Commandos: Origins обіцяла повернути нас у часи, коли гра вимагала плану, терпіння й холодної голови. Але за двадцять років багато змінилось. І не тільки у світі — в гравцях, у консолях, у тому, як ми сприймаємо складність, управління і навіть стратегію. Тож питання не в тому, чи вцілієш ти у цій війні. Питання в іншому: чи витримаєш бій із камерою, інтерфейсом і натяком на сюжет, який хоче, але не завжди може?
Швидкий перехід
- Шість тіней, що сформували жанр RTT
- Ті самі командос, до того, як вони стали легендами
- План, карта, 17 спроб: як працює геймплей у Commandos: Origins
- Місія ускладнюється: проблеми, баги і те, що змушує зітхати
- Кому підходить Commandos: Origins
Шість тіней, що сформували жанр RTT
Якщо ви не застали ті часи, коли Commandos запускався з CD, а кожна місія починалась зі слів «Це буде складно», то ось короткий курс молодого командос: ця серія — піонер у жанрі тактичних стратегій у реальному часі (RTT), де гравець не просто керує солдатами, а будує сценарій виживання в умовах, де один зайвий крок означає фіаско.
Для 1998 року у "Commandos: Behind Enemy Lines" була чудова графіка. Ілюстрація: Steam
Commandos не був про стрілянину. Він був про аналіз патрулів, запам’ятовування радіусів зору, відволікання уваги, обхід з тилу і втечу на останньому подиху.
Це була головоломка, замаскована під військову операцію.
І саме тому гравці закохались у неї. Перша гра вийшла у 1998-му. Потім — продовження, експансії, навіть 3D-спроба (Commandos: Strike Force), яка… ну, краще забути, як спецоперацію, що провалилась на брифінгу. Після цього серія замовкла на майже два десятиліття.
Усе змінилось у 2018-му, коли німецький видавець Kalypso Media викупив права на серію. Це та Kalypso, яка видавала такі ігри як Tropico, Disciples і Railway Empire. Коли представники видавця випустили заяву: «Ми повернемо Commandos!» — гравці перелякались.
Бо подібні обіцянки часто закінчуються або мобілкою, або якимось казуальним ремейком зі спрощенням до рівня калькулятора.
Але компанія Kalypso пішла іншим шляхом: створила у 2020 році окрему студію Claymore Game Studios, спеціально під Commandos. Названа, до речі, на честь великого шотландського меча (його включили до логотипа студії), а ще цю назву носить відома протипіхотна міна — і це символічно. Бо ця команда взялась не за ремастер, а за нову гру, з повним перезапуском на сучасних рейках. Claymore — це нова команда з амбіціями: сучасна графіка, максимальна повага до оригіналу, кооператив, новий рушій (Unreal Engine 5), і при цьому — спроба зберегти суть.
Ті самі командос, до того, як вони стали легендами
Commandos: Origins — це приквел. І якщо ви подумали: «О, клас, нарешті дізнаюсь, як вони зібрались у команду», — то так, дізнаєтесь. Але не очікуйте розгорнутої військової драми з флешбеками і сльозами під дощем. Тут усе подається через місії, діалоги й поступове занурення, а не катсцени на 20 хвилин.
Події гри охоплюють ранні роки Другої світової війни — ще до того, як Green Beret став Green Beret’ом, а Sniper встиг зробити свій перший «one shot, one kill». Географія місій широка: від замків і укріплень на заході Європи до пустель Північної Африки.
Сюжетно — це історія формування тієї самої команди, яку ми пам’ятаємо ще з кінця 90-х. Але тепер кожен персонаж отримує більше уваги. Командосів усього шість, і вони різні як ніч і день:
- Зелений берет Джек О'Хара (Jack O’Hara) — важкий, мовчазний, ріже ножем краще, ніж дипломати словами. Його не треба вчити воювати.
- Снайпер Сер Френсіс Т. Вулрідж (Sir Francis T. Woolridge) — британський аристократ з гвинтівкою і глузливою манерою мовлення.
- Водій Сід Перкінс (Sid Perkins) — мужик із характером, за кермом вантажівки — бог. На полі бою — трошки менше.
- Морський піхотинець Джеймс Блеквуд (James Blackwood) — водолаз, жаба, експерт по роботі у воді й ножем. Якщо місія вимагає плавання — це його момент.
- Сапер Томас Хенкок (Thomas Hancock) — вибухівка, міни, «бум». Іноді думає перед тим, як щось підірвати. Інколи — ні.
- Шпигун Рене Дюшан (René Duchamp) — костюм, фальшиві документи, отрута. І, мабуть, найефективніший спосіб уникнути бою взагалі.
Кожен із них має свої інструменти, слабкі й сильні сторони, і саме з цього формується геймплейна мозаїка. Origins не просто повертає їх, а дає можливість подивитись, як вони стали командою, навіть якщо це подається через виконання чергової місії по захопленню радіостанції, а не душевну розмову біля багаття.
План, карта, 17 спроб: як працює геймплей у Commandos: Origins
Після кількох хвилин у Commandos: Origins стає зрозуміло — це не екшен, не стратегія у класичному розумінні і точно не шутер. Це тактична головоломка у реальному часі, де тобі дають шість персонажів, кілька десятків нацистів і одне завдання: пройти все так, щоб ніхто не почув, не побачив і не залишився живим (окрім тебе).
Кожна місія — це закрита пісочниця з фіксованим завданням: підрив мосту, звільнення полонених, підрив радарної станції, знищення техніки, викрадення інформації, евакуація. Часто — все одразу.
Загалом Commandos: Origins — це спроба зробити класику адаптованою для сучасного гравця, але без перефарбовування всього в «казуальне». Загалом я нарахувала п'ять відмінностей гри від її культових попередників:
Кооператив — вперше за всю історію серії
Головна фішка, яку підкреслювали в кожному анонсі — кооператив на двох гравців. Гра дозволяє розділити команду, і кожен гравець керує своїми персонажами — локально або онлайн. Це, з одного боку, додає драйву: синхронне виконання дій тепер живе партнерство. Але з іншого — не всі місії зручно адаптовані під кооперативний режим, і якщо один гравець трохи не в темі, то другий просто виконує всю роботу сам.
Командна робота в дії (Command Mode 2.0)
У тебе шість командосів, і кожен має свої здібності, свій набір інструментів, свій стиль. Це не персонажі в стилі «цей стріляє трохи сильніше». Ні. Тут Зелений Берет не вміє плавати, а Шпигун не може битися, і якщо ти забудеш цю деталь — доведеться вантажити сейв.
Командна робота — ключ до успіху. Часто треба синхронізувати дії одразу кількох героїв: Снайпер виносить охоронця на вежі, поки Шпигун проходить через КПП у ворожій формі, а Морський Піхотинець тим часом випливає з річки, щоб замінувати човен. Це не вигадка — це типова місія.
Щоби реалізувати таке, у грі є новий Command Mode — механіка, яка дозволяє запрограмувати дії кількох персонажів, а потім виконати їх одночасно. Це не зовсім новинка, але тут він отримав значне покращення: зручне інтерфейсне планування, можливість одразу побачити, що саме робитиме кожен персонаж, і виконати всі дії одночасно. Тобто, справді можна влаштувати синхронний наліт на трьох охоронців і не спітніти в процесі.
Командна робота Зеленого Берета та Морьского Піхотинця. Ілюстрація: Kalypso
Свіжі декорації: новий рушій і вертикальність
Гра створена на Unreal Engine 5, і це видно. Освітлення, деталізація, нові текстури — все стало візуально приємнішим, хоч іноді й не стабільним. Плюс — новий рівень вертикальності: дахи, балкони, платформи — тепер можна і потрібно використовувати висоту як тактичну перевагу. Особливо приємно це працює у зв’язці з снайпером або Морським Піхотинцем.
Новий інвентар: простіше, але бідніше
У класичних частинах кожен персонаж мав свій інвентар — усе треба було носити, передавати, рахувати патрони, ділити ножі. У Origins це значно спростили: ключові предмети тепер вбудовані в інтерфейс персонажа, і не треба займатись менеджментом речей. Це, звісно, зручно для новачків, але фанати сумують за гнучкістю.
Ключові предмети тепер вбудовані в інтерфейс персонажа. Ілюстрація: Kalypso
Більше підказок — більше геймерів?
У ворогів тепер показуються не лише конуси зору, а й зони, де вони можуть почути шум. Для когось це спрощення, для когось — зручність, яка зменшує фрустрацію. Це той випадок, коли гра обирає бути доступною, а не безкомпромісною. І це, насправді, правильно. Принаймні, поки ви не граєте на максималці.
У ворогів тепер показуються не лише конуси зору, а й зони, де вони можуть почути шум. Ілюстрація: Kalypso
Місія ускладнюється: проблеми, баги і те, що змушує зітхати
Commandos: Origins не можна назвати поламаною грою — це не катастрофа рівня «гра не запускається». Але в неї є певний набір ран, через які кожна операція часом відчувається як бойове завдання не тільки для персонажів, а й для гравця. Формально все працює. Але іноді хочеться просто — щоб працювало краще.
Commandos: Origins — це як спецоперація, яку добре спланували, але хтось забув захопити батарейки для бінокля.
Геймпад: головний ворог місії
Серйозно, якщо в грі є справжній антагоніст — то це управління на консолях. Commandos: Origins намагається перенести мишково-клавішну тактику на геймпад, і виходить… ну… у стилі «натисніть п’ять кнопок, щоб кинути камінь не туди». Інтерфейс, який на ПК працює швидко і зрозуміло, на геймпаді перетворюється на комбінаційну головоломку, де іноді легше перезапустити місію, ніж згадати, як призначити дії у Command Mode.
На ПК все працює швидко і зрозуміло. Ілюстрація: Kalypso
Баги — не смертельно, але дратує
Більшість проблем частково вже патчать, але слід залишився. Особливо у тих, хто зіграв у перші дні. На старті були проблеми з:
- зависанням персонажів у дверях;
- ворожими патрулями, які поводяться неадекватно (або суперуважно, або повністю сліпі);
- анімаціями, які раптово відмовляються від реальності;
- зникненням предметів або героїв після кооперативних сесій.
Інтерфейс із натяком на клаустрофобію
Так, він мінімалістичний. Так, зручний на перший погляд. Але під час складніших місій починає дратувати. Іноді просто не видно, що зараз вибрано, а іноді доводиться вручну перепризначати дії, які гра могла би інтуїтивно обробити. Особливо це боляче, коли все вже зведено до секунди таймінгу — і твій персонаж замість ножа бере флягу.
Мінімалістичний інтерфейс під час складніших місій починає дратувати. Ілюстрація: Kalypso
Кооператив, який працює... майже
Онлайн-режим — крута фіча. Але вона має свої нюанси. Тобто, технічно все працює, але емоційно — ні. Особливо якщо ви з другом вирішили зіграти «на чилі». Наприклад, розподіл персонажів не завжди зручний (особливо якщо один гравець знає гру, а інший тільки зайшов). Синхронізація дій буває кострубатою. Після втрати звʼязку з другом — привіт, автосейв пів години тому.
Відчуття сирості
Загалом складається враження, що гру випустили на півкроку раніше, ніж треба. Не критично, але відшліфованість — не її сильна сторона. А в грі, де кожен піксель патрульного має значення — це втрата, яку важко пробачити.
Кому підходить Commandos: Origins
Commandos: Origins — це гра, яка просить не так багато: уваги, терпіння і трохи поваги до процесу. Але й віддає чимало. Якщо ти готовий до повільного темпу, точних дій і кількох поразок перед перемогою — вона тобі зайде. А якщо ні — може, краще залишитись у тилу.
"Люблю дивитись як воно горить". Ілюстрація: Kalypso
Ветерани, але наберіться терпіння — Якщо ти грав у Commandos: Behind Enemy Lines, Men of Courage і Beyond the Call of Duty, якщо памʼятаєш про зони зору й перетягував трупи клік за кліком — ця гра для тебе. Ти відчуєш, що світ знову на своєму місці: quick save, quick load, повтор, план, перемога. Але треба врахувати, що деякі фішки прибрали (старий інвентар, хардкорна точність), а геймплей адаптовано під сучасного гравця. Тому 100% того самого кайфу — не буде. Але буде знайомий присмак.
Новачки, якщо готові думати — Commandos — це не гра на розслабоні. Це гра про вичікування, аналіз і холодну логіку. І якщо ти виріс на Call of Duty або асоціюєш слово «тактика» з quickscope — треба звикати. Але хороша новина: Origins дає шанс увійти поступово. Кампанія не кидає одразу у пекло, є візуальні підказки, механіки логічні. Просто доведеться думати. І помилятись. Багато.
Гравці в кооперативі, якщо довіряєш напарнику. Кооператив — це завжди круто, але тільки якщо у вас із другом однакова ігрова хімія. Якщо хтось із вас звик ламати двері з ноги, а інший — по півгодини чекає ідеального моменту, то через 30 хвилин у вас буде не спільна перемога, а холодна війна. Кооп тут працює, але це не «ха-ха, пограємо». Це «уважно, злагоджено, мовчки і краще з мікрофоном».
Застереження для гравців з геймпадом. Якщо ти граєш на Xbox або PlayStation — будь готовий, що ця гра не про тебе, а про клавішника. Геймпад тут працює, але часом виглядає так, ніби його запхали сюди вже після всього іншого. Планування дій, перемикання між персонажами, точне позиціонування — все це вимагає влучності, якої геймпад не дає. Якщо ти мазохіст — можна. Якщо хочеш комфорту — не варто.
5 причин звернути увагу на Commandos: Origins
- Повернення культової серії, яка сформувала жанр тактичних стратегій у реальному часі
- Кожна місія — головоломка, яку приємно вирішувати навіть втридцяте
- Командна механіка з шістьма унікальними персонажами — як окремі інструменти в швейцарському ножі
- Command Mode і кооператив дозволяють влаштовувати справжній стелс-балет
- Нова графіка, вертикальність і деталізація локацій, які справді оживають
5 причин чому Commandos: Origins можна пропустити
- Геймпад — це біль. Серйозно, краще не ризикуй без мишки
- Баги і технічна сирість на старті можуть зіпсувати перше враження
- Інтерфейс не завжди інтуїтивний, особливо в напружені моменти
- Кооператив нестабільний, вимагає хорошого напарника і залізного терпіння
- Гра повільна і усвідомлена, якщо чекаєш динаміки — будеш нудьгувати
Для тих, хто хоче знати більше
- Досліджуємо гру South of Midnight: поки гравець в’яже світ нитками магії, гра вʼяже йому нерви бойовою системою
- Досліджуємо гру: "The First Berserker: Khazan"— soulslike, що хоче стати чимось більшим
- Assassin’s Creed Shadows: нарешті щось нове чи просто самураї замість вікінгів?
- Огляд Koira — ніжної 2D-історії, що пробирає до кісток
- Історія Джона Кармака: батько всіх шутерів
Авторка лонгрідів про комп'ютерні ігри. Граю у відеоігри та цікавлюся розвитком гейм-індустрії з 2004 року. Мені цікаво не просто проходити ігри, а досліджувати, як вони створювались, чому стали успішними чи навпаки. Що нового дали цьому світу і завдяки чому.
