Досліджуємо Revenge of the Savage Planet: суперклей з гною, платформінг і корпоративна сатира

Revenge of the Savage Planet — продовження гри 2020 року "Journey To The Savage Planet", яке виглядає як корпоративна помста, загорнута в слиз і платформінг. Гравця знову викидають на планету AR-Y 26, тепер у статусі звільненого офісного бійця, озброєного сарказмом, гноєм і залишками корпоративних ґаджетів. Розробкою займається Raccoon Logic — команда, яка зібралася з уламків Typhoon Studios після того, як Google проковтнув студію й закрив. Тут «Revenge» працює на два фронти: сюжетна історія про помсту корпорації Alta Interglobal, і реальна творча реінкарнація команди, яка повернула свою гру й зробила її ще злішою, слизькішою й колючішою.

Швидкий перехід

• Заглиблення в корпоративні махінації та комедійний хаос
• Основні ігрові механіки та системи
• Планетарний майданчик: екскурсія системою Savage
• Кооперативні пригоди: ділимося хаосом
• Критичний погляд: продуктивність та технічні аспекти
• Для кого ця гра

Заглиблення в корпоративні махінації та комедійний хаос

Синопсис сюжету: Від цінного працівника до міжгалактичного вигнанця

Сюжет Revenge of the Savage Planet починається з класичної корпоративної зради, тільки в антуражі абсурдної наукової фантастики. Гравець — дослідник, якого колись найняла Kindred Aerospace — вирушає в місію з кріосном. Прокидається він через 107 років у галактиці, яку вже встигли переформатувати. Kindred поглинута мегакорпорацією Alta Interglobal, місію визнано занадто дорогою, спорядження розкидане по новій зірковій системі, а самого героя звільняють через відео з формулюванням «ви більше нам не потрібні».

Опинившись у дупі всесвіту — а саме в імпровізованому житлі під назвою NuFlorida на планеті Stellaris Prime — гравець має чітку мету: вижити, дослідити території, зібрати уламки свого спорядження й відправити відповідь Alta Interglobal у найкращих корпоративних традиціях — із вибухами. Історія розгалужується на три основні сюжетні лінії: пошук спорядження, союз із колишнім CEO Kindred — Мартіном Твідом (Martin Tweed), який теж має рахунки з Alta, та відновлення старого корабля Javelin, що стане ключем до втечі з цього міжгалактичного рабства. Усе це працює як сюжетний мотор, що штовхає гравця вперед і паралельно сипле злобною сатирою на корпоративні порядки.

Ключові гравці корпоративної ворожнечі: Твід проти Гаррісона

У центрі всієї цієї корпоративної вакханалії — два CEO з амбіціями на галактичний розмах. Мартін Твід, колишній очільник збанкрутілої Kindred Aerospace, повертається у формі «божевільного професора з зайвою вагою» й починає власну хрестову війну проти нової корпорації-загарбника. Він стає ключовою фігурою в сюжетній лінії, присвяченій викриттю махінацій Alta Interglobal.

На іншому кінці рейкового офісу — Гюнтер Гаррісон (Gunther Harrison), CEO Alta Interglobal, відповідальний за поглинання Kindred і за те, що гравець прокинувся в кривому куточку космосу без роботи й без зарплати. Їхня ворожнеча описується як «міжзоряний корпоративний конфлікт» — масштабне протистояння, яке визначає сюжетну вісь гри. Це історія про андердога: колишній бос-невдаха і гравець проти імперії у блискучому костюмі з золотим бейджем.

Фірмовий гумор Дикої Планети

Гумор у Revenge of the Savage Planet — не фоновий елемент, а двигун усього, що відбувається.

Гра відверто глузує з корпоративної жадібності, офісного кретинізму й бюрократії, яка могла б вкластися у Всесвіт Кафки.

Це видно у всьому — від ігрової термінології до реклам вбудованих у світ: інвестиційні компанії-смітники, фірми з «криптовалютою стародавнього зла» і туалети, що скидають відходи прямо на босів.

Виділяється формат живих відеовставок — оголошення, трейлери й товарна маячня, які програються в хабі гравця. За стилем це близько до «I Think You Should Leave» або «Tim Eric» — огидно смішно. Бургер, що розбризкує сік тобі в обличчя; унітаз-помста — усе це працює на атмосферу абсурду. Тон гри називають «радісно абсурдним» — від істот на кшталт Babutt (зад замість обличчя) до анімації бігу, яка ніби створена на спір.

Гравця супроводжує робот EKO, який видає коментарі в дусі GLaDOS — дотепно, іноді зухвало. Частоту його реплік можна налаштувати, бо дехто в захваті, а дехто хоче натиснути кнопку «вимкнути сарказм». Юмор часто переходить на територію «гумору кишківника»: слиз, кал, блювота, жуки-гівнюки і пердіння — усього з надлишком. Цей пласт викликав суперечливу реакцію критиків: одні сміялись, інші просили милосердя.

Та за цим стоїть дещо більше. Сатира гри — особливо в live-action вставках — читається як цілеспрямована критика сучасної культури роботи й споживацтва. Усе це стає ще цікавішим, якщо згадати історію самих розробників, які пройшли крізь корпоративну м’ясорубку. Навіть вбивства милих істот (необхідні для прогресу) мають гіркий присмак: ти дієш як агент системи, знищуючи щось невинне заради прокачки. Це створює напругу між веселим геймплеєм і тривожними наслідками — мовчазне питання «а хто ти тут насправді?» гра ставить між рядків.

Те, що гумор викликає полярні відгуки — від «чудово» до «надокучливо» — лише підкреслює, що тут не йшли на компроміси. Стиль ближче до «Rick and Morty» ніж до універсального стендапу. Raccoon Logic зробила ставку на власний тон — зухвалий, дивакуватий і гострий. 

Розробники не намагаються сподобатись усім — і саме тому ця гра має характер.

Основні ігрові механіки та системи

Новий погляд: зміна перспективи від третьої особи

Одне з найпомітніших оновлень у Revenge of the Savage Planet — перехід з першої особи на вигляд від третьої. Це рішення серйозно вплинуло на геймплей і структуру гри. Насамперед, такий кут огляду значно покращив платформінг. Гравці і самі розробники відзначають, що тепер легше оцінити розташування персонажа в просторі, бачити його ноги, стрибати точніше й менше матюкатися під час головоломок.

Камера позаду також відкрила простір для вираження: гравець бачить свого героя в усій красі — з усіма налаштуваннями зовнішності, костюмами, дурнуватими анімаціями та німим гумором. Персонаж оживає через рухи, навіть якщо мовчить як риба. І це додає грі шарму, якого їй бракувало б у старому вигляді з рук.

Щодо боїв — тут думки розділилися. Хтось вважає, що огляд став кращим і бої стали більш читабельними. Інші — що втратилась частина хаосу, характерного для оригіналу. Деякі взагалі твердять, що зміна відірвала гру від духу Metroid Prime, на який рівнялася перша частина. Проте розробники Raccoon Logic чітко заявили: перехід був навмисним — щоб покращити платформінг, показати анімації і розкрити яскравий світ гри у всій красі.

Попри схвальні відгуки про механічні покращення, новий ракурс — це все ж зміна напрямку. Перша частина отримала багато любові саме за імерсивність першої особи й сканування чужого світу. У Revenge гра більше схиляється до 3D-платформера, орієнтованого на ширшу аудиторію. Частина фанатів Journey може сприйняти це як відхід від особливого стилю, але розробники пішли на цей ризик свідомо — щоб розвивати серію, навіть якщо для цього довелось змінити кут огляду й тональність.

Дослідження та подорожі: ваш міжпланетний інструментарій

Дослідження — основа Revenge of the Savage Planet, і для цього гравцю дають цілий арсенал здібностей і ґаджетів, які з часом лише розширюються. Біг, стрибки (з удосконаленням аж до потрійного), стрільба, ковзання по енергорейках, перекати, ковзання на дупі — стандартний набір доповнюється батогом, який слугує одночасно зброєю, ласо й гаком для зачеплення. Навіть EKO, ваш саркастичний супутник, може перетворитися на планер. А ще — магнітна вилка для руди, насіння для роз’їдання застиглого соку й інші техно-іграшки для взаємодії з середовищем.

Повернулась і система сканування, знайома з першої частини — механіка у стилі Metroid Prime. Сканер допомагає вивчати флору, фауну, слабкі місця ворогів і видає описи з дозою гумору або тупих каламбурів. Крім розваги, сканування відкриває квести, дослідження та підвищує науковий рівень гравця — з новими можливостями та спорядженням на горизонті.

Світ гри побудований за логікою Metroidvania: щоб рухатися далі, потрібно знаходити нові інструменти й здібності. Вони відкривають доступ до раніше закритих зон, стимулюють повертатися до старих локацій і вибивати максимум з кожної планети. Цикл «знайшов — прокачався — відкрив нове» тримає в тонусі й змушує копатися всюди, навіть там, де слиз вже давно зсохся.

Слиз, зброя та захвати: боротьба та взаємодія істот

Бойова система в Revenge of the Savage Planet тримається на комбінації бластера, ближніх атак і активного використання навколишнього середовища — передусім, різних типів слизу. Основна зброя — апгрейджуваний плазмовий пістолет, який стріляє як дрібними «пю-пю», так і зарядженими «ПЕУ!» пострілами. Його можна доповнити активним перезаряджанням у стилі Gears of War. У ближньому бою працює електробатіг: б’є, шокуючи, і дозволяє ловити істот на ласо. До цього додаються елементальні гранати й інші вибухові розваги.

Головна фішка — слизові механіки. Гравець має у розпорядженні 3–4 типи слизу з унікальними властивостями, які впливають на бої, головоломки та хаос загалом:

• Сірий / металічний — проводить струм, живить об’єкти, закриває електричні ланцюги, а на землі — смажить ворогів.
• Червоний / вогняний — підпалює все живе й неживе. Особливо ефективний у парі з зеленим.
• Зелений / слизький — перетворює підлогу на ковзанку для всіх. Якщо додати вогню — отримаєш феєрверк із шматків.
• Синій / водяний — змиває інші види слизу або викликає реакції, наприклад, підриває істот типу Mito Slime.

Ці типи слизу працюють як частини єдиної ігрової системи, що заохочує експерименти. Наприклад, сірий слиз проводить струм до механізмів, зелений перетворює арену на ковзанку, а червоний усе підпалює — і разом це створює вибуховий ефект. Гравець може комбінувати елементи для створення пасток і тактичної взаємодії в кооперативі: один стелить слиз, інший підпалює.

Рівні поступово перетворюються на клейку катастрофу, а бої — на інженерну імпровізацію.

Це додає глибини та драйву в стилі: «А що буде, якщо тут усе залити?» — і гра така: «Ану, покажи».

Взаємодія з істотами та полювання на них — одна з ключових механік гри. У світі Revenge of the Savage Planet мешкає понад 70 різновидів істот, включаючи варіації. Більшість поводиться мирно, поки їх не роздратувати (розробники чесно кажуть: «це не шутер»). Сканування допомагає знаходити слабкі місця — зазвичай це потрібно для ефективного захоплення. Батіг у руках гравця перетворюється на ласо, яким можна спіймати цілу колекцію дивних форм життя. Усе це добро потрапляє до загонів біля бази гравця й використовується для досліджень, прокачування й розблокування нових можливостей.

Деякі істоти мають власні фішки: Наприклад, Mito Slime ділиться на менших, якщо його бити, а інопланетні кури вибухають електроенергією при влучанні — ідеально для розв’язання головоломок із навколишнім середовищем.

Модернізація та кастомізація: як стати міжгалактичним барахольщиком

Прогрес гравця в Revenge of the Savage Planet тісно пов’язаний з системою апгрейдів спорядження. За виконання експериментів, сканування флори й фауни та документування відкриттів підвищується науковий рівень, що відкриває доступ до нових поліпшень. Ці апгрейди впливають не тільки на характеристики — багато з них дають нові здібності та дозволяють потрапити в недоступні раніше зони, працюючи за принципом Metroidvania. Частина оглядачів зауважила, що деякі апгрейди пов’язані з доволі умовними завданнями або чеклістами, що може трохи знижувати темп гри для частини гравців.

Окрім бойових і функціональних оновлень, є чим розважити свого внутрішнього колекціонера. Базу гравця — космічний трейлер або просто Habitat — можна кастомізувати меблями, дивними приборами й прикрасами. Їх купують за «купончики Alta» або іншу валюту, розкидану по планетах. Цей аспект гри мотивує досліджувати кожен закуток, щоб зібрати трофеї з істот, химерні рослини, незрозумілі камені та поставити їх як нагадування про свої пригоди.

Не забули й про візуальну самовираженість. Гравці можуть змінювати костюми, розблоковувати нові скіни й колірні схеми. Є навіть костюм із Dave the Diver та ексклюзивні образи типу «HOTT WHIZ» і «Trash Panda», які доступні через певні видання або передзамовлення. Уся ця система оновлень і кастомізації додає грі глибини — гравець виживає, досліджує, облаштовує свій дивакуватий простір і залишає слід у цьому липкому всесвіті так, як йому заманеться.

Планетарний майданчик: екскурсія системою Savage

Revenge of the Savage Planet розширює межі всесвіту: замість однієї планети, як у першій частині, гравцям дають цілу багатопланетну систему. У грі є чотири основні планети для дослідження, плюс натяки на п’яту (чи більше). Кожна з них має унікальну естетику, своїх монстрів і чітко відчутну "ручну роботу" у дизайні. Переходи між локаціями на одній планеті відбуваються без завантажень, що додає динаміки.

Такий масштаб додає варіативності, але водночас змінює загальну структуру гри. Критики зауважують, що розгалужена система світів може зробити основну сюжетну лінію більш лінійною, а дизайн окремих рівнів — менш деталізованим і щільним у порівнянні з компактною та складно сплетеною ARY-26 з оригіналу. Класична Metroidvania-механіка «ключ-двері» залишилася, але в умовах міжпланетної подорожі вона працює інакше. Деякі оглядачі прямо пишуть, що розширення географії автоматично зменшило взаємопов’язаність світів.

Що відомо про планети:

• Stellaris Prime — стартова точка, заросла джунглями та щільною флорою. Тут мешкають Brainard (грибний мозок), летючі Slitherflies, пухкі Raccocco (і їхні агресивні родичі Alpha Raccocco), бойові Жуки, броньовані Fecal Beetle, злі Trickle, слизові Mito Slime та головний хижак — Hognork, потрібний для сюжету та прокачки батога.
• Xephyr — пустельна планета, де треба стріляти в курей, які вибухають електрикою й живлять місцеві пристрої.
• Zenithian Rift — елементальний хаос із вогняними й крижаними зонами, де пейзажі виглядають як зі спору між Прометеєм і Ельзою.
• Четверта планета (назва не фіксується) — рівнини, віддалені скелі, масштаб і відкритий простір. На слабших ПК трапляються просадки FPS, але грати можна.

Екологічні виклики

Кожна планета в Revenge of the Savage Planet виконує роль повноцінного ігрового простору з унікальною флорою й фауною, які впливають і на атмосферу, і на геймплей. Гравців заохочують сканувати й каталогізувати все підряд. Наприклад: дерева, що випускають галюциногенні спори й спотворюють зір під час бою; пружні фіолетові гриби, які використовуються для платформінгу; агресивні вордрили, такий собі Babutt із задом замість обличчя, і Bonefly — кістляво-крилате непорозуміння, яке краще не дратувати.

Головоломки навколишнього середовища — обов’язковий елемент дослідження. Щоб просунутись далі, доведеться комбінувати логіку, здібності й арсенал слизу. Наприклад: передати струм від зарядженого гриба до енергопосту, зламати тиск у трубі, щоб пробити підлогу, або використати «електричних курей» на Xephyr у парі з фіолетовим слизом для запуску кількох джерел живлення.

Світ гри наповнений неочікуваними загрозами. У промо гри згадувалися «натякаюча фауна» та «проблемне ПЗ» як потенційні перешкоди. Перше — це явно Babutt та подібні біологічні жахи з сумнівною анатомією. А от «проблемне програмне забезпечення» звучить загадковіше. З огляду на історію студії (Google спершу купила, а потім закрила Typhoon Studios), можна припустити, що це — іронічна пасхалка. Ймовірно, у грі будуть багоподібні вороги, збої інтерфейсу, «зламані» рівні чи ШІ, який поводиться як техпідтримка о третій ночі. Це чудово вписується в сатиру гри й може бути тонким реверансом до минулого команди розробників у великому техносвіті, де все ламається саме тоді, коли не можна зберегтись.

Кооперативні пригоди: ділимося хаосом

Revenge of the Savage Planet значно сильніше фокусується на кооперативній грі, ніж попередник. Деякі критики вже називають її одним із найвеселіших спільних пригодницьких досвідів 2025 року. У грі реалізовано кілька режимів гри вдвох, які дозволяють розділити увесь цей бардак із другом:

• Онлайн-кооператив: до двох гравців, гра через інтернет. На PlayStation для цього потрібна підписка PlayStation Plus.
• Локальний спліт-скрін: рідкість у сучасних релізах, але тут він є й працює напрочуд плавно. Два гравці на одному екрані — ідеально для дивана, пива й гуркотіння слизу.
• Кросплатформенна підтримка: можна грати з друзями, навіть якщо у вас різні пристрої — мінус ще одна перепона.

Кооперативний режим значно збагачує гру: додає спільного сміху, командної роботи й нових способів розгрібати проблеми разом.

Спліт-скрін робить гру зручною для батьків, які хочуть пройти гру з дітьми, паралельно навчаючи й допомагаючи.

Ігрова механіка, особливо система слизу, чудово працює в парі: один розливає пальний слиз, інший підпалює; один підкидає істоту, інший стріляє в неї на льоту. Не забули й про трохи підступності — наприклад, пастки зі слизу, які можна підкласти товаришу по грі, якщо хочеться трохи посміятись його коштом.

Попри загальну хвилю схвалення, деякі оглядачі гри дивляться на кооператив критичніше. Зокрема, є зауваження, що режим гри вдвох виглядає як додаток або «післядумка». Однією з головних претензій стало надмірне базікання NPC (передусім EKO), яке ускладнює комунікацію між гравцями. Через це часом важко слідкувати за цілями або сприймати сюжет.

Водночас розробники не раз підкреслювали, що кооператив був у планах «із самого початку». Підтвердження цьому — технічно складна реалізація спліт-скріну, підтримка кросплатформ і самі ігрові механіки, які добре працюють у парі (особливо зі слизом). Очевидно, команда прагнула повернути ту саму «ностальгічну радість гри на одному дивані». Тож критика кооперативу може стосуватись не глибини самої системи, а скоріше способу подачі сюжету. Коли персонажі постійно щось говорять, а два гравці паралельно обговорюють, що саме зараз вибухнуло в них під ногами, сюжетна інформація може губитися. Механіки кооперативу працюють добре, але наративна подача поки не завжди встигає за ігровою динамікою.

Критичний погляд: продуктивність та технічні аспекти

Revenge of the Savage Planet стартувала з доволі теплим критичним прийомом — особливо на ПК, де гра отримала Metascore 80 балів на основі перших 15 рецензій. Близько 67% з них — позитивні, решта — змішані. Суто негативних оцінок на старті не зафіксовано. Критики називають гру «вибуховим сиквелом», «впевненим продовженням» і «істотним кроком уперед» у порівнянні з оригіналом.

Найбільше хвалять головоломки, платформінг, дизайн істот, кооператив, дослідження світу та структуру рівнів.

Але медаль блищить не з усіх боків. Юмор — головна зона розбіжностей: одні називають діалоги блискучими, інші — кривляться від грубих жартів і пердежних вставок. Сатира на корпорації теж не всім зайшла: для когось це точне влучання, для інших — занадто нав’язливо. Частина критиків вважає вступні години надто «порожніми» — поки гра не набирає обертів. Бої часом сприймаються як зайвий шум під час дослідження, а дехто сумує за перспективою від першої особи з оригіналу. Скарги також стосуються перевантаженого інтерфейсу, бек-трекінгу і поодиноких фризів. А щодо кооперативу — навіть з усіма фішками й спліт-скріном — дехто побачив у ньому «додаток до синглу», а не повноцінний режим.

На противагу цьому, перші гравці в Steam поставилися до гри дуже прихильно: всі 17–23 ранніх користувацьких відгуки — позитивні. Що буде далі — покаже час, але старт у Raccoon Logic вийшов гучним і слизьким у хорошому сенсі.

Візуальний стиль

Revenge of the Savage Planet стабільно отримує компліменти за яскраву й впізнавану візуальну подачу. Гру описують як «калідоскопічно кольорову», «насичену» й «візуально багату». Вона поєднує мультяшну стилізацію з перебільшеними анімаціями, які нагадують Looney Tunes — саме це й формує комічний тон усієї історії. Моделі світу й персонажів гротескно деталізовані, а технічна частина, зокрема відстань промальовки (особливо в джунглях), заслуговує окремої похвали. Весь стиль гри працює на одне: створити енергійний, візуально шалений світ, у якому слиз, вибухи й кури з електрикою виглядають гармонійно.

Звуковий дизайн

Звук тут не фоновий додаток, а частина світостворення. Навколишні ефекти звучать переконливо: джунглі шурхотять, кроки змінюються залежно від покриття, і це все створює приємне аудіальне середовище. Саундтрек — електронний з відтінком вестерну, дивний, як і має бути. Хоча деякі рецензенти зізнаються, що бойова музика з часом починає набридати. Озвучення ж отримує суцільні похвали: «чудове», «смішне», «акуратно подане». Саме голоси персонажів несуть на собі більшу частину гумору та оживляють цей карикатурний всесвіт

Технічний стан і продуктивність

На ПК Revenge of the Savage Planet працює стабільно, навіть на не найновішому залізі. Наприклад, RTX 2070 витягує гру на ультра-настройках у 1080p — загалом без проблем. У деяких графічно насичених сценах помічали дрібні підфрізи, особливо на четвертій планеті з відкритими рівнинами й далекими краєвидами, але все лишалося цілком іграбельним. Steam Deck гру тягне, хоч і не з таким комфортом, як повноцінний ПК — зате зручно для портативного режиму.

На консолях, зокрема на PlayStation 5, ситуація трохи гірша: є нарікання на просідання FPS і "захлинання" в болотах і туманних зонах. Щодо багів — усе залежить від платформи. XboxEra згадує квести, які глючили, але згодом самовиправлялись. А от GamesRadar+ майже не помітили серйозних технічних проблем.

Окрема зона для критики — доступність. Меню налаштувань на момент огляду виявилось бідним: лише вібрація й motion blur. Нема кольорокорекції, режимів для дальтоніків чи розширеного ремапінгу кнопок. І це виглядає особливо дивно в грі, яку описують як «веселу», «дружню до сімейного геймінгу» й таку, що може зацікавити дітей і дорослих. Обмежена доступність — це втрата потенційної аудиторії, яка могла б оцінити цей барвистий і гумористичний світ, якби мала інструменти для зручної гри.

З огляду на амбіції, розширення масштабу (багато планет, більше механік) і незалежний статус Raccoon Logic, технічні нестиковки виглядають як побічний ефект великої ідеї. Але зростання завжди болюче — особливо, коли хочеш зробити гру, яка одночасно виглядає, звучить і грається яскраво на всіх платформах. Тому фінальне полірування й доступність — це ті речі, які ще мають шанс дорости до рівня самого задуму.

Технічні вимоги до Revenge of the Savage Planet
Місце на диску	20 ГБ
	Мінімальні вимоги	Рекомендовані вимоги
Процесор	Intel Core i5-8400 / AMD Ryzen 5 1600	Intel Core i7-9700 / AMD Ryzen 5 5500
Відеокарта	NVIDIA GeForce GTX 1060 / AMD Radeon RX 580	NVIDIA GeForce RTX 2060 / AMD Radeon RX 5700 XT / Intel Arc A750
Пам'ять	8 ГБ	16 ГБ

Для кого ця гра

Revenge of the Savage Planet — це амбітне, веселе й місцями дике продовження, що виросло з шаленого коріння Journey to the Savage Planet. Тут більше планет, більше слизу, більше платформінгу, більше співпраці й більше жартів, які не завжди проходять цензуру внутрішнього відчуття стилю. Перехід на третю особу й кооператив (із нормальним спліт-екраном, уяви собі) справді додають динаміки. І попри всі технічні дрібниці та критичні «але», гра вистрілює завдяки харизмі, візуальній божевільності й щирій одержимості авторів зробити щось веселе й дивакувате.

Але є нюанс: усе тримається на специфічному гуморі. Якщо для тебе фрази типу «задом до обличчя» не звучать як знущання з еволюції — тобі сюди. Якщо сатиру на корпоративну Америку ти ковтаєш як ранкову каву — заходь. Якщо ж таке викликає оскомину — краще подумай двічі. Бої не всім здаються глибокими, а старт може здатись занадто легким або затягнутим. Деякі фанати першої частини можуть скучати за видом від першої особи. І обмежені опції доступності — серйозна дірка, яку команді точно варто латати.

Кому гра "зайде":

• Фанатам Journey to the Savage Planet, які готові до змін у ракурсі, але хочуть знову потрапити у знайомий абсурд.
• Тим, хто шукає веселий кооператив (особливо локальний) — для гри з другом, дитиною або тим, кого не шкода втопити в слизі.
• Любителям Metroidvania — якщо не лякає менш зв’язаний світ, але приваблює дослідження й апгрейди.
• Тим, хто хоче гри з сатирою, кислотним гумором і тваринами з сідницями замість облич.
• Казуальним гравцям, яким потрібен барвистий, неагресивний космічний тріп (якщо налаштувати EKO, щоб говорив менше).

Кому гра "не зайде":

• Тим, хто не виносить інфантильного гумору. Якщо словосполучення «каламутний слиз» чи «інопланетна дупа з очима» викликає в тебе нервовий тик — краще обійди стороною. Гра не жартує зі своїм жартом.
• Гравцям, які чекають серйозного sci-fi. Тут не буде моральних дилем, філософії про людство і «внутрішнього космосу». Тут жаби вибухають, а офісний робот знущається з тебе під кожен стрибок.
• Фанатам шутерів або бойових механік із глибоким відскоком і хитрою анімацією парирування. Бої тут більше про хаос і слиз, ніж про фехтування чи тактику. Якщо твій ідеал — Sekiro або DOOM, це не твій вагон.
• Тим, хто звик до бездоганної технічної стабільності. На консолях бувають фризи, інтерфейс місцями перевантажений, а система доступності виглядає як після альфа-тесту. Іноді гру начебто тестують прямо під час релізу.
• Гравцям, яким потрібна глибока й зв’язна Metroidvania. Якщо хочеш мапу, де кожна кімната логічно веде до наступної через 20 годин, тут трохи не той підхід. Планети розкидані, повернення є, але структури менше.

В сухому залишку

Revenge of the Savage Planet — це космічна «комфорт-гра», яка не вимагає кібератлетизму, але має що сказати. Її можна смакувати, як піцу з ананасом — не всім зайде, але фанати готові захищати її до останнього шматка. І якщо ти серед тих, кому заходить — отримаєш пригодницький, слизький і голосно смішний реванш у найкращих традиціях ігрового божевілля.

Для тих, хто хоче знати більше

• Досліджуємо RailGods of Hysterra: поїзд твій друг, храм і кровожерлива істота водночас (Лавкрафт схвалює)
• Досліджуємо Clair Obscur: Expedition 33 — як дебютна гра Sandfall Interactive стає моментальною класикою RPG та покрокових боїв
• Досліджуємо гру Commandos: Origins — шість командос, один план і безліч варіантів провалити місію
• Батько всіх шутерів: історія Джона Кармака
• Патріарх Steam та герой геймерських мемів: історія Ґейба Ньюелла