — симулятор ходіння, і такий ігровий процес сподобається далеко не всім. Хоча історія гри настільки інтригує та занурює у свій світ, що після фінальних титрів у тебе в голові виникають різні емоції: від "вау" до "що це взагалі було?". І щоб зрозуміти, чи варто купувати гру, редакція gg розповість про всі головні моменти Fort Solis, які варто знати.

5 причин придбати Fort Solis:

• Зірковий акторський склад у виконані Роджера Кларка (Roger Clark) та Троя Бейкера (Troy Baker)
• Приголомшливий візуал, створений на Unreal Engine 5.2
• Вам хочеться пограти у кінематографічну гру
• Ви обожнюєте медитативні ігри, які дарують відчуття самотності
• Давно мрієте побувати на Марсі

2 причини не купувати Fort Solis:

• Ви не готові заплатити за 4-годинну історію $25
• Вам не подобаються "симулятори ходіння"

Швидкий перехід:

• Передісторія: чому до гри було так багато уваги?
• Якби Артур Морган та Джоел Міллер зустрілися на Марсі
• А як в це грати?
• Що там з оптимізацією, візуалом та аудіосупроводом?
• Що не сподобалося?
• П'ять речей, які потрібно знати про Fort Solis

Передісторія: чому до гри було так багато уваги?

Попри те, що для Fallen Leaf — це дебютна гра, вона мала такий вигляд, ніби її створює одна з найдосвідченіших студій у світі (хоча, звичайно, там працюють люди, які не перший день створюють ігри, та все ж). Геймерів одразу привернуло те, що головні ролі тут виконали Роджер Кларк та Трой Бейкер. Перший зіграв Артура Моргана (Arthur Morgan) у культовій грі Red Dead Redemption 2. Гравці часто називають Артура одним з найкращих чоловічих персонажів у відеоіграх. Трой Бейкер відомий за багатьма ролями не тільки в іграх, але його головна — Джоел Міллер (Joel Miller) із серії ігор The Last of Us. Тут достатньо знати лише те, що першу The Last of Us гравці обрали найкращою грою минулого десятиліття, а The Last of Us Part II  — перша гра, яка зібрала більш ніж 300 нагород "Гра року". І гравці почали думати, що якщо такі зірки індустрії йдуть у дебютний проєкт невеликої студії, то готується щось грандіозне.

1) Трой Бейкер, який зіграв Джоела у TLoU; 2) Роджер Кларк, який зіграв Артура в RDR 2 (ілюстрація: BBC)

Другий момент — Fort Solis створювалася на Unreal Engine 5.2. Ігор, випущених на цьому руші, ще не так багато, тому варто розробникам хоча б раз згадати про UE 5, і вони свою увагу отримають. Та і кому з гравців не хочеться подивитися, які можливості закладені в цей рушій? (Спойлер — великі).

А ще розробники активно розповідали, що вони хочуть подарувати гравцям "наративний досвід, який має на меті розповісти історію через інтерактивне середовище". І взагалі Fort Solis створена як серіал Netflix з 4 епізодами, які можна пройти за 1 вечір. Ще розробники надихалися проєктами, такими як Detroit: Become Human та The Quarry, де велика увага приділяється історії, а також Dead Space. Тільки є одне "але".

Fort Solis — це не Dead Space і навіть не The Callisto Protocol. Це гра, яка в першу чергу хоче розповісти історію, тому тут ви будете блукати і досліджувати кожен куток, інколи відволікаючись на головоломки та екшн-сцени. Тому фанатам динамічного геймплею або тим, хто чекав Dead Space 3.0, гра може взагалі не сподобатися. Однак, якщо ви не потрапляєте ні в одну із двох категорій і будете уважно блукати Марсом та слухати усі діалоги, Fort Solis подарує вам цікавий ігровий досвід, який дійсно нагадує медитативний серіал Netflix.

Перший трейлер гри, який представили на Summer Game Fest 2022

Якби Артур Морган та Джоел Міллер зустрілися на Марсі

Марс, 2080 рік. Інженер Джек Лірі (Jack Leary), якого тут грає Роджер Кларк, разом зі своєю помічницею Джессікою Епплтон (Jessica Appleton), у виконанні Джулії Браун (Julia Brown), виконують ремонтні роботи на одному з об'єктів Марсу, аж раптом отримують сигнал тривоги зі станції форт Соліс. Джек намагається двічі зв'язатися зі станцією, але не отримує відповіді. Джессіку це насторожує, адже хтось увімкнув сигнал, але не хоче або не може відповідати? Джеку стає надто цікаво, що ж там відбувається, і він приймає рішення відправитися до станції на велетенському джипі, який тут використовують для пересування планетою.

Джек швидко прибуває до станції, але разом з тривогою увімкнувся протокол карантину і тепер усі двері та ліфти зачинені. Інженер не без проблем, але все ж потрапляє всередину станції, яка, на перший погляд, абсолютно нормальна. Навіть не скажеш, що тут щось може відбуватися, але це поки. Джек починає досліджувати станцію, щоб з нею ознайомитися, а паралельно тримає контакт з Джессікою. Блукаючи коридорами та кімнатами, у персонажів виникає логічне питання: "Де хоч хтось?". Пізніше Джессіка підказує, що нам було б добре знайти медика Вайтта Тейлора (Wyatt Taylor), на його роль обрали Троя Бейкера.

Вже близько години Джек бродить станцією, і за цей час він знаходить аудіо- та відеощоденники решти екіпажу, які проживають (або проживали) тут. Вони описують те, чим займаються, свої емоції, враження, переживання, але чогось тривожного у їх повідомленнях немає. Джек і Джессіка усвідомлюють, що місце, де з високою ймовірністю знаходиться Вайтт — медичний відділ. І ось тут вже починаються "сюрпризи". У одному з приміщень Джек знаходить форму медика, яка вся у крові, але самого медика тут немає. І з кожним кроком натяків на те, що щось явно пішло не так, стає більше. Наприклад, Джек знаходить один із відеощоденників Вайтта, де той спочатку говорить, що все добре, але в кінці вже переходить на шепіт і говорить, що справи йдуть кепсько. І вже потрапивши у медичний відділ, Джек бачить на підлозі сліди свіжої крові, а атмосфера стає все більш напруженою.

Прямуючи до медичного відділу, Джек знаходить криваві речі та тривожне повідомлення Вайтта

Герой знаходить мертве тіло охоронця, і поки він заспокоїв себе, доповів Джесіці та оглянув тіло. Через декілька секунд Джек бачить, що хтось або щось у закритому скафандрі закрило двері у відділі та вимкнуло систему вентиляції. Починається напружена та динамічна сцена, де Джек намагається покинути відділ, адже він залишив свій шолом на вході до станції, і зараз просто задихається. Звичайно, йому вдається врятуватися, але тепер він розуміє, що не може покинути станцію. Потрібно розібратися з усім, що тут відбувається. Разом з тим Джессіка відправляє сигнал небезпеки, щоб сюди приїхало більше людей, і бажано зі зброєю. А поки вони будуть їхати, героям потрібно пережити найдовшу ніч у їхньому житті.

Наступні 3 години нам доведеться ще більше дослідити станцію, пережити напружені моменти, рятувати своє життя та зрозуміти, що дійсно відбулося на форт Солісі? Але це вийде зробити, якщо ми все ж доживемо до ранку.

Загалом сюжет гри мені сподобався. Він постійно тримає в напрузі. Називати це горором точно не варто, але ти завжди готовий до будь-чого. Особливо класно історія розгортається в останніх двох епізодах: 3 і 4. Тут вже пазл починає складатися, і тепер точно дороги назад немає, бо ти зі своїми детективними навичками зайшов надто далеко і потрібно з цим покінчити.

А фінальний епізод гри — це взагалі 10/10. Місцями я дійсно сидів з відкритим ротом, бо гра тебе розганяє, розганяє, а потім вже летить зі швидкістю 200 кілометрів, а ти до такого не був готовий.

Тож якщо ви найбільше цінуєте в іграх історію, а не геймплей, і ще хочете, щоб сюжет тут нагадував космо-психологічний детектив, Fort Solis вам сподобається. І сподіваюся, колись побачити продовження цієї історії, адже гра ніби як натякає, що це далеко не кінець.

Харизматичні персонажі із зірковими голосами

Ця історія не вийшла б такою атмосферною, якби не актори. Роджер Кларк зробив Джека тим героєм, чий емоційний стан постійно змінюється. Спочатку складається враження, що це наївний дядько, який спокійно їде на якусь станцію. Він спочатку жартує, активно щось обговорює та взагалі, ну які проблеми можуть бути у такої людини? Але потім Джек вже і панікує, і кричить, і проклинає усе на світі. Під кінець Джек, у виконанні Кларка, настільки класно передає свої емоції, що ти переживати за цього героя і хочеш вірити до останнього, що у нього все вийде, він виживе. За такого персонажа завжди хочеться грати, він допомагає своїми справжніми емоціями занурити тебе у події гри і не відпускати.

Але мій фаворит цієї історії — Вайтт у виконанні Бейкера. Це як Джокер у фільмі Темний Лицар (The Dark Knight). Йому дали найменше екранного часу серед головних героїв, але він керує у цьому напруженому танці. Тільки йому вирішувати, що буде далі і як кожному тут рухатися. На початку це звичайний медик, який мало чим запам'ятовується. Але потім... Усі ці емоції, переживання, сльози, ноти божевілля. Бейкер, як завжди, неповторний. У 2023 на The Game Awards він точно має потрапити до номінації "Best Performance".

Окремо хочу відзначити Джулію Браун, яка подарувала голос Джессіці Епплтон. Про цю героїню перед релізом говорили найменше, але вона теж гарно впоралася зі своєю задачею. Її героїня настільки вперта, що буде до останнього йти до фінальної мети. Вона переживає за Джека. Відчувається, що вони близькі друзі і навіть якщо вона починає жартувати, то ти розумієш, що за цими жартами приховується страх втрати вже близьку людину. І як з іншими героями, у потрібний момент вона стає емоційною і так само підсилює події на екрані. Для мене досі загадка, як розробники змогли запросити усіх цих актоірв у свою дебютну гру, але ж наскільки це тріо постаралося, щоб подарувати цій історії такі емоції, щоб сюжет геймерам запам'ятався надовго.

Є ще 5 другорядних персонажів. Їх ми будемо бачити та чути тільки у аудіо та відеощоденниках. Їхня головна задача — допомогти гравцю розплутати таємницю станції. Когось ми будемо бачити на екрані менше, когось більше, але кожен впорався зі своєю роллю. Спочатку вони всі такі спокійні, розповідають про все на світі, але пізніше настрій дуже змінюється і за деяких з них починаєш навіть трохи переживати, думати, як склалася їхня доля і віриш, що зустрінеш хоча б когось із них живим.

Чи є життя на Марсі?

Світ гри вийшов контрастним. З одного боку, у нас гра, яка дарує відчуття самотності. Особливо в другій половині. Ти блукаєш пустими коридорами станції у пошуках хоч чогось, а знаходиш тільки своє відлуння. Якщо покинути станцію і опинитися "на вулиці", то ситуація тільки погіршується. На поверхні Марсу ти зустрінеш тільки бурю, крізь яку ледь видно свої руки, і десь у далині можна побачити величезні будівлі, де найкращі вчені намагалися щось дослідити та зробити світовий прорив.

Але, якби зараз це парадоксально не звучало, світ гри відчувається живим. Ти віриш, що тут жили люди. Якщо зайти у будь-яку каюту, то вони не відчуваються пустими. У когось висять спортивні плакати, у когось за час перебування зібралася своя невелика бібліотека, а хтось лишив на столі кубик Рубіка, так і не склавши його. Якщо зазирнути до складів, то там повно їжі, води та одягу. Окрім кают, лабораторій та коридорів є ще кімната відпочинку, де є більярд, дартс, а на столі хтось залишив карти для покеру.

І ось тут розробники не збрехали. Історія дійсно розповідається через інтерактивне середовище. Більшість предметів можна взяти і покрутити, щоб краще зрозуміти історію цього світу. Наприклад, можна знайти декілька вазонів, які екіпажу роздала Гелен, адже вона відповідала за сад. А на деяких з вазонів навіть є мотивуючі стікери від самої Гелен, яка хотіла підбадьорити друзів.

Гра не збирається розповідати, що тут сталося. Вона пропонує це зробити тобі. Обійшовши усі кімнати, оглянувши кожен предмет, ти сам усе (або більшість речей) зрозумієш. І для мене це був цікавий ігровий досвід, адже тобі хочеться відкрити абсолютно все, щоб самому скласти цю історію в одне ціле. Я навіть не помітив, як отримав трофей "Дослідити усі локації". Настільки цікавий тут світ гри. Головне не ловити ґав, бо потім буде важко прослідкувати за наступними подіями.

А як в це грати?

Ходити тут доведеться дуже багато. На цьому і побудований основний ігровий процес. Розробники хотіли створити досвід, який розповідає історію. Вони відчували, що більш традиційні ігрові механіки заважатимуть оповіді, темам, тону і темпу, над збереженням яких вони працювали. Тому у Fort Solis немає зброї, ворогів чи ще чогось схожого до того, до чого ми звикли в іграх про загадковий космос. Чи добре це? Певно так. Розробники The Callisto Protocol вже намагалися зробити свій аналог Dead Space, але 5 балів від гравців на Metacritic говорить про те, що дива не сталося. Ігри мають пропонувати щось нове та цікаве. Звичайно, шутер у космосі сподобався б значно ширшій аудиторії, але хіба ми такого вже не бачили? А от медитативне дослідження станції, де є тільки ви та сотні питань в голі — вже щось цікавіше. Якщо перед Fort Solis ви грали в умовну Call of Duty, то гра може здатися нецікавою. Тож спробуйте перед проходженням пограти в інші "повільні" ігри, щоб підготувати себе.

Але ж яке тут кінематографічне ходіння. У грі практично відсутній інтерфейс. Є тільки спеціальний пристрій на руці, у якому можна відкрити карту, почитати повідомлення і подивитися відео — все. Ніяких індикаторів здоров'я, витривалості та інших речей, до яких більшість із нас звикла. Це, знову ж таки, створює іммерсивний досвід, коли на екрані ти бачиш свого персонажа, локацію і більше нічого. Однак банальне бродіння набридло б і мені, але Fallen Leaf знайшла спосіб, як зацікавити гравця.

1) Аналог смартфону на руці героя, де можна відкрити карту і почитати чи подивитися записи; 2) Єдиний елемент інтерфейсу у грі — мінімалістична біля пляма, яка показує з чим можна взаємодіяти

Досліджуй кожен куток, кожну кімнату, усе, що тільки бачиш

Як було згадано вище, у грі вистачає предметів, з якими можна взаємодіяти, тому з'являється інтерес доторкнутися до всього, що тут є, адже це часто розкриває сюжет. Наприклад, зустрічаються сині SD-картки, на яких записані короткі аудіощоденники екіпажу. А ще в каютах і частині кімнат знаходиться комп'ютер зі своїм аналогом пошти, де люди листувалися між собою. Найцікавіше тут — відеощоденники. Зазвичай на одному комп'ютері є 1-2 відео, кожне триває близько хвилини, де хтось з екіпажу щось розповідає. Особливо запам'ятовуються відео, де хтось може плакати, кричати, проситися назад на Землю, бо вони вже не витримують того, що відбувається на Марсі. Інколи можуть траплятися записки, вони теж дають краще зрозуміти ситуацію на станції.

1) Комп'ютери, де можна переглянути відеощоденник; 2) Можливість переглянути пошту когось із екіпажу; 3) Після активації SD-карти можна прослухати аудіо

Загалом таких предметів 122, але їх збирати дуже легко. Якщо уважно досліджувати локації та заглядати в усі двері, ви зберете майже всі. Я зібрав 121 предмет і десь загубив лише один відеощоденник. Це вперше, коли я зібрав так багато додаткових предметів без допомоги YouTube. Тому розробники постаралися зробити все, щоб ви без проблем зібрали усі докази та повідомлення екіпажу.

Ще є колекційні предмети. На станції буде висіти 21 плакат. Зібрати їх взагалі не важко. Мені вдалося знайти усі, і це майже не викликало проблем. Лише довелося раз уважно пошукати у темному коридорі, а інший знаходився на відкритій ділянці, де постійно був ураган. Головне, що розробники не "душать" тебе збиранням предметів. 21 плакат це трохи більше, ніж 5 штук на один епізод. А 122 записи екіпажу зібрати не важче, ніж плакати. Адже на одному комп'ютері може бути 5 повідомлень, 3 відео і один аудіозапис. І ось таке збирання в іграх мені подобається, бо тобі не треба збирати предмети заради чергового трофею. Ти їх збираєш — бо це основний елемент гри, який органічно сюди додали.

Головоломки і QTE, щоб було веселіше

Інколи гра буде пропонувати вам невеликі головоломки. Для того, щоб потрапити в якусь локацію, потрібен рівень дозволу або батарея. На початку у нас 0 рівень дозволу, а максимальний — 5. От і доводиться думати, як отримати інші рівні дозволу або знайти батарею, але там чогось суперскладного немає. Дуже рідко будуть потраплятися заблоковані сейфи. Десь на локації буде код, який потрібно знайти і активувати. Це задача винятково на уважність. А от повноцінна головоломка буде усього одна — ближче до кінця проходження. Там доведеться трохи подумати, щоб зрозуміти, як це має працювати. Я б додав ще 2-3 повноцінні головоломки для більшого різноманіття, але добре, що у грі є чим зайнятися окрім цього.

Під час екшн-сцен починаються QTE моменти, коли треба швидко натискати кнопки. І ось ці сцени одразу підіймають ваш рівень адреналіну. Ходите собі, а вже через секунду треба натискати кнопки на швидкість, щоб не померти. Найбільше таких моментів буде в кінці, але хотілося б такого протягом усієї гри, адже це найбільше додає різноманіття до геймплею Fort Solis. Ось один із моментів, коли треба вчасно натискати кнопки.

Що там з оптимізацією, візуалом та аудісупровідом?

Проходив я гру на PlayStation 5, і з оптимізацією були невеликі проблеми. На відкритих локаціях fps час від часу просідав. А враховуючи, що перша локація в грі — відкрита, ти починаєш думати, що так буде до кінця. Але, на щастя, вже у приміщеннях гра тримає стабільних 60 кадрів. Єдине що, найбільше fps впав перед фіналом гри в одній із кімнат у ботанічному саду. Таке відчуття, що кадрів було всього 20, але одинокий випадок. Хоча оновлення першого дня має виправити ці моменти, і гра буде тримати 60 fps скрізь.

Ще розробникам варто звернути увагу на текстури, які живуть у своєму вимірі. З ними відбуваються якісь баги, і не помітити цього неможливо. Таких моментів було не багато, але все ж, краще виправити це перед релізом.

Неймовірно красивий Марс та увага до дрібних деталей

Якщо відкинути проблеми з деякими текстурами, то візуал Fort Solis — одна з найсильніших сторін гри. Кожен об'єкт деталізований, і тобі хочеться роздивитися все. Особливо сподобалося, як зробили костюми героїв. Усі ці ремені, карабіни, інструменти на поясі, шолом з різними дрібними деталями заслуговує окремої похвали. Поверхню Марсу також класно зробили. Тут видно всі сліди від транспорту, а якщо дивитися на лампи, то краще помітно пил і таких дрібних деталей тут вистачає. І створювали це все невеликий колектив. Тому графіка ще більше вражає. Unreal Engine 5.2 у правильних руках дійсно може дарувати реалістичну, захопливу і кінематографічну картинку.

Деталізований костюм головного героя

І хоча різноманіття локацій тут не велике, але, як вже писалося не один раз, тут завжди є що роздивитися. Особливо класно зробили поверхню Марсу. Він одночасно захоплює та лякає своєю тишею та загадковістю.

Таємничий Марс і станції, які на ньому сховані

Аудіосупровід, який посилює напружену атмосферу гри

З аудіосупроводом у грі взагалі немає проблем. Розробники тут також зберегли увагу до деталей. Наприклад, коли герой ходить, то час від часу карабіни стукаються об нього, і це утворює характерний звук. Коли проходиш через будь-які автоматизовані двері — теж є свій звук. Та тут навіть записали звуки, коли крутиш кубик Рубіка. А весь час на задньому фоні грають напружені мелодії, які не дають тобі забути, що ти розслідуєш загадкову справу, пов'язану зі зникненням людей та смертями.

Композицій тут не багато, але варто сказати про головну. Пісню "If You Let Me" написала спеціально для гри польська виконавиця Марія Комаса (Mary Komasa), і вона звучить у той момент, який запам'ятовується у голові найбільше, що тільки посилює емоції від гри.

Що не сподобалося

Серйозний мінус у грі всього один — погано реалізована навігація через карту. Натиснувши R1, у нас з'являється карта, на якій видно всі кімнати і коридори, які їх об'єднують. На цій карті є навіть жовтий індикатор, який показує наше місце розташування, тільки є декілька нюансів. Жовтий індикатор не завжди точно показує наше місце знаходження. У мене була ситуація, коли індикатор показував, що я далеко від цілі, я проходив декілька метрів і мій індикатор був прямо біля точки призначення. Як це працює? Можливо, цей баг виправлять після релізу, але це збивало з пантелику. Або мені могло показувати, що я йду одним коридором, а насправді то був зовсім інший, і я опинявся не в тому місці. Ще форт Соліс розділений на декілька рівнів, і коли гра просить тебе йти умовним коридором А, то він може бути на третьому рівні, а ти в цей час знаходишся на другому, і ось тут грі було б непогано натякнути, що тобі спуститися або піднятися. Якщо вже у нас гра з мінімальним інтерфейсом, то не обов'язково прокладати маршрут, як це роблять у іграх з відкритим світом. Я просто хочу, щоб карта мене не обманювала і показувала точне місцеперебування і вказувала, який рівень станції мені потрібен — цього було б більш ніж достатньо. А взагалі було б навіть весело, якби погану навігацію карту пояснили б тим, що на Марсі працює ворожий РЕБ (радіоелектронна боротьба — примітка редакції).

Але найбільше проблем з навігацією виникає на поверхні Марса, особливо вперше, коли ти ще не знаєш розташування будівель. Було б добре, якби розробники додали можливість вивести на екрані маркер, якщо ти довго шукаєш свою ціль. Наприклад, так робили Sony в The Last of Us, і це дуже допомагало. В усьому іншому, якщо ви готові грати в проєкт, де в основному треба ходити, серйозних мінусів немає.

П'ять речей, які потрібно знати про Fort Solis

• Fort Solis — психологічний трилер, створений у стилі серіалу
• У грі всього 4 епізоди, і її спокійно можна пройти за вечір
• Зірковий акторський склад дарує цій історії ще більше емоцій
• Unreal Engine 5.2 змусить вас розгяладти кожен об'єкт станції
• Розробники створили імерсивний досвід, який занурює у світ гри та мотивує повністю його дослідити

Fort Solis
Жанр	Sci-fi psychological thriller
Платформи	PlayStation 5, PC
Кількість гравців	Однокористувацька
Розробник	Fallen Leaf, Black Drakkar Games
Видавець	Dear Villagers
Час на проходження	3-5 годин
Дата виходу	22 серпня 2023

Для тих, хто хоче знати більше

• Місце для розвитку, знайомств та інді-ігор: фоторепортаж ігрової конференції Games Gathering 2023 в Києві
• Чи можна власноруч створити гру та продавати її в Steam? Історія Руслана "Ternox" Салікова та його гри STONKS-9800
• Гендрік Лессер (розробник гри Death from Above): Дуже хочу набити пику путіну, його друзям і всім, хто підтримує цю війну
• Божевільне життя дайвера, який працює у суші-барі: Огляд Dave The Diver — пригодницької інді-гри, яка вам сподобається
• Подорож з прибульцями у пошуках родини: Огляд емоційної інді-гри Somerville