Європейська Ariane 6 вивела на орбіту чергову партію супутників Amazon
Поки Ілон Маск (Elon Musk) продовжує засипати навколоземний простір своїми апаратами, Джефф Безос (Jeff Bezos) намагається не відставати, використовуючи для цього всі доступні потужності. Сьогодні, 30 квітня, європейська важка ракета-носій Ariane 6 успішно стартувала з космодрому в Куру, що у Французькій Гвіані. На борту перебували 32 супутники проєкту Amazon Leo (який ми більше знаємо як Project Kuiper), що мають стати частиною майбутньої глобальної мережі супутникового інтернету.
Запуск у тропіках: місія VA268
Старт відбувся точно за графіком, коли в Куру була шоста ранку. Для тих, хто стежить за успіхами європейського космосу, це вже сьомий пуск ракети Ariane 6. Цього разу використовувалася конфігурація Ariane 64 — це версія з чотирма твердотопливними прискорювачами, призначена для виведення найбільш важких вантажів. Оператором місії виступила компанія Arianespace, для якої цей контракт із технологічним гігантом є критично важливим для підтримання репутації головного космічного візника Європи.
План місії передбачав розгортання всієї партії супутників протягом двох годин після старту. Хоча офіційних звітів про стан кожного окремого апарата на момент написання матеріалу ще немає, сам факт успішного виходу ракети на задану траєкторію вже можна вважати перемогою. Ariane 6 — це не багаторазовий пристрій, як Falcon 9, проте вона залишається головним інструментом «стратегічної автономії» Європи в космосі.
Гонка за низьку орбіту
Проєкт Amazon Leo — це запізніла, але надзвичайно дорога відповідь на домінування Starlink. План Безоса вражає масштабами: створення угруповання з приблизно 3200 супутників. Щоб реалізувати цей задум, Amazon забронювала понад 80 запусків у різних операторів, включаючи United Launch Alliance та навіть своїх прямих конкурентів із SpaceX.
Для Amazon цей запуск є черговим кроком у спробі вкластися в жорсткі часові рамки регуляторів. Згідно з ліцензійними умовами, компанія має вивести на орбіту принаймні половину свого сузір'я до середини 2026 року. Кожен такий старт для Project Kuiper — це не просто логістика, а битва за виживання в ніші, де затримки коштують мільярди доларів.
Поки космічні гіганти змагаються за швидкість передачі даних з орбіти, наземні технології також намагаються стати ефективнішими. Наприклад, у Німеччині створили двигун без вихлопу, що використовує водень та аргон. Це нагадує нам, що поки одні підкорюють зірки, інші роблять наше життя на планеті чистішим.
