Сегодня в гостях у нашей рубрики
Люди за работой наш коллега, телевизионный журналист Виктор Литовченко, хорошо знакомый читателям
gg по передаче "Технопарк". Вам наверняка будет интересно хотя бы одним глазком заглянуть на телевизионную кухню. Передаю слово Виктору.
Усім привіт! Будучи господарем свого робочого стола, я спробую сам його і прокоментувати. Загалом до стола як такого у мене немає практично ніяких вимог. Достатньо простого робочого місця, але з єдиним побажанням – аби уся ця конструкція знаходилась максимально близько до знімального майданчику. І ближче, як то кажуть, нікуди:
Поряд – стіл директора нашої програми, пані Ірини, тому вона має змогу активно мене відволікати і заважати мені працювати. А отак, власне, виглядає наша студія «у реальному житті», Тут ми знімаємо і програму «ТехноПарк», яка базується в ефірі 5 каналу, і багато сюжетів для щоденної рубрики «Гаджети» (вона виходить з понеділка до п’ятниці в ранковому ефірі каналу «Інтер» десь так починаючи з 7:10).
Зі зворотного боку декорацій колись давно пацани повісили «фотографію фотографії» королівської подружньої пари Іорданії. Я сам колись випадково зфоткав цю фотку десь в Аммані, а потім ми надрукували її під час тесту фотопаперу. Зрештою, я давно вважаю себе шанувальником цієї правлячої родини, тому нехай ця фотка собі висить, навіть зважаючи на її невисоку художню цінність.
На стійці біля декорацій лежить наш живий символ – розбитий під час жорсткого тесту ноутбук. Час від часу ми впевнено його добиваємо. Знали би ви скільки він пережив!
Мій головний робочий інструмент: ноутбук Samsung SF510. Якимись надмірними технічними характеристиками він однозначно не похизується, але у нього є одна відверта перевага: гібридна графічна система. Коли мені треба виконати якусь важку операцію, задіюється потужніша відеокарта. А для щоденних банальщин вистачає і вбудованої графіки, яка ощадливіша до батареї. Урочисті логотипи виробників на більшості моєї техніки заклеєні або замальовані. Це вплив «Інтера», який не хоче зайвий раз піарити якісь бренди.
Покажу вам навіть робочий стіл свого ноуту. Здається, нічого секретно-кримінального…
Тут, звичайно, ціла купа покерних програм. Люблю цю гру і присвячую їй чимало часу. Загалом я «плюсовий» гравець – виграю більше, аніж програю.
Безпровідна мишка Logitech. Мишка як мишка, вона у мене уже кілька років. Рука до неї звикла, тому змінювати її не хочеться, навіть попри постійне застрявання коліщатка.
А це – мій ще один активний робочий інструмент (також із замазаним лого): Samsung Galaxy Note. Я чесно вважаю себе фанатом категорії «планшетофонів». Часто у якісь короткі зарубіжні поїздки беру лише його. Він мені і телефон, і планшет, і читалка, і телевізор, і фотоапарат. Якість фоток як для інтернет формату предостатня.
Під столом – сумка для ноутбуку Golla CAST Function. Подарунок собі самому на День народження (а заразом і на Новий рік – у мене вони, попри мою волю, злились воєдино). Хотів було купити собі Crumpler, але фіни мені більш подобаються своєю дизайнерською витонченістю. Crumpler хоч і практичніший, але якийсь грубоватий і туголобий.
Куточок з «бросматиком». Кілька аксесуарів для оперативного гриму: тональний крем, пудра, пензлик для обличчя. Гребінця, як бачите, немає, тому на деяких сюжетах волосся стирчить у різні боки. Каюсь… До речі, ці аксесуари у незнаючих людей викликають певні підозри. Нє, пацани, я не по тим ділам.
Поряд – також засоби догляду, але для електроніки. Чистилка Color Way – незамінна річ на зйомках. Вона ж – і зручна підставка для смартфону.
І, звичайно ж, гаджети, які ми знімаємо для своїх програм. Сьогодні це смартфон Sony Xperia S. Його тест ми знімали ще кілька місяців тому, а зараз готуємо на «Інтер» сюжет про NFC-мітки.
Купа різних текстів для начитки. Друкую собі крупним шрифтом, не менше 14-го кеглю. Так склалось, що, прийшовши на телестудію, іще молодим і зеленим. отримав для роботи поломаний монітор, який погано показував. Аби хоч щось побачити на екрані, доводилось збільшувати шрифт. А потім так і звик…
Поряд стандартна купа якихось шнурів та універсальних перехідників. Звідки вони тут беруться, я уже і не пам’ятаю. Але в роботі використовуються на всю котушку.
Флешки. Їх також тут завжди повно, і ними безсоромно та не питаючи дозволу користується уся студія.
Блокноти різних форм і конструкцій. Я їх дуже люблю, і часто ними користуюсь. Теж свого роду звичка, адже мій шлях у журналістику почався задовго до комп’ютерної ери. А от ручки поряд із ними ніколи, гадство, не знайдеш. До речі, я так і не розумію наших маркетологів, які люблять дарувати блокноти журналістам. Ними, окрім мене, динозавра, іще хтось користується?
Сувенірів мало. Колись дружина влаштувала мені взбучку за те, аби я не тягав хлам до хати – і так уже серванти повні. Тому з-за кордону вожу тільки особливо цікаві речі. Як, наприклад, оцей берберський барабан, куплений десь у пустельних районах Марокко. Він маленький, але справжній: глина і шкіра. Звучить голосно, гарно і глибоко. Коли хочеться зігнати злість, барабаню.
Чашка з самопальною емблемою піратської партії. Я – переконаний пірат. Беру активну участь у світовому піратському рухові і входжу у «ядро» українського піратського співтовариства.
Ще на моєму столі часто з’являються сторонні як для мене предмети. Їх постійно лишають тут оператори. Сьогодні вони порадували мене макролінзою (чую, як шелестять десь там у себе в комірчині, видно, її і шукають) і блендою. От вона тут – частий гість.
